Туризм, військова сфера та дипломатія: інтерв'ю з послом України в Турецькій Республіці Андрієм Сибігою

Між Україною та Туреччиною відзначається стратегічне партнерство в різних сферах — у туризмі, у військово-технічному співробітництві, на дипломатичному рівні, в гуманітарних питаннях тощо. Про це у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом" розповів посол України в Турецькій Республіці Андрій Сибіга.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— У Туреччині, напевно, вже повноцінна весна, тепло?

— Так. Хтось скасовує, обмежує поїздки своїх громадян на улюблені місця відпочинку (Росія призупинила пасажирське авіасполучення з Туреччиною до 1 червня, — ред.). А я можу підтвердити, що тут дуже багато українських туристів. Тому що турецька сторона дуже серйозно ставиться до підготовки до туристичного сезону.

Зараз я перебуваю з робочим візитом в Анталії. І тут ми провели символічну акцію — висадили дерева в українському парку (в якому в нас був встановлений перший барельєф Шевченка). Як в Україні кажуть: "Без верби та калини нема України". Ось ми висадили наші українські дерева, а також кримський кипарис — як символ того, що рано чи пізно Крим буде звільнений та деокупований.

— Які зараз стосунки між Україною та Туреччиною, чи можна назвати їх союзницькими?

— Я можу охарактеризувати  наші стосунки, як стратегічне партнерство в дії. Не тільки на словах. Воно підкріплене  конкретними проєктами, конкретними успіхами.

Дуже важливим був останній візит президента Зеленського до Туреччини. Я хочу нагадати, що наш президент прибув до Стамбула прямо з лінії фронту, тому таймінг проведення цієї зустрічі дійсно дуже важливий та символічний. Кожна зустріч президентів — це завжди сильний імпульс для всього спектру двосторонніх відносин. А з огляду на те, що зараз відбувається на кордоні, на сході України, все це наче посилювало контент і важливість зустрічі.

— Під час візиту Володимира Зеленського до Туреччини підписали низку двосторонніх документів. Зокрема, угоду про співпрацю у сфері будівництва житла для кримських татар і пільгових категорій громадян України.

— Згідно з документом, безповоротна допомога надається урядом Туреччини шляхом будівництва житла для представників кримськотатарського народу, а також інших пільгових категорій громадян України в загальній кількості 500 квартир. У місті Миколаєві — 200 квартир, ву Херсоні — 200 квартир і в Києві — 100 квартир.

Це буде спільне будівництво. Тому що українська сторона також має зобов'язання і також серйозно підтримує кримських татар. Сподіваюся, що в цьому році почнеться практична стадія цієї угоди.

— Також були ухвалені й інші документи.

— Так, була ухвалена спільна заява президентів України та Туреччини. Це теж дуже важливий документ, в якому речі називаються своїми іменами, в якому в черговий раз зафіксована чітка підтримка на найвищому рівні територіальної цілісності та суверенітету України та невизнання окупації Криму. Це дуже важливо. Це сигнал для дуже багатьох інших суб'єктів міжнародної спільноти.

Хочу нагадати, що Туреччина незмінно займає позицію щодо невизнання незаконної окупації Криму.

У чому це проявляється на практиці? По-перше — Туреччина не тільки підтримує відповідне рішення в авторитетних міжнародних організаціях, але виступає і коспонсором (аналог соспонсера, — ред.). Наприклад, в Генеральній асамблеї ООН Туреччина виступала коспонсором у двох найважливіших резолюціях щодо мілітаризації Криму та щодо ситуації з правами людини в окупованому Криму. Те ж саме ми бачимо на інших майданчиках, де Туреччина активно виступає коспонсором відповідних документів і рішень.

Друге — Туреччина заборонила будь-яке морське сполучення з закритими портами Криму. Є відповідний циркуляр, яким заборонено суднам далекого плавання, які заходили у закриті порти Криму, після цього прибувати до Туреччини. Звичайно, несумлінні судновласники вдаються в цьому плані до шахрайських схем. Однак є чітка позиція Туреччини в цьому питанні.

Третє — Туреччина не визнає заборони на діяльність Меджлісу.

Четверте — Туреччина не визнає результатів виборів так званого "референдуму" 2014 року щодо Криму.

Це все дуже важливо. Плюс наше стратегічне партнерство все більше характеризується конкретикою, від найвищого рівня і до людських контактів. Військово-технічне співробітництво, економіка. Попри пандемійні реалії, ми зберегли товарообіг між нашими країнами на рівні 5 млрд дол., на рівні допандемійного року. І дуже активно працюємо, щоб далі його нарощувати.

— А чим Україна відповідає Туреччині? Наприклад, чи можуть українські туристи замінити тих же росіян після того, як Росія припинила авіасполучення з Туреччиною?

— Звісно. Я можу підтвердити, що український турист тут дійсно бажаний. Мені дуже приємно бачити зміни й адаптацію під вимоги українського туриста. Я бачу вже українські телеканали в готелях, аудіогіди українською мовою. Ситуація змушує адаптуватися і бути більш чутливим до потреб українського туриста.

Нагадаю, з України до Туреччини щороку приїздять 1,5 млн туристів. І ця цифра зростає останні три роки. І якщо пандемійні реалії дозволять, ця цифра стрімко ростиме.

Плюс авіасполучення між нашими країнами.

Посольство України розташоване в Анкарі. Але є наше консульство і в Анталії. Це важливо, тому що Анталію відвідують понад 800 тис. громадян України на рік. Консульство надає різну допомогу всім громадянам України, зокрема з Криму, з Донбасу. І мені приємно чути їхні слова подяки.

— Від туризму — до військової співпраці. Чи може Туреччина бути нашим адвокатом у НАТО, як це відбувається з Польщею або з країнами Балтії?

— Я б був дуже акуратний з такими термінами як адвокат, промоутер. Туреччина вже зараз де-факто є країною, яка дуже лобіює та підтримує Україну саме в НАТО. Я нагадаю, що міністр закордонних справ України на запрошення турецького колеги торік брав участь у засіданні міністрів закордонних справ країн НАТО.

Якщо говорити про військово-технічне співробітництво, ми поставляємо сюди українські двигуни ДП "Івченко-Прогрес", які використовуються для деяких турецьких безпілотників. Тому однозначно — це взаємовигідне співробітництво, яке зміцнюється вже нашими арміями, нашими народами, нашими країнами. Воно працює на наш порядок сьогодення. Це дуже важливо, і воно не віртуальне, воно дуже практичне, конкретне і підкріплене конкретними справами.