У дитини пам'ять тільки формується, в умовах війни їй потрібна особлива допомога: як запобігти психотравмі — поради фахівця

Дитина по-особливому сприймає реальність. Дорослий діє, виходячи з вже раніше сформованої пам'яті. А у дитини ця життєва пам'ять лише формується — шар за шаром. Це дуже важливий момент в умовах війни, коли дітям потрібна психологічна допомога та підтримка. Про це сьогодні, 1 червня, в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розповів кандидат педагогічних наук, віцепрезидент Всеукраїнського фонду "Захист прав дітей" Олексій Лазаренко.

Він повідомив, що сьогодні понад мільйон українських дітей потребують психологічної допомоги. Це діти, які були евакуйовані, або зараз перебувають на прифронтових територіях чи де йдуть активні бойові дії.

"Я навіть не враховую ще тих дітей, які знаходяться на окупованих територіях. Їм теж потрібна допомога. І, можливо, навіть ще більша, ніж тим дітям, яких вдалося вивезти у безпечне місце", — додав експерт.

Лазаренко нагадав, що ООН виділяє три мінімальні гуманітарні стандарти для дітей — безпеку, виживання та розвиток.

"Про повноцінний розвиток ми говоримо, коли йдеться про звичайне життя. Тому що під час війни проблематично забезпечити право на освіту, ігрову діяльність. Але все одно навіть в умовах війни крім виживання — їжі, води — треба намагатися забезпечувати дитині розвиток, щоб вона змогла сприймати те, що відбувається. І як не сумно буде сказано, навіть грала", — пояснив він.

Війна — глибоко стресова ситуація, особливо для дитини. І, звичайно, не завжди поряд перебуває психолог. Тому важливо, щоб дорослі (батьки, бабусі, дідусі), які знаходяться поруч з дитиною, мали хоча б базові знання надання психоемоційної підтримки.

"Ми не можемо в цьому випадку говорити, що це допомога, тому що допомога має бути професійною і її має надавати спеціаліст. Але психоемоційну підтримку батьки, інші родичі дитини можуть надати", — сказав експерт.

Причому знаннями надання психоемоційної підтримки повинні володіти всі дорослі, оскільки в умовах війни кожен може зіткнутися з дитиною, яка виявилася без батьків, вона може загубитися або склалася ситуація, що дитина переміщається не з близькими людьми.

"Дуже важливо, щоб доросла людина могла надати першу психологічну, емоційну підтримку дитині, заспокоїти її. Є прийоми, методики, які дозволяють це робити. Зараз дуже багато організацій, у тому числі й наша, випускають спеціальні буклети, проводимо заняття", — продовжив Лазаренко.

Дорослий повинен розуміти, що дитина не тільки сприймає світ інакше, у неї інакше формується це сприйняття.

"У дитини кожен шар пам'яті — наростає. Якщо доросла людина користується шарами пам'яті, що вже склалися, то у дитини вони тільки-но формуються. І важливо, щоб вони сформувалися правильно. Інакше наслідки цієї психотравми будуть накопичуватися, дитина повертатиметься спогадами до того, що пережила, і якщо там було щось страшне, щось незрозуміле чи неправильно пояснене, вона знову і знову звертатиметься до цих переживань навіть у дорослому віці", — пояснив експерт.

Під час війни для дитини руйнуються стереотипи, що склалися раніше, ціннісні орієнтації, налагоджене життя і змінюється структура поведінки.

"І чому це все змінюється, дитині треба пояснити. Тобто якщо раніше ми виходили на вулицю гуляти, то ми зараз не виходимо, бо там озброєні люди, і це небезпечно. Не можна сказати дитині: ми просто сидимо вдома. А треба пояснити, чому ми сидимо вдома. Звичайно, це треба пояснювати зрозумілою дитині мовою", — уточнив педагог.

Аналогічно з дитиною треба розмовляти щодо ціннісних орієнтацій: що Україна — це наша країна, що ми її любимо, але на неї напав ворог, і зараз її дорослі захищають.

"Чому дуже важливо це пояснити? Тому що ми бачимо, що на окупованих територіях насамперед вимикають український телесигнал, радіосигнал, одразу вмикається російська пропаганда, яка несе нісенітницю звідусіль. Тому дуже важливо створити та зберегти той простір, те середовище, в якому дитина виховувалась", — наголосив Лазаренко.

Він зазначив, що наслідки травми війни залежать і від індивідуальних якостей, і особливостей психіки людини, тому важко сказати, як це може виявитися надалі.

"Можливо, 100 людей позбудуться цього і згадуватимуть війну як короткостроковий жахливий час. Наприклад, якщо ми говоримо про знаходження в бомбосховищі. А для когось це залишиться на все життя, і він страждатиме на клаустрофобію, починаються панічні атаки при вході в метро або сам запах метрополітену може викликати їх. Це коли наші діти Києва, Харкова рятувалися від обстрілу в метро", — навів приклади експерт.

Лазоренко наголосив, що завдяки постійній роботі психологів та бажанню самої людини такої травми з часом можна позбутися.

"Але тут мають працювати професійні психологи. І найголовніше зараз і надалі — підтримка батьків, підтримка рідних. Це найголовніше, що може мінімізувати наслідки таких негативних проявів збройного конфлікту на дитячу психіку", — резюмував він.