Украина наш дом

"Спеціальний репортаж": ключі від миру — як Україні повернути окуповані території

Ось уже восьмий рік поспіль Україна намагається дипломатичним шляхом відновити територіальну цілісність, суверенітет та захистити власні державність та незалежність. А поки Росія саботує усі існуючі формати щодо врегулювання ситуації, на окупованих територіях Донбасу внаслідок збройного конфлікту страждають українці.

Як і коли можна буде наблизити мир, і що думають про ситуацію самі уродженці та жителі тимчасово непідконтрольних Україні територій Донбасу, — про це у "Спеціальному репортажі" Миколи Різника.

"Падають духом"

Морозного ранку Андрій відкриває кіоск, у якому займається справою всього свого життя. Він уже понад 20 років виготовляє ключі будь-якого розміру та складності. Улюблену справу розпочинав у рідному Донецьку, але вже майже 8 років живе з дружиною у столиці.

"Ми не плануємо повертатися. Але, звісно, сподіваєшся постійно, що ось-ось усе вирішиться, настане мир. Тому що все одно там залишилися близькі люди, це моє рідне місто, я там прожив усе життя до того, як поїхав", — розповідає Андрій.

Влітку 2021 року Андрій уперше побував у тимчасово непідконтрольному Донецьку після тривалої відсутності. Ховав батька. Через заблоковані пункти пропуску з боку окремих районів Донецької області добирався через територію Російської Федерації.

"Донецьк зустрів сумно. Гірше, ніж я очікував. Причому навіть ті райони, де війна особливо не зачепила. Усі хочуть, щоб це закінчилося, але, чесно кажучи, песимістичні настрої у людей там. Тому що 7 років війни, вже восьмий рік... Чесно кажучи, навіть ті, хто оптимістично були налаштованій, впали духом", — продовжує Андрій.

За мирними перемовинами щодо врегулювання ситуації на Донбасі він стежить уважно. Біль за Донбас не йде з роками. Андрій чудово розуміє, що ключами відчиняють не лише двері, замки та сейфи. Ключ від миру також є. Але перебуває, на жаль, не в Україні.

"Перше — припинення вогню. Його так і не було, по суті. Скільки вже було спроб — ми знаємо. Це складно, доки не буде доброї волі Росії, цього не станеться", — говорить Андрій.

Переконати агресивного сусіда грати за чесними та цивілізованими правилами, на думку донеччанина, — архіскладне завдання.

Нормандський процес

Лідери "нормандської четвірки" у грудні 2019 року випромінювали стриманий оптимізм. Тоді Україна, Росія, Німеччина та Франція вкотре домовилися про сприяння повному припиненню вогню у зоні бойових дій на Донбасі, розведенню військової техніки, про взаємне звільнення утримуваних осіб та подальші кроки, спрямовані на політичне врегулювання ситуації.

Чергову зустріч анонсували вже на 2020 рік. Але корективи спочатку внесла пандемія, а потім і звична вже позиція Москви: у відсутності безпеки на лінії дотику Кремль традиційно звинуватив Україну. Хоча лише у проміжок з липня 2020 року до липня 2021-го, за даними Ради національної безпеки та оборони (РНБО) України та Інформаційно-аналітичного центру нацбезпеки України, у зоні бойових дій загинуло 53 українські військові, і ще 147 отримали поранення.

"Мінські домовленості — вони ж взаємно зобов'язують. Не відводиться важке озброєння, не припиняється вогонь. Тобто Москва розуміє Мінські угоди лише як зобов'язання Києва, а не як свої зобов'язання", — каже російський громадський діяч Марк Фейгін.

За майже 3 роки періодичні перемир'я, що оголошуються, на Донбасі незмінно повертаються до фази обстрілів війни малої інтенсивності. І — чергових людських жертв. Фактично не виконаним весь цей час залишається перший пункт Мінських домовленостей — повне та всеосяжне припинення вогню. Проте Кремль, який повністю контролює незаконні збройні формування (НЗФ) на Донбасі, наполегливо не бачить у цьому своєї провини.

