Туристична Україна в карантин: куди поїхати, що подивитися

Карантинні обмеження дали новий поштовх внутрішньому туризму. Куди в межах Україні можна поїхати на тривалий відпочинок або як у тур вихідного дня — цій темі присвячений новий цикл сюжетів "Туристична Україна" телеканалу "Дом". У першій збірці — п'ять цікавих місць Харківської, Одеської, Херсонської та Донецької областей, а також Вінниці.

Чугуїв: з ім'ям Рєпіна

Невелике затишне містечко Чугуїв — одне з найстаріших міст Харківської області, воно має багату історію і просто дивовижну природу. Вся його архітектура пов'язана з ім'ям Іллі Рєпіна, адже це — батьківщина художника.

У Чугуєві можна відвідати і садибу Рєпіна, а також дізнатися всю правду про "чорний пензель" творця, легенда про який відома серед поціновувачів мистецтва. Вважалося, що майже всі, хто позував художникові, нібито, незабаром вмирали насильницькою смертю. Але музейні працівники ці чутки спростовують.

"Ця байка з'явилася за життя Рєпіна. Так, був збіг, і дійсно є кілька портретів, після позування для яких люди незабаром померли. Але, якщо розібратися, Мусорського він писав спеціально на смертному одрі, для того, щоб встигнути зафіксувати образ свого друга", — розповідає Марина Лантрат, завідуючка меморіальним відділом художньо-меморіального музею Рєпіна.

Писати аквареллю Рєпін навчався у будинку військових поселень. Сьогодні це пам'ятка архітектури національного значення, якій майже 200 років. Найцікавіше в ній — підлога.

"Підлога була виконана у 1825 році, потім під час користування її покривали і асфальтом, і бетоном. Ось сьогодні ми все зняли, звільнили цегляну підлогу від нашарувань. І для себе з подивом з'ясували, що та кладка ялинкою застосовувалася ще древніми римлянами і називалася вона "opus spekatum", — зазначила Світлана Бучаста, директор музею.

Приїжджаючи до Чугуєва, Ілля Рєпін обов'язково відвідував царський сад і шляховий палац, в якому зупинялися імператори та члени імператорської родини.

Будівлю музею планують відновити в межах національної програми "Велика реставрація". Вона, як і більшість споруд музейного комплексу, потребує капітального ремонту.

Чугуїв вже готовий приймати туристів, для цього в місті обладнали цікаві локації та місця для відпочинку.

Соледар: соляна печера на глибині 300 м

Принада міста Соледар, що на Донеччині, — соляні шахти держпідприємства "Артемсіль". В один з чинних рудників на глибині 300 м організовують екскурсії, також тут на постійній основі діє спелеосанаторій "Соляна симфонія" для лікування і профілактики захворювань дихальних шляхів.

Перед спуском гірські майстри спелеосанаторія проводять 15-хвилинний інструктаж. Оздоровча екскурсія на глибині 300 м триває 4 години. За цей час туристи відвідують гірничий відвід. Тут видобуток солі зупинився у 80-х роках минулого століття. А самому родовищу, кажуть екскурсоводи, сотні мільйонів років.

"Вчені пояснюють: коли був холодний клімат, то утворилася смуга ангідриту, а далі знову прошарок солі, потім — знову ангідрит. І ось так утворилося родовище, якому 250-270 мільйонів років", — розповідає гірничий майстер спелеосанаторія "Соляна симфонія" Олександр Черкашин.

Всім відвідувачам соляної печери пропонують зробити дихальну гімнастику. Інструктор з лікувальної фізкультури Олена Соколова вже понад 10 років працює в підземному санаторії. Каже, що лікувальні вправи корисні пацієнтам із захворюваннями органів дихання.

"Пацієнтам, особливо дітям, сильно підвищує імунітет. Крім того, допомагає верхнім дихальним шляхам, особливо після важких захворювань, як після коронавірусу, що зараз особливо актуально. Ми робимо зарядку, щоб був краще об'єм легенів", — пояснює Олена Соколова.

Під час оздоровчої екскурсії гості підземного санаторію можуть пограти в футбол, волейбол та шашки, або відпочити в окремій частині здравниці на комфортних ліжках. Інтер'єр шахти доповнюють різьблені скульптури, які зроблені українськими майстрами на соляних рельєфах.

Також в спелеосанаторії "Соляна симфонія" можна пройти оздоровчий курс, щодня підземна соляна печера готова приймати до сотні відпочивальників. Сюди приїжджають з усіх регіонів України.

Вінниця в мініатюрі

Десятки архітектурних пам'яток Вінниці в мініатюрі можуть побачити відвідувачі в музеї просто неба, який розміщений у центральному парку міста. Тут представлені близько 20 макетів. Усі вони у 25 разів менші від реальних прототипів і видрукувані на 3-D принтері.

Представлений в експозиції й макет колишньої садиби графа Четкова. В оригінальній споруді сьогодні розташовується Вінницьке обласне управління архітектури. Ця будівля — одна з найдорожчих в місті.

"У той час для маленької Вінниці це була своєрідна перлина. Якщо перевести на сьогодні півмільйона царських рублів в тисячі доларів, то це вийде 250 млн дол.", — зазначає гід Ірина Гищук.

