"Навчання" закінчені: відведення російських військ від кордонів України обговорюємо з Леонідом Кравчуком

"Україна завжди напоготові, але вітає будь-які кроки зі зменшення військової присутності й деескалації ситуації на Донбасі. Україна прагне миру", — так відреагував президент України Володимир Зеленський на повідомлення Міноборони Росії щодо відведення військ і подякував партнерам України за підтримку.

Сьогодні, 23 квітня, Росія дійсно почала відведення техніки та військових частин з окупованого Криму і від російсько-українського кордону. Техніку вантажать на десантні кораблі, залізничні платформи та літаки військово-транспортної авіації. Військові направляються на вокзали та аеродроми. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу запевнив, що до 1 травня особовий склад буде вже в місцях постійної дислокації.

В останні тижні Кремль стягував озброєння до українсько-російського кордону, виправдовуючись підготовкою до військових навчань. Раніше очільник зовнішньополітичної служби Європейського Союзу Жозеп Боррель заявляв, що Росія стягнула до українських кордонів близько 150 тис. військових.

Експерти кажуть: після відведення військ чекати повної деескалації не слід.

"Якби це були навчання, то не було б сенсу тягнути всю таку махину до кордону з Україною. Якщо це так, то це означає — не навчання, а спецоперація з примусу до дружби, щодо розкриття оборонного потенціалу України, з вивчення можливостей і готовності західних партнерів допомагати Україні. І не факт, що усі ці угруповання будуть відведені. Це, швидше за все, пауза, викликана пропозицією Байдена провести саміт з Путіним", — вважає Микола Сунгуровський, військовий експерт Центру Разумкова.

Водночас ситуація на Донбасі залишається напруженою. Ігноруючи домовленості щодо режиму тиші, незаконні збройні формування сьогодні вже 10 разів відкривали вогонь по позиціях українських військових. А на Великдень, за даними Міноборони, готують збройні провокації.

Детальніше про виклики та загрози ситуації на кордонах України у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом" розповів очільник української делегації в Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук.

Ведуча програми — Дарина Вершиленко.

— Стягування військ — що це було? Росія звучала зброєю, або готувала реальний наступ на Україну?

— Важко припустити, що це було. Але, зрозуміло одне — це була спроба налякати Україну, і спроба дати сигнал світовій спільноті, що Росія має тверді наміри тримати під контролем всі країни колишнього Радянського Союзу. Це було очевидно.

Але Росія не могла не почути попередження світової спільноти, ЄС, керівника НАТО, президента США, що Україна не залишиться однією в цій важкій ситуації, якщо Росія наважиться розширити агресію.

— У разі повторення ситуації, звідки найімовірніше чекати удару: Крим або Донбас? Як вважаєте?

— Я не командувач військами. Я хочу говорити про політичні аспекти, аспекти примирення або забезпечення миру на Донбасі. Це є для України найважливішим питанням і, думаю, не тільки для України. Якщо це враховувати, то я ще раз повторюю: Росія почула ситуацію, проаналізувала, і, очевидно, її це зупинило.

Думаю, що зараз нам не потрібно, по-перше, перебільшувати подію. Тому що це не означає, що Росія вже змінила свій політичний курс, що Росія вже стала на дорогу миру. Курс Росії залишився колишнім. Росія змушена була в цей курс внести корективи сьогодні, завтра і післязавтра. Що буде далі — подивимося. Ми не повинні заспокоюватися.

По-друге, ми повинні відстежувати кожен крок Росії. Якщо нам треба приймати правильні, розумні рішення — і Україні, й не тільки України — то треба аналізувати ситуацію сьогодні та бачити прогнози на завтра. Які деталі, які нюанси можуть бути, я не знаю.

Але сьогодні ситуація на користь України. Світова спільнота підтримує Україну, а не Росію. Немає підтримки Росії в її прагненні агресивно діяти на території України.

— Як сьогодні Україні посилити свою позицію в перемовному процесі на тлі ось цієї світової підтримки? Чи зможе українська армія відбити напад в разі реального наступу?

— Звернімось до прикладів. 2014 рік. Армія фактично розбита. Армії немає. І люди, добровольці, народні батальйони взяли й пішли на Донбас і зупинили агресора. Тобто запас сили та потужності українського народу колосальний.

А якщо з урахуванням того, що армія сьогодні зовсім інша, вона стала однією з кращих армій Європи, то я сміливо можу сказати, що українська армія, український народ, які отримали колосальний досвід війни за сім років, і мають колосальні мотиви захищати свою землю, свій народ — можуть зупинити будь-якого агресора, зокрема і російського. Це не просто слова. Це слова, які виходять з реалій і досвіду, який ми вже маємо.

— Як вважаєте, Путін піде на переговори з Зеленським? Які для цього повинні бути умови та обставини?

— Путін їх оприлюднив.

Зеленський сказав, що політичні радники, засідаючи та розглядаючи кластери, погодилися з цими кластерами. А Росія не погодилася, висунувши таку пропозицію: давайте, мовляв, зустрінемося на Донбасі, на лінії зіткнення, подивимося, і там будемо приймати рішення. Що сказав Зеленський? Каже: я знаю ситуацію на Донбасі (а він дійсно там був вже понад 20 разів). І каже: я хочу йти далі, я запрошую пана Путіна провести зустріч з ним в будь-якій точці Донбасу.

— Але пан Путін запропонував зустріч в Москві.

— Ні, це не зовсім так. Тут треба трошки закінчити те, що говорить Путін. Він пропонує зустрітися в Москві, але питання Донбасу не обговорювати. Ось це головне. Воно в кінці сказано через кому, і чомусь журналісти на це не звертають увагу.

А це питання відразу. А навіщо Зеленському їхати до агресора в Москву, якщо не обговорювати головного питання: як зупинити війну? Розв'яжім питання так. Росія забирає свою зброю, найманців, російських військових і йде з території України. Іде. Війна припиняється. Ось тоді, коли ми досягаємо миру, вже можна обговорювати питання відносин між Росією та Україною.

Але сьогодні Зеленському їхати в Москву — це означає їхати на уклін до агресора. Ви знаєте, у нас в історії були різні питання. Був такий гетьман Брюховецький. Він теж їздив до царя. І коли він приїхав до царя, то йому сказав: "Я остання сходинка в вашому троні". Тобто він упокорився вже далі нікуди.

Так ось я сьогодні говорю: Зеленський ніколи не поїде в Москву на поклін до Путіна. Це може бути зустріч в іншій країні, і зустрічатися можна тільки тоді, коли є для цього підстави.