"Ми свою роль бачимо у тому, щоби бути посередниками у створенні найкращих умов для визначення майбутнього людей, які проживають на цій території. Тепер із ними відмовляються просто розмовляти, оголошують їх терористами, та кажуть: "Ми з ними не розмовлятимемо". Поясніть, чому?", — заявляє російський президент Володимир Путін.

Володимир Путін називає свою країну виключно "посередником у перемовинах" і повторює це як мантру. Але чомусь завжди представляє інтереси лише однієї зі сторін. Саме це багато в чому, на думку експертів, ставить весь Нормандський процес у безвихідь.

"Фактично роботу Нормандського формату було заблоковано Росією. Росія, за підозрами експертів, про це говорять і політики, взагалі хоче зруйнувати Нормандський формат. Щоби спробувати через збереження лише перемовин у Тристоронній контактній групі (ТКГ) змусити Україну до прямих контактів із сепаратистами, — ось це мета Росії", — наголошує український політолог Володимир Фесенко.

Київ неодноразово заявляв, що на прямі перемовини із представниками окупаційних адміністрацій не піде ніколи. І річ не в тому, що не хоче. А у тому, що вони нічого не вирішують самостійно.

"Коли мені хтось починає говорити: "А ось президент РФ каже...". Будь ласка, нехай він скаже мені у вашій присутності, що ми не готові щось виконувати, і що саме ми не готові. Ми відкрито говоримо: ми готові зустрічатися з РФ, ми цього не боїмося, — у будь-якому форматі, з будь-якими нашими партнерами", — наголошує президент України Володимир Зеленський.

Надії на нову зустріч лідерів країн Нормандського формату впродовж усього 2021 року лише танули. Дипломатичні зусилля посередників — Франції та Німеччини — розбивалися об принципові позиції основних переговорників. Восени стало зрозуміло, що не відбудеться навіть зустрічі глав зовнішньополітичних відомств.

Росія вирішила зруйнувати всі канони дипломатії, виставивши на загальний огляд офіційне листування з Берліном та Парижем.

"Хочеться якось саркастично пожартувати та потролити, але насправді нічого хорошого в цьому немає... Росія своїми діями просто добиває Нормандський формат, демонструє, що вона не зацікавлена ​​в його розвитку, та й, безумовно, підриває залишки довіри до себе. Ми домовилися з німецьким та французьким колегами, що не подаруємо Росії розкоші знищити Нормандський формат чужими руками. Ми працюватимемо над залученням Росії до переговорного процесу, до дипломатичних зусиль щодо врегулювання ситуації", — каже міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

З самого листування стало зрозуміло одне. Навіть у непублічній площині Франція та Німеччина підтримують саме український погляд на ситуацію на Донбасі. Там також не вважають бойові дії виключно внутрішніми проблемами України та не бачать можливості вести прямий діалог з окупаційними адміністраціями.

"Я розмовляв із політичними радниками Макрона, і вони кажуть, що ніколи президент Франції не сяде за один стіл із представниками окупаційних адміністрацій. Це також позиція, яка абсолютно вигідна Україні. Але ми все одно стукатимемо, Україна намагатиметься провести в очному режимі саміт президентів", — наголошує надзвичайний та повноважний посол України у Франції Вадим Омельченко.

Хоча дипломати чотирьох країн працюють над можливою зустріччю лідерів щодня, позиції учасників єдині в одному: нова зустріч заради самої зустрічі не має жодного сенсу. Схилити протиборчі сторони, особливо Кремль, до конструктиву на фініші своїх повноважень канцлерки Німеччини спробувала Ангела Меркель. Але її спроба не увінчалася успіхом.

"Цієї зустрічі намагалася добитися Ангела Меркель перед своїм відходом. Вона була і в Києві, і у Москві, вела про це перемовини, але зараз очевидно, що Росія не хоче проведення цієї зустрічі, щонайменше до весни 2022 року навряд чи її варто очікувати", — каже український політолог Володимир Фесенко.

Бажають миру?

Те, що Росія не хоче говорити по суті, зрозуміло давно. На пропозицію Зеленського зустрітись у будь-якій точці Донбасу ще навесні Путін відповів відмовою. У звичному ключі відреагував і тоді, коли про таку можливість президент України заявив у Верховній Раді.