А першою в місті висоткою став готель в п'ять поверхів. У цьому будинку був обладнаний перший електричний ліфт і парове опалення, що було немислимою розкішшю на той час.

"Все перше і сучасне було саме тут. Каналізація, водопровід. У той час найфешенебельнішим готелем в Європі був лондонський "Савой". Ну, чому Лондону можна, а Вінниці, наприклад, не можна?", — зазначає екскурсовод.

Тепер у цій будівлі розташований апеляційний суд. А з мініатюрою споруди можна ознайомитися в музеї просто неба.

Туристи візитною карткою міста називають Водонапірну вежу. Її, як і багато інших будівель, також можна побачити в музеї мініатюр.

"Ми чули про Водонапірну вежу у Вінниці. Приїхали на неї подивитися в мініатюрі. І хочемо під'їхати подивитися, взяти екскурсію", — каже туристка з Дніпра Катерина Семенова.

А ось головну вулицю міста в мініатюрі можна побачити в сусідньому Музеї моделей транспорту. Його працівники відтворили вулицю Соборну та її околиці вручну.

Мальовничі Роксолани: єднання з природою

Пікніки, риболовля, барвисті фотографії та умиротворення. За всім цим багато українців їдуть в село Роксолани, що на Одещині. Це місце поки ще маловідоме серед туристів. Саме тому там можна насолодитися природою і тишею.

Над зеленими пагорбами та лиманом можна побачити соколів, фазанів і навіть — рожевих пеліканів.

"Тут — єднання з природою і тиша. Можна відпочити від всієї робочої метушні, від суєти великого міста і насолодитися прекрасними краєвидами. Відпочити в цілому. Сюди — за новими силами", — говорить місцева жителька Ольга Ісакова.

Село було засноване в ХІХ столітті. Вважається, що тут колись жило плем'я під назвою роксолани.

Відвідати Роксолани можна, прямуючи до Чорного моря. Всього в 10 хвилинах їзди звідси — курортні Грибівка, Кароліно-Бугаз і Затока. Дістатися можна на автомобілі або велосипеді, якщо ви перебуваєте поруч. Однак, доїжджаючи до села, треба проїхати крутою дорогою вниз.

Місцеві жителі також розповідають, що колись це була закрита територія.

"Це місце старого гідроаеродрому. Тут колись у 50-х роках стояли два літаки — два гідроплани, які охороняли наш кордон. Потім це все розвалилося, маємо те що маємо", — розповідає Євген Ісаков, житель села.

 Мальовничі Роксолани дуже популярні серед фотографів і блогерів.

"У Роксоланах цікаво подивитися з землі, там є місця, де можна походити, пофотографувати. Я думаю, що взагалі потрібно розкручувати всі подібні місця, покращувати інфраструктуру. Тому, що це і підвищує інтерес до внутрішнього туризму, і може принести якусь копійчину місцевій громаді", — вважає туристичний блогер Віталій Мілівеч.

 

Херсонський "Гранд Каньйон"

Херсонський "Гранд Каньйон" (або Херсонські гори) — одне з найкрасивіших і цікавих місць Херсонщини, яке знаходиться на узбережжі Дніпро-Бузького лиману поруч з селом Станіслав, в 45 км від обласного центру. Херсонські гори являють собою глибокі балки в поєднанні із степовою рослинністю на схилах лиману на висоті до 50 м над рівнем моря.

Навесні на схилах розквітає безліч квітів. Пам'ятка травня — іриси, в цьому році через часті дощі вони цвітуть довше звичайного. Щоб прогулятися долиною квітів, сюди їдуть туристи з усієї України.

"Ці іриси ніхто не садив, вони ростуть природним чином перенесенням насіння. Квіти самі тут прижилися, ростуть, розмножуються. І це дуже цікаве місце, куди приїжджає безліч туристів", — розповідає Станіславський сільський голова Іван Самойленко.

Всього на херсонських схилах налічується до 60 відтінків ірисів, але частіше за все можна зустріти фіолетові та жовті квіти.

Долина розташована на глиняних горах, ця територія — частина заказника загальнодержавного значення "Станіславський".

"Місцевий топонім — це скелі, а якщо з наукової точки зору, то можна їх і частково горами називати. Це лесові породи, гірські породи та скелі, тому що підмито високий берег", — говорить організатор піших і водних прогулянок Олег Марчук.

Щороку в теплу пору в цю місцевість приїжджають не тільки любителі квітів і гарних фотографій — тут є чим зайнятися і любителям екстремального відпочинку. Так, туристи можуть замовити екскурсію на каяках, а охочим насолодитися мальовничими пейзажами з висоти пташиного польоту пропонують політати на парапланах.

Найближчим часом на цих схилах з'являться нові туристичні маршрути.

"Ми прокладаємо пішохідно-велосипедні маршрути, бо автомобілем сюди заборонено заїжджати, щоб не пошкодити наші квіти", — розповіла інспектор з інвестування та інформаційно-комунікаційних технологій Станіславської сільської ради Любов Сороцька.

Минулого сезону Херсонські гори відвідали понад 15 тис. туристів. Цього року очікують ще більше відпочивальників.