"Спеціальний репортаж": енциклопедія російської корупції — кому й навіщо потрібен "Північний потік-2"

Балтійське море зрідка буває спокійним, але сьогодні воно особливо нас хвилює. "Газпром" завершив заповнення газом другої нитки газопроводу "Північний потік-2". Перша та друга нитки перебувають під робочим тиском та повністю готові до експлуатації. Про ризики запуску російського газопроводу для України — у проєкті "Специальний репортаж" телеканалу "Дом".

Автор репортажу — Дмитро Волков.

Холодна лінія дотику

У селищі Новолуганське Донецької області, буквально за кількасот метрів від лінії зіткнення, вже нікого не бентежить артилерійська канонада. Тут і сьогодні нерідко ведуться бойові дії між українськими військовими та незаконними збройними формуваннями, які забезпечує зброєю та боєприпасами Росія.

Для місцевого населення газ залишається основним джерелом тепла. І багатьом мешканцям цього тепла не вистачає. Наприклад, мешканка Новолуганського Любов Миколаївна каже — ледве зводить кінці з кінцями. Із 2,2 тис. грн. пенсії вона віддає 1,7 тис. грн. за опалення. Інші жителі — не в кращих умовах.

"Не питайте. Це взагалі нестерпно. Я палю газовий котел лише тому, щоби не замерзла у мене питна вода", — розповідає жінка.

Інша мешканка селища Зінаїда Олексіївна продовжує — ледве платять за опалення лише половину. Але в будинку все одно холодно.

"Ми ставимо на "одиничку", на "двієчку", коли сильний мороз. Накручує багато, а потім сидимо — зуби на полицю, і платити нема чим. Платимо лише половину. І цілий рік ми платимо великі гроші за газ. Газ "крутить" добре, а в хаті холодно", — каже вона.

Газ для населення тут, як і в усій країні, коштує близько 8 тис. грн за тисячу кубометрів. І для багатьох він уже став розкішшю. Люди всіма силами намагаються скоротити його витрати.

Але там, за лінією фронту, газ — утричі дешевший. На тимчасово непідконтрольні Україні території газ постачає російська компанія "Газпром". Не безпосередньо, а через фірми-прокладки.

"Зараз окуповані території Донецької та Луганської області переважно отримують газ із території Росії. "Нафтогаз" не постачає туди газ, і не платить за газ, який туди постачається. Це було одним із предметів розгляду у Стокгольмському арбітражі, бо нам виставляли рахунки за цей газ, але ми виграли в Стокгольмському арбітражі. І одна з цих перемог полягала в тому, що суд чітко відзначив: ми не повинні платити за обсяги газу, які постачалися на окуповані території, тому що "Нафтогаз" ці обсяги не замовляв і не може нести відповідальність за постачання газу на ці території", — каже голова правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко.

Ціна за кубометр газу в Донецьку варіюється в межах 3,5 руб., це приблизно 1,3 грн. На підконтрольній території України ви заплатите за той самий обсяг 8 грн. Але найцікавіше, що у Ростовській області РФ газ коштує вдвічі дорожче, ніж у Донецьку. Таким чином, Росія використовує ціну на газ як інструмент пропаганди, а не товар. "Дивіться, мовляв, порівнюйте, де легше живеться". Трюк оплачують платники податків Росії.

Люди не в курсі всіх цих пасток та інструментів пропаганди. Лише бачать явну різницю в цінах і розуміють, що з донецькими тарифами було би легше прожити зиму.

Позиції німців

"Північний потік-2" — новий експортний газопровід із Росії до Європи через Балтійське море. Проходить через виняткові економічні зони та територіальні води п'ятьох країн: Росії, Фінляндії, Швеції, Данії та Німеччини. Інвестори — французькі, австрійські, англійські, нідерландські та німецькі компанії. Єдиним акціонером цієї труби є компанія "Газпром".

Це вже другий трубопровід із Росії до Німеччини. Їхня сумарна потужність — 110 млрд кубометрів газу на рік. Це менше, ніж здатна прокачати українська газотранспортна система, але достатньо, щоби задовольнити запити європейських споживачів.

"Він обґрунтований для німецької сторони, для німецького бізнесу. Це вигідний проєкт. Вони стають газовим хабом і плюс одержують газ безпосередньо", — пояснює економічний оглядач Сергій Фурса.

Більшість німців дійсно підтримують цей проєкт.

Але є й ті, хто проти. Їхні настрої висловлювали на виборах до Бундестагу представники партії "Союз90/Зелені". Політика "зелених" — боротьба за екологію. Однією з цілей є зниження викидів вуглекислого газу в атмосферу. І треба зазначити, Німеччина дуже багато досягла в цьому напрямі: безліч вітрогенеруючих станцій, величезні поля сонячних панелей. Цього року частка "зеленої енергетики" у Німеччині перевищила 30% від загальної кількості енергії на енергоринках.