"Ми не зможемо зупинити війну без прямих перемовин із Росією. Сьогодні це вже визнали всі міжнародні партнери. Ми повинні говорити, знаючи, що у нас сильна та потужна армія. І не боятися казати один одному правду. Якщо ми хочемо повернути Донбас — давайте, а якщо хочемо ходити й просто про це говорити, то давайте нічого не робити", — наголошує президент України Володимир Зеленський.

А Путін дотримується риторики, традиційної для Кремля.

"У чому проблема для нас. Ми хочемо вибудувати добросусідські відносини з Україною. Причому, що називається, за всяку ціну, йдемо на все практично. Але як можна вибудувати відносини із сьогоднішнім керівництвом? Зважаючи на те, що вони роблять, практично неможливо", — заявляє російський глава.

Кремль постійно звинувачує Київ у затягуванні бойових дій. Але лукавство російського президента у тому, що Україна давним-давно представила План дій щодо врегулювання ситуації на Донбасі, який повністю відповідає нормам міжнародного права.

Його основними пунктами мають стати виведення усіх іноземних та незаконних збройних формувань з території України, скасування російською владою низки рішень та документів, як, наприклад, спрощеного порядку отримання російського громадянства для мешканців тимчасово непідконтрольних територій, відновлення контролю над українсько-російським кордоном. До речі, на проміжному етапі це має бути зроблено силами моніторингової місії ОБСЄ. Компромісний варіант перед проведенням місцевих виборів.

"Ми хочемо врегулювати декілька важливих питань: режим припинення вогню, обмін полоненими — найважливіші питання на сьогодні, мені так здається, — і відкриття КПВВ. Саме це мають донести лідери Нормандського формату РФ. І результатом цього має бути зустріч у Нормандському форматі. Якщо Росія справді зацікавлена ​​у врегулюванні цього питання", — каже президент України Володимир Зеленський.

Попри заяви російської сторони про те, що Кремль нібито хоче розв'язати питання дипломатичним шляхом, окрім обстрілів українських позицій на Донбасі, у безпосередній близькості від українського кордону з півночі, сходу та півдня досі сконцентровані військові підрозділи Російської Федерації загальною чисельністю близько 300 тис. військовослужбовців.

Експерти називають це не інакше як тактикою залякування, покликаною посилити позиції Кремля щодо недопущення України до НАТО, а також в ідеалі — послабити санкційну хватку з боку США та Євросоюзу.

"Іншого трактування тут немає. Путін намагається створенням ось цієї неймовірної напруги досягти політичного результату", — гадає російський громадський діяч Марк Фейгін.

У Москві відкрито дають зрозуміти те саме, і, звісно, це гальмує розвиток будь-яких сценаріїв мирного врегулювання ситуації на Донбасі.

"Ви бачите, що робить Росія зараз: вона шантажує Захід, шантажує НАТО. Це безрозсудна тактика, вона лише ускладнює ситуацію для самої себе. У світі вже формується дуже потужна думка, і не на користь Росії. Я гадаю, вона буде змушена піти на поступки", — переконаний надзвичайний та повноважний посол України у Франції Вадим Омельченко.

З огляду на ситуацію Київ формує навколо себе безпрецедентну коаліцію союзників. На саміті Східного партнерства у Брюсселі Україна вкотре заручилася підтримкою європейських партнерів, особливо президента Франції Емманюеля Макрона, а також новообраного канцлера Німеччини Олафа Шольца.

До переговорного процесу щодо недопущення подальшої російської агресії з новою силою включилися й США. У телефонній розмові з Путіним глава Білого Дому Джо Байден недвозначно натякнув опоненту про неприпустимість чергового військового вторгнення.

"Вони точно знають, що якщо буде порушено суверенітет нашої держави, якщо, не дай боже, руйнується наша армія, дякувати богові, що вона сильна, що завдяки їй у принципі у нас збереглася держава, я так гадаю. Але вони знають, що, якщо руйнується наша армія, то будуть зруйновані їхні кордони. Принаймні така ймовірність існує", — наголошує український лідер Володимир Зеленський.

Актуалізація дипломатичних союзів

Наразі, попри всі зусилля дипломатів, Москва продовжує агресивну риторику. Напруження ситуація досягла перед Новим роком, через що екстрено було вирішено провести зустріч Росія — США в Женеві. Втім, перемовини не дали відчутних результатів.

