"Товарне зближення" з ОРДЛО — чого домагається Росія: "5 вопросов" із Марком Фейгіним

Ілюстративне фото: minre.gov.ua

15 листопада президент РФ Володимир Путін підписав указ, який полегшує доставку товарів із тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей до РФ та їх сертифікацію як російських. В українському МЗС назвали такі дії грубим втручанням у внутрішні справи України та порушенням норм міжнародного права.

Що можуть зробити Україна та світ у цій ситуації — розповів російський правозахисник Марк Фейгін у програмі "5 вопросов" телеканалу "Дом".

Ведучий — Олег Борисов.

— Що цей указ змінює для тимчасово непідконтрольних територій України?

— Цей указ продовжує низку рішень, які щодо цих територій було до цього ухвалено. Він цілком укладається і у рішення як господарські, і щодо допомоги у розвитку економічної, й іншої діяльності цих невизнаних республік. Вже були рішення уряду.

Водночас є й юридична сторона питання, що російські громадяни там. Адже там роздано величезну кількість паспортів. За різними оцінками, близько 700 тис. громадян Російської Федерації там перебувають. Ці паспорти, зокрема, роздали громадянам України.

Фактично, знімається низка бар’єрів, які формально існують для іноземних держав у товарообігу. Тим самим було, по суті, закріплюється вільний обмін, господарська діяльність між цими регіонами юридично іншої держави. Це, звичайно, багато про що свідчить. У цього є навіть, з юридичного погляду, скоріше контрабандна сторона. Тому що легалізовані шляхи надходження товарів через цю чорну дірку.

Цілком можливо, що це робиться, щоб дати комусь (різні чутки з цього приводу ходять) легальну можливість ввозити товари, звичайно ж, вироблені далеко не на цих територіях, які наразі не підконтрольні уряду у Києві. Використовувати це як легальний спосіб для контрабанди, я б так сказав.

— Це можна називати політичним рішенням?

— Усі рішення щодо цих територій є політичними. В указі про гуманітарну сферу йдеться, по суті, що російська влада, уряд, його органи беруть на себе функції господарського управління на чужій території, яка ніким і ніколи не визнавалася територією російською. І такі речі перебувають у зоні дії міждержавних угод та домовленостей, які підписано між Україною та Росією. Частиною вже не діють, але все одно це сфера міжнародного права, але ніяк не внутрішнього російського.

Росія переводить це під свій контроль і цим дає сигнал Києву, що ніколи ця територія більше не буде в повному обсязі інтегрована до України, навіть якщо Мінські угоди будуть реалізовані. Москва збирається залишити за собою повний контроль у різних сферах — від військової до безпеки, кордону та навіть у господарській сфері. Не кажучи вже про маріонеткову владу, яка зараз там перебуває.

Я думаю, що це сигнал європейській спільноті частково. Тобто вони намагаються змирити з цією думкою тих самих учасників Нормандського формату, що все одно без Росії там не обійдеться. Адже як риторика звучить? "Там російськомовне середовище, там наші вже громадяни, які мають наші паспорти. Не можемо ж ми їх покинути, якщо Україна нібито ними не займається. Ось ми даватимемо їм можливість займатися різною економічною діяльністю, пов’язаною з Росією".

Там само йдеться про допуск до держзакупівель цих товарів. Вони ж вимагають російської сертифікації. Відповідно, тепер ці товари, які виробляються на частині території Луганської та Донецької областей, можуть брати участь у держзамовленнях.

— Після цього указу Україна може вимагати посилювати санкційний тиск на Росію?

— Санкційно — звісно. Але це все-таки переважно політичні інструменти. Насамперед це стосується учасників Нормандського формату — Німеччини та Франції. Адже вони переконують Київ діяти в рамках Мінських домовленостей, поки Росія в односторонньому порядку ухвалює рішення, які суперечать цим угодам.

Щодо юридичної сторони, звичайно, Україна вдається до них. Вона шукає в системі універсальну юстицію, інститути судові, де можна було б оскаржити такі рішення. Ви знаєте, у низці судів у Гаазі йдуть процеси, пов’язані з питаннями війни. Але й питання господарські теж мають значення.

— Українці у Криму та ОРДЛО отримали понад 800 тис. українських біометричних паспортів. Чому люди, попри російську пропаганду, отримують українські документи?

— По-перше, український паспорт є цінним. Чому? Тому що він надає можливість виїзду. Тому українські громадяни прагнуть отримувати біометричні паспорти — насамперед, щоб мати можливість рухатися далі не на Схід, а на Захід.

Щодо отримання російських паспортів жителями цих територій, часто люди намагаються виживати. З одного боку, вони можуть повернутись на підконтрольну Україні територію, але майна тут немає, дому немає. Тому вони одержують російські паспорти, щоб вижити. Хтось отримує пенсію, хтось намагається знайти роботу в Росії.

Прямий ефір