Але справа також у тому, що близько 40% ринку — вугілля, яке видобувається тут же. Вугілля значно більше забруднює довкілля, ніж газ. І для зниження викидів його слід замінювати. Нарощувати "зелену енергетику" далі поки що не дуже вигідно — вітер і сонце не дуже стабільні партнери. Тому поки що газ замінюватиме вугілля. І "зелені" у цьому аспекті визнають необхідність блакитного палива. Але "Північний потік-2" — це не лише газ, про що говорить, наприклад, співголова партії Анналена Бербок. Ще у своїх передвиборчих виступах вона чітко окреслила позицію.

"Північний потік-2" ділить Європу. Трубопровід підриває наш стратегічний зовнішньополітичний суверенітет і суперечить нашим енергетичним та кліматичним цілям ЄС", — говорила Анналена Бербок під час виборчої кампанії.

Німецькі виборці віддали партії "зелених" лише 15% голосів на осінніх виборах до Бундестагу. Партія об'єднується із соціал-демократами та Вільною демократичною партією у коаліцію, і вже у тексті угоди цих трьох німецьких сил на 178 сторінках немає жодної згадки про "Північний потік".

Олаф Шольц, який очолив уряд Німеччини, формулює ставлення більшості коаліціантів до проблеми так: "Німеччина може розглянути можливість зупинення газопроводу "Північний потік-2", якщо Росія нападе на Україну".

Вже в ролі глави зовнішньополітичного відомства Анналена Бербок відвідала Москву та нагадала Сергію Лаврову про те, що Німеччина захищатиме права людини та мир у Європі навіть ціною економічних втрат, — мабуть, натякаючи на санкції щодо Росії. Її риторика, порівняно з передвиборчою, змінилася, пом'якшилася. Адже тепер вона зобов'язана говорити не від імені своєї партії, а від німецького народу.

Кому вигідно

Світові лідери стривожені новими російськими військовими маневрами та збільшенням чисельності військ РФ біля українських кордонів. З початку року Київ відвідали президенти Туреччини та Франції, прем'єр-міністри Норвегії, Великої Британії, Польщі. Володимир Зеленський провів телефонні перемовини із президентами США, Словаччини, Румунії. З усіма обговорював питання безпеки.

Проте Німеччина категорично не погоджується надати Україні зброю для захисту від потенційної загрози. Хіба що — надіслали каски та аптечки.

"Я, попри всі геополітичні аспекти, які приписуються цьому проєкту, ще бачу передусім комерційний проєкт. Саме питання, через яку країну газ із Росії імпортується до Європейського Союзу, жодної особливої ​​ролі не відіграє", — висловлює свою думку головний редактор німецького наукового журналу "Східна Європа" Фолькер Вайхсель.

Але чи справді Росії в економічному плані так само вигідний цей проєкт, як і Німеччини?

"Росія насправді від цього нічого не отримує. Тому що це не змінює тих обсягів газу, які Росія прокачує до Європи. І плюс це коштувало для них дуже дорого, бо ця труба була дуже дорога. Але там вони просто на "відкатах" заробляють. Друзі Путіна кладуть трубу, заробляють. Але для Росії, для "Газпрому" економічно сенсу в цьому проєкті просто фізично немає", — оцінює рентабельність проєкту Сергій Фурса.

Основними бенефіціарами проєкту називають підрядників "Газпрому" з будівництва експортних газопроводів "Будгазмонтаж" Аркадія Ротенберга та "Будтранснафтогаз" (близько 50% належить Геннадію Тимченку та його родині). Ці люди вважаються давніми друзями Володимира Путіна, про що неодноразово повідомляли непідконтрольні Кремлю російські ЗМІ.

У звіті "Сбербанку Росії" про нафтогазові компанії аналітики Олександр Фек та Ганна Котельникова дійшли висновку, що "Північний потік-2" коштуватиме Газпрому 17 млрд дол. і не окупиться навіть за 20 років. За що фахівців негайно звільнили.

"[Росії дорого обходиться] конструкція влади, яка керує державою на користь обмеженого кола осіб. І це вже не питання однієї окремої компанії. Це питання всієї системи, яка побудована в Росії, яка підтримується більшістю населення, і підтримка якої лише збільшується з часом" , — Каже Олександр Фек.

Купити лобіста

Офіційним поясненням будівництва газопроводу в обхід України в Росії називають зношеність української ГТС та її нездатність прокачувати необхідну для Європи кількість газу. І хоча офіційно ця теза не була жодного разу нічим підтверджена, а постачання газу жодного разу не було зірвано з цієї причини, "Газпром" таки запустив багатомільярдний, невигідний народу Росії проєкт.

