Стратегічна висота: обстріли перетворили Лисичанськ на місто контрастів (ВІДЕО)

Сьогодні Лисичанськ — місто контрастів. Тут є райони, в яких з воєнної точки зору відносно спокійно, працюють магазини, до них шикується черга, у дворах гуляють діти. Але на околицях люди постійно знаходяться біля сховищ, а по житлових будинках російські війська ведуть прицільний вогонь, повідомляє кореспондентка телеканалу "Дом" Анастасія Волкова.

Вулиці міста — у вирвах глибиною понад метр. Але у житловому секторі також можна зустріти "котлован" 4 на 5 метрів від прильоту російської "Точки-У". Цей снаряд знищив одразу 4 гаражі.

Гараж Віктора Тимофійовича знаходиться якраз навпроти місця влучення "Точки-У", споруда в декількох місцях зрешечена уламками. У момент обстрілу чоловік із дружиною ховалися у підвалі свого будинку.

"Ось такі снаряди прилітають. Вони як почали обстрілювати наш будинок. Ми були в підвалі. Як дало! У підвалі одразу пилюка така! Моя баба ледве ходить, хвора, сидить у підвалі, каже: ну все, зараз завалиться фундамент. А я їй кажу: тут фундамент міцний… Дружина хворіє, треба ліки, а нема ні ліків", — розповідає чоловік.

У гаражі Віктор Тимофійович намагається відволіктися від постійних обстрілів. Каже, зараз кожен день для нього може стати останнім.

"Я сьогодні пішов воду брати, там хтось свердловину пробурив і качають воду. І ось стоїмо, чекаємо на воду, народу багато, черга. А там шпарить і шпарить, і все ближче і ближче. Ну, думаю, зараз до нас прилетить. А нас осіб 20 було, вгрохають усіх і все... Ось такі справи", — продовжує пенсіонер.

Поруч будинки, які окупанти зруйнували авіаударами.

"От наслідки російських авіанальотів — у 5-поверхівці три поверхи просто склалися як картковий будиночок. А це ж були раніше чиїсь квартири. Тепер чиєсь майно лежить на асфальті: килими, трохи далі — шапки, одяг. Це все, що залишилося від того, що люди наживали раніше за довгі роки", — описує Анастасія Волкова.

Багато місцевих жителів виїхали з міста, а ті, хто залишилися, дуже налякані, ховаються в підвалах і намагаються далеко не відходити.

"Але навіть якщо у підвалі сидиш, хіба це не страшно? Страшно. Води та світла вже два місяці немає", — ділиться лисичанець Валерій.

"Ми з підвалів і не виходимо! Ось, знову стріляють... Тікаю", — додає Ніна.

Сьогодні окупанти масово обстрілюють житлові райони Лисичанська, горять будинки. Також знищують промисловість міста.

Лисичанськ називають колискою Донбасу. Тут засновано перші промислові підприємства цього краю. Як і у Донецьку, у Луганську виробництво тут створювали іноземці. Наприклад, завдяки бельгійському інженеру-технологу Ернесто Сольве у Лисичанську виник потужний завод із виробництва соди, а потім селище та інфраструктура навколо.

До 2022 року збереглася будівля ліцею, збудована наприкінці XIX століття бельгійцями, вона входила до ансамблю Бельгійської архітектурної спадщини Лисичанська. Пам'ятник архітектури пережив Другу світову війну і був знищений навесні 2022 року російськими загарбниками.

Історичний будинок використовувався за призначенням — у ньому працювала Лисичанська багатопрофільна гімназія. Тут навчалися і діти Артема, які по закінченню гімназії вступили до університетів Києва.

"У мене дочка і син там навчалася. Знання давали добрі, завдяки гімназії діти вступили до університету на бюджет. Все, немає більше гімназії. Вдень горіла, і ніч горіла. На другий день вийшов, а воно ще горіло. Звичайно, шкода, воно ж рідне", — ділиться Артем.

Загалом бельгійці свого часу збудували в Лисичанську 33 об'єкти. Сусідній будинок теж постраждав від дій росіян.

Ще кілька місяців тому у Луганській облдержадміністрації думали, як відновити Бельгійську спадщину, хотіли тут розмістити хаб для розвитку та дозвілля молоді. Сьогодні будинок повністю знищено.

Лисичанськ для російських військових дуже важливий як стратегічна висота. Населений пункт знаходиться на височини, з нього добре проглядається Сєвєродонецьк, а за ним — Рубіжне. Тому війська противника продовжуватимуть обстрілювати та знищувати мирне населення Лисичанська. Так було й у 2014 році, коли місто також сильно зруйнували російські окупанти. Так відбувається і зараз.

За Лисичанськом проходить шлях життя на Бахмут Донецької області. Це єдина траса, якою до Луганської області доставляють гуманітарну допомогу та проводять евакуацію мирного населення. Декілька днів тому у смт Білогорівка противник за допомогою понтонів зміг переправитися через річку Сіверський Донець і почав обстрілювати трасу Лисичанськ — Бахмут.

Але українським захисникам удалося потіснити окупанта. За інформацією голови області Сергія Гайдая, понтони через річку, якими ворог переправляв техніку, вже знищені, як і розбиті їхні бойові машини піхоти. Ці хвилини ЗСУ проводять зачистку в Білогорівці, і, за словами Гайдая, залишилося зовсім небагато.