"США хочуть, щоби Росія поводилася, як нормальний сусід, і вивела війська від кордону з Україною. Щоби була стабільність у Європі, потрібно розв’язати ситуацію в Україні. Україна — центральна в цьому діалозі сьогодні", — говорить офіційний представник Держдепартаменту США Андреа Калан.

Вже зараз ясно, що Вашингтон стане ще однією стороною перемовин щодо відновлення миру на Донеччині. США не планують вливатися до Нормандського формату, але мають намір підтримувати його. Це дала зрозуміти помічниця держсекретаря США у справах Європи та Євразії Карен Донфрід, відвідавши Київ, Москву та Брюссель.

"Ідеться про підтримку США поточного дипломатичного процесу, який уже ведеться. Вашингтон усіляко сприятиме реалізації Мінських домовленостей", — наголошує вона.

Такий крок вітає Володимир Зеленський.

"Ми працюємо над паралельними речами, над паралельними кроками. Я вкотре хочу підтвердити, що я радий, що США сьогодні хочуть грати ту чи іншу роль. Я хотів би, щоби вони грали одну з головних ролей у цьому мирному врегулюванні. Якщо складно приєднатися до Нормандського формату, і, може, це й неправильно, — ми можемо йти паралельним треком. Ми готові до тристоронніх самітів, але не можна без України вирішувати щось про Україну", — каже український лідер.

Позиція України зрозуміла: Київ виступає за будь-який ефективний формат. До того ж торік стало остаточно зрозуміло, що на берегах Дніпра не мають наміру покірно чекати, поки щось вирішать за них. Україна сама створює дипломатичні майданчики та максимально оточує себе союзниками, переміщуючи центр політичного тяжіння до Києва. Чого лише вартий установчий саміт Кримської платформи — форуму про деокупацію українського півострова, який зібрав у столиці України понад 40-ка країн-учасниць.

Крім того, активно розвивається співпраця України та країн-партнерів у регіональних союзах. У рамках "Люблінського трикутника" з Литвою та Польщею, а також у форматі "Асоційованого тріо" з Грузією та Молдовою.

"Україна попри всі виклики та загрози, зустрічає 2022 рік із найсильнішими міжнародними позиціями за роки незалежності. Ми знаємо, на що ми здатні, ми знаємо, куди та як іти", — наголошує міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Щоб повернувся Донецьк

У роботі Андрія також важлива точність та чіткий алгоритм. Проте він усвідомлює, що у питанні миру на Донбасі не все залежить від дипломатичних зусиль України. Він упевнений, що у ситуації постійної конфронтації з Росією без допомоги союзників не обійтись.

"Я гадаю, що найсерйозніші партнери, хто міг би вплинути, — це США та Великобританія. Вони завжди мають чітку, жорстку позицію, якої вони дотримуються. Їх можна назвати серйозними противниками Росії. Зрозуміло, що за нас ніхто не розв'яже усі проблеми, передусім треба зміцнювати наші позиції, зокрема економіку, військові моменти. Але без допомоги нам буде складно", — каже уродженець Донецька.

Росія, на думку Андрія, навряд чи найближчим часом піде на поступки.

"Для них це спосіб тиску на Україну. І вони розуміють, що в такій ситуації ми не можемо розвиватися повноцінно. А для Росії розвиток України — це смерть певною мірою", — продовжує він.

Він гадає, що у перемовинах щодо Донбасу Україні потрібно твердо стояти на своїх принципах. Андрій дуже хотів би, як раніше, спокійно прогулятися мирним рідним містом, де не треба буде боятися за життя, де не переслідуватимуть через погляди, і через те, що ти громадянин України.

"Так, Україна може піти на якісь поступки. Так, я хочу, щоби повернулися наші території, щоби повернувся мій рідний Донецьк, але не за будь-яку ціну. Тому що, поступившись чимось важливим, доведеться поступатися далі, більше", — гадає Андрій.

А поки ключі від миру приховані від України, мирним жителям залишається чекати та вірити у швидке возз'єднання всіх територій країни. А дипломатам і керівництву України — працювати над реалізацією цих прагнень.

Прямий ефір