"Взагалі, будь-який російський газопровід — це енциклопедія, за якою можна вивчати корупцію. Корупція там починається з етапу, коли формується вартість цих підрядних робіт — зазвичай у два, три, п'ять разів перевищує підрядні роботи, які виконують за аналогічним газопроводом європейці. Ця завищена маржинальність — для підкупу найдорожчих і найкращих лобістів у західних країнах. "Газпром" міг собі дозволити купити ексканцлера Німеччини Шредера", — каже співзасновниця "Ліги антитрасту" Агія Загребельська.

Ексканцлера Німеччини Герхарда Шредера називають другом Путіна. Він є членом правління російської компанії "Газпром" і також очолює комітет акціонерів "Норд стрім Ей-Джі" — дочірньої компанії "Газпрому", саме тієї, яка займається просуванням проєкту "Північний потік-2" у Європі.

"Шредер — це недолік політики Європейського Союзу. Коли колишні політики можуть ставати на чолі деяких компаній, які мають свій бізнес-інтерес у Німеччині, то мені здається, що тут відбувається ерозія усього істеблішменту. Коли будь-якого політика можна купити, і він завдяки своїм зв'язкам може впливати, лобіювати інтереси окремої великої компанії", — зазначає радниця міністра енергетики України Олена Зеркаль.

Вся російська медіакампанія, яка передувала будівництву газопроводу, мала переконати не лише західну аудиторію в ненадійності української ГТС, а й самих українців.

"Українського споживача намагаються переконати, що керівництво української газотранспортної системи, "Нафтогазу, український уряд — дилетанти, які нічого не розуміють, і лише не хочуть укладати прямі контракти з Росією", — наголошує співзасновник проекту "Стоп-фейк" Руслан Дейниченко.

Насправді ж Україна не купує газ безпосередньо з 2015 року, бо Росія вимагала працювати за схемою "бери та плати". Тобто навіть якщо не витратив — все одно оплати обсяг, заявлений раніше. Плюс — постійний шантаж відключити газ узимку за борги. І до того ж, зловити саме керівників Кремля на цій брехні складно. За них усе робить телевізор.

"Усі ці фейки вкладаються в уста різноманітних експертів і подаються як особиста експертна думка", — продовжує Руслан Дейниченко.

Обійти Україну

То у чому ж зацікавлений Кремль? Адже будувати можна було щось усередині країни, не втягуючи міжнародний істеблішмент у корупційні ігри. Голова нафтогазової компанії України впевнений: причина цього — Україна.

"Щоби Путін міг обійти Україну. Він не хоче, щоб Україна отримувала доходи від транзиту. Путін готується до можливого вторгнення, він розуміє, що якщо буде повномасштабна війна, це може загрожувати транзиту газу до Європи. Це означає, що Європа одразу відчує конкретні наслідки повномасштабної війни в Україні. Він цього не хоче, він хоче мати можливість вторгатися до України без наслідків для торгівлі газом із Європою", — каже Юрій Вітренко.

Володимир Путін не визнає планів щодо вторгнення до України. Як і окупацію Криму, і присутність російських військ на Донеччині. Але йому мало хто вірить. Саме загроза військової агресії проти України поєднала більшість лідерів західних країн навколо теми "Північного потоку-2". Бліцкриг Кремля із пуску газу у 2021 році провалився. У Москві незадоволені.

"Вони ж не розраховували на єдність Європи. Було цікаво спостерігати, як розуміння небезпеки цієї ситуації переважило навіть економічні вигоди та інтерес таких країн, як Німеччина, Нідерланди, Австрія, які завжди висловлювали свою зацікавленість у "Північному потоці-2", — наголошує Олена Зеркаль.

Затримка із пуском газу пов'язана із сертифікацією трубопроводу. Європейці порушили питання відповідності газопроводу так званому Третьому енергетичному пакету Європи.

"Газпром" не може бути і постачальником газу, і володіти основними засобами видобутку газу, і бути власником цієї труби. Тому що в такому разі вони можуть займатися крос-субсидуванням. А це заборонено в Євросоюзі — тарифи мають визначатися прозоро та відповідно до певних правил. Крім того, до цієї труби повинні отримати доступ треті сторони, будь-яка компанія, яка також може постачати газ до Євросоюзу, і їхня частка повинна бути не менше за 50%. Зараз основний засіб впливу на Європу полягає в тому, що "Газпром" є єдиним монопольним постачальником газу трубопровідним транспортом", — продовжує Олена Зеркаль.

