Українські біженці, провокації у Придністров'ї та робота росЗМІ: інтерв'ю з послом України у Молдові

Останніми днями кількість біженців у Молдові почала скорочуватися — люди повертаються додому в Україну. А на першому етапі прийом українців був головним викликом для посольства у Молдові. Російські медіа продовжують працювати на території Республіки Молдова, їхню діяльність спробували обмежити, але вони знаходять обхідні шляхи для трансляції своєї пропаганди. І, звісно, українська сторона уважно спостерігає за ситуацією у Придністров'ї.

Про це і не лише в інтерв'ю телеканалу "Дом"  розповів надзвичайний та повноважний посол України у Молдові Марк Шевченко.

— Які головні виклики для посольства України тут у Молдові?

— Виклики такі самі, як перед усією державою Україна. Три завдання, що стоять сьогодні перед державою, також відображаються у заявах, які робить посольство у Молдові:

• допомога у відсічі збройної агресії з боку Російської Федерації;
• санкційна політика, робота над тим, щоб підсанкційні особи та компанії не мали змоги користуватися Республікою Молдова та Придністров'ям для обходу санкційних обмежень, накладених на них Україною та її західними союзниками;
• гуманітарна допомога для найбільш постраждалих верств населення: дітей, людей похилого віку, поранених.

І, звісно, допомога біженцям. Донедавна у Молдові було 100 тис. українців. Але останні пару днів частина з них почала повертатися додому. І сьогодні на території Молдови залишається трохи більш як 88 тис. громадян України.

— Вам особисто, що було викликом протягом двох останніх місяців?

— Один головний виклик важко виділити. Кожен окремий відрізок часу такий виклик свій.

У перші години вторгнення викликом було зрозуміти, що насправді відбувається, і наскільки широкий фронт наступу. Я прокинувся [24 лютого] на світанку від звуку вибухів — до речі, у Кишиневі було дуже добре чути вибухи, що були в Одесі. Тому перше враження, що ці вибухи лунають десь на околицях Кишинева. І я тоді подумав, що війна почалася не лише в Україні, а й у Молдові.

У перші тижні війни великим викликом став великий наплив наших співвітчизників. Молдова найближча географічно країна у південному регіоні, це стосується Одеси, Херсона, Миколаєва, які були під першими ударами. Тому основна кількість біженців була саме звідси. Великі черги, великі проблеми. Нерідко люди бігли мало не в домашніх капцях, не маючи документів, не маючи першочергових речей.

Але завдяки владі та жителям Молдови ми все це змогли вирішити та врегулювати. Молдавська сторона всебічно допомагала з розміщенням, харчуванням — це вирішувалося, можливо, не так швидко, але вирішувалося.

— А які проблеми були найбільш типовими для наших біженців?

— Найбільш типові проблеми пов'язані із відсутністю документів. Були люди, які втратили частину документів, наприклад, мали лише внутрішній паспорт або права водія. Були випадки, коли люди були лише з електронними документами у "Дії", а Республіка Молдова поки що офіційно не визнає електронні документи, видані в Україні.

Тому найбільша складність для посольства (вона залишається досі) — це допомогти нашим співгромадянам отримати документи, що засвідчують особу, які б дозволили їм або їхати далі до країн Європейського Союзу, або отримати якийсь статус у Республіці Молдова.

— Чи відчутно якісь зміни в роботі на тлі подій у Тирасполі?

— Особисто у мене викликають досить серйозні сумніви повідомлення з боку тираспольської адміністрації про злочини, терористичні акти, особливо про їхній український слід. Наші спеціальні служби повідомляють, що велика ймовірність, що це все створюється в межах політики Російської Федерації щодо нагнітання ситуації та напруженості, щоб в потрібний момент скористатися дестабілізацією в регіоні та в Республіці Молдова з відповідними цілями, які вже були задекларовані не раз.

Наприклад, один із російських генералів заявив про намір Росії під час другої фази операції [в Україні] прокласти сухопутний коридор до Придністров'я. Але військової сили в Росії не вистачає для вирішення цього завдання, наші Збройні сили стоять намертво і є впевненість, що вони не пропустять далі супротивника. Робиться ставка серед іншого й на внутрішню дестабілізацію в Республіці Молдова, щоб полегшити виконання цього завдання.

Але Україна уважно спостерігає за цими подіями. Наші фахівці, представники, у тому числі спецслужб, роблять заяви, які розкривають справжні наміри нашого військового супротивника. І ми сподіваємося, що влада Республіки Молдова буде готова реагувати у потрібний спосіб, якщо цього вимагатиме ситуація.

— Чи може Молдова очікувати з боку України на будь-які дії, якщо їй буде військова загроза з боку Російської Федерації?

— Про це неодноразово говорили українські офіційні представники. Україна готова до будь-якого розвитку ситуації, зокрема військового. І у разі звернення з боку офіційної влади Республіки Молдова буде надано необхідну допомогу.

— Чи відчувається вплив російських медіа на громадську думку?

— Російські медіа продовжують працювати на території Молдови. Щоправда, після початку війни проти України у Молдові їхня діяльність дещо обмежена. Найбільш одіозні медіа на кшталт телеканалу "Зірка" були закриті. Робота інших засобів масової інформації була суттєво обмежена: наприклад, було введено заборону новинні та аналітичні передачі.

Але решта російських медіа продовжує працювати. І вони також несуть свій змістовний заряд. Багато хто з них відновив практику своїх випусків новин із розстановкою акцентів відповідно до спущених із Москви темників. І таким чином вони оминають заборони.

Тому загалом вплив російських медіа на громадську думку в Молдові є досить значним. Щоправда, зараз громадська думка складається більш-менш позитивно для України. Більшість жителів Молдови розуміють, що відбувається в Україні, що Україна зіткнулася з відвертою агресією і покладають вину за цю агресію на Володимира Путіна та його поплічників.