Це означає, що Росія має відкрити ринок газу. Відкриття ринку — це втрата впливу. І можливості використати газ як політичний інструмент. Сьогодні саме "Газпром" диктує правила на ринку, будучи єдиним постачальником сировини до Європи. Туркменістан, Казахстан, Узбекистан погоджують контракти з Росією, не маючи можливості самостійно визначати ціну та маршрут транспортування газу.

Згідно з Третім енергетичним пакетом, так бути не може, компанії повинні мати можливість займатися постачанням, використовуючи і "Північні потоки", і українську трубу. Питання, як Росія зможе сертифікувати трубопровід, не виконавши цих вимог.

"Складне питання. З одного боку, є в Європі сили, які, на жаль, або корумповані, або просто прагнуть заробляти, і вони не дивляться ні на безпековий аспект, ні на юридичний аспект, ні на моральний аспект цієї проблеми, що Німеччина фактично зароблятиме на тому, що Путін намагатиметься підготуватися до повномасштабної війни, і при цьому ще карати Україну за український європейський вибір. Але при цьому ми можемо сказати, що наші зусилля спрямовані на те, щоби використати всі можливості — юридичні, політичні — щоби зупинити "Північний потік-2", доки вони спрацьовують", — зазначає Юрій Вітренко.

Прогнози

Якщо росіянам вдасться оминути вимоги Євросоюзу та запустити "Північний потік-2", на Україну не чекає нічого хорошого. Про це кажуть німецькі журналісти.

"Це небезпека поставок, бо якщо "Північний потік-2" запрацює, то через Україну вже не буде жодного газу. Ми вже зараз бачимо, що поставки зменшилися до 40 млрд кубометрів на рік. Я не бачу жодних причин для Кремля мати якийсь контракт після 2024 року, якщо "Північний потік-1", "Північний потік-2" здійснюватимуть постачання до Німеччини та Європи", — каже журналіст-розслідувач Юліан Репке.

При цьому в Німеччині навіть ті, хто співчуває українцям і не поділяє політику Кремля щодо української сторони, не готові втратити свою вигоду.

"Думаю, лідери України розуміють, що вони не можуть покладатися на Німеччину в захисті від Путіна. Німеччина дуже близька до Росії з історичних та економічних причин. Навіть люди, які не підтримують Путіна, розуміють, що потрібно бути ближчим до Росії для майбутнього бізнесу", — наголошує академік, аналітик і консультант з глобальної енергетичної системи Томас О'Доннелл.

У те, що Третій енергетичний пакет спричинить зупинення проєкту "Північний потік-2", вірять у країнах, які теж постраждають за запуску російської труби. Наприклад, у Польщі.

"Польща — активний противник "Північного потоку-2", і не лише у заявах, а й у юридичній площині. Вони постійно подавали до суду, вигравали кілька судів на кожному етапі. Зокрема вони домоглися того, що західноєвропейські газові компанії не є інвесторами цього проєкту. Весь проєкт на 100% залежить від російської державної компанії, "дочки" "Газпрому", — зазначає керівниця Офісу реформ при Міністерстві енергетики України Олена Осмоловська.

Глава польського уряду Матеуш Моравецький безпосередньо звинуватив Берлін, заявивши, що "не можна з одного боку висловлювати солідарність з Україною, а іншою рукою підписувати сертифікаційні документи щодо "Північного потоку-2", оскільки таким чином "Берлін набиває патронами зброю Путіна, яким він потім може шантажувати Європу".

Але, судячи з риторики українських чиновників, в Україні вже готові до розвитку подій, коли європейські правила не спрацюють через високу корупцію і газ піде в повному обсязі в обхід України.

"Це створить певні складнощі для роботи української газотранспортної системи, вимагатиме певних змін у режимі її роботи, може позначитися також на тому, що імпортований газ буде трохи дорожчим для України. Але при цьому я не бачу критичних проблем для України через те, що таке може статися. Головна проблема — і ми про це чесно говоримо нашим європейським партнерам — якщо запрацює "Північний потік-2", це розв'яже руки Путіну для повномасштабної війни", — говорить Юрій Вітренко.

А тим часом газ залишається розкішшю для українців на лінії дотику на Донбасі. Місцеве середовище дуже чутливе до подій на великій політичній арені. Будь-який хід у геополітичній грі може призвести або до посилення обстрілів, або до підвищення цифри у платіжках та зменшення витрат на продукти. РФ намагається переконати українців, що низька ціна на газ — нібито запорука кращого життя. Але якщо ціна нижча за ринкову, то платити доведеться чимось іншим. Свободою, наприклад. Здається, в Європейському Союзі це вже розуміють, і не залишать Україну віч-на-віч з агресивним сусідом — Росією.