Україна наш дім

"Специальний репортаж": майбутнє води Донбасу

Попаснянський райводоканал. Фото: kanaldom.tv

Потужності КП "Попаснянський районний водоканал" розташовані як на підконтрольній, так і на непідконтрольній частині Луганської області. Довжина водоводу — близько 60 км. І донедавна це була чорна діра, в яку спливали мільйони гривень.

Півтора року напружених переговорів, щоб Франція дала добро на 70 млн євро кредиту на вигідних для України умовах. І нарешті ратифікація угоди відбулася. Зараз це одна з найбільших іноземних інвестицій, залучених на Луганщину від початку збройного конфлікту. Як українській владі вдалося нарешті запалити зелене світло для інвестицій для Луганщини та Донеччини, чи підуть прикладом Франції інші країни — розбиралася Світлана Попова в "Специальном репортаже" телеканалу "Дом".

Борг в 182 мільйони

Попаснянський райводоканал фактично розташований в зоні бойових дій, а 10% його мереж проходять в безпосередній близькості від лінії дотику.

"Тому той самий Хутір Вільний (селище міста Золоте, — ред.), перебував два місяці без води. Бо інша сторона гарантій миру не надавала. А за відсутності гарантій ми просто не могли відправити туди ремонтну бригаду в супроводі ОБСЄ", — говорить глава Гірської міської військово-цивільної адміністрації Олексій Бабченко.

Олексій Бабченко. Фото: kanaldom.tv

Спектр нерозв'язаних проблем вражає. Пошкодження через обстріли. Застаріла інфраструктура. Борги, зокрема і від споживачів на непідконтрольній території. З 2015 до 2017 року водоканал не отримав ані копійки за поставлену до окупованих міст та селищ воду.

"Витрати водоканалу зростали, борги зростали, у зв'язку з тим, що ми ж використовуємо електроенергію, люди працюють — потрібна заробітна плата. Стосовно заробітної плати — спасибі керівництву області та уряду в цілому — заборгованості не утворилося, тому що нам компенсували. А ось електроенергія — це проблема, у нас є борг перед енергопостачальниками", — повідомив директор КП "Попаснянський райводоканал" Іван Вілков.

Згодом, коли за воду стали надходити гроші з-за лінії дотику, водоканал навіть зміг провести реконструкцію. Але у 2019 році піднявся тариф і борги теж пішли вгору. Окупаційна влада відмовилися приймати нові ціни на воду.

"Тариф був до цього 9,84 грн [за 1 куб. м], став 11,04 грн. Хоча попередньо ми ще за рік з ними розмовляли, що будемо робити коригування тарифу, бо зростають ціни на електроенергію, зростають соціальні виплати. Але вони не прийняли наші умови, на 75% знизили обсяги забору води від нас і платять за старим тарифом, накопичуючи борг", — пояснює Вілков.

Іван Вілков. Фото: kanaldom.tv

Наразі борг Попаснянського райводоканалу за електроенергію становить понад 182 млн грн. І луганські енергетики періодично про це нагадували відключенням світла. Тоді без води вже залишалися мешканці підконтрольних Україні територій. Втрутився Кабмін і відключати підприємства через борги заборонив.

"На сьогодні є якісь домовленості. Завдяки втручанню Луганської облдержадміністрації поточні платежі вони з затримкою, але оплачують послуги з розподілу електроенергії. В цілому, більш-менш вийшли на якісь хоч регульовані відносини. На жаль, не проплачується взагалі ніяк заборгованість за активну електроенергію старих періодів, тобто борги", — зазначає комерційний директор ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" Юрій Склема.

Юрій Склема на зв'язку. Фото: kanaldom.tv

Вдалося неможливе

Водна артерія стала головним болем для місцевої влади. Підприємство, яке потребує термінової модернізації, не мало коштів навіть на дрібні ремонти. Допомога міжнародних організацій лише відтягувала неминуче — повну зупинку роботи водоканалу.

"Багато допомагали наші міжнародні партнери, передусім Міжнародний Комітет Червоного Хреста, але й інші організації. Були коштом донора встановлені прилади обліку, які фіксують обсяг води, який поставляється туди (до "ЛНР", — ред.). Змогли замінити багато водоводів. Наскільки мені відомо, Червоний Хрест оплачував дезінфекцію води. Тобто в складні моменти нас міжнародники підтримували", — перелічує голова Сєвєродонецької районної державної адміністрації Роман Власенко.

Модернізація — необхідність вартістю в мільйони, яких немає де взяти. Пошук інвесторів, готових вкласти кошти в підприємство в зоні потенційних бойових дій, — завдання, здавалося б, безперспективне. Але українському уряду розв'язати його вдалося.

"Це довга історія, ми працювали над цим проєктом два роки. Повинні були летіти до Парижа на підписання попереднього договору, але пандемія поламала ці плани. Тому була затримка ще десь на 8 місяців. Насправді, якби не COVID-19, то роботи вже б почалися", — розповідає голова Луганської облдержадміністрації Сергій Гайдай.

Сергій Гайдай. Фото: kanaldom.tv

Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій спільно з Луганською ОДА вдалося неможливе. Вони не тільки переконали французів вкласти кошти в регіон, але й збільшити суму з 30 до 70 млн євро.

Уже в березні 2021 року французи приїхали оцінити фронт робіт. Вони були приємно здивовані, що водоканал через дрібні придбання і ремонти продовжує триматися на плаву.

Головним було довести інвесторам, що проєкт із модернізації Попаснянського райводоканалу важливий як з гуманітарного, так і з політичного погляду.

13 травня уряди України та Франції підписали угоду про виділення кредиту, потім його схвалив Кабмін, а 1 липня — ратифікував український парламент. Працювати над модернізацією водоканалу будуть профільні французькі компанії, а умови кредиту містять пільговий період у 15 років — під 0,0092% річних.

"Це кредитна історія, 70 млн євро на 40 років — хороші умови. Мінімум 30% робіт віддадуть нашим компаніям — не знаю яких робіт, їх визначатимуть французи. Насправді, це і їм вигідно, тому що є певні чорнові роботи, на які не потрібні висококваліфіковані фахівці. Наші компанії абсолютно спокійно можуть впоратися з цим", — говорить Сергій Гайдай.

Попаснянський райводоканал. Фото: kanaldom.tv

Без води по кілька днів

Мета української сторони — зробити підприємство енергоефективним і прибутковим, забезпечити безперебійне постачання якісної питної води жителям прифронтових територій. А це близько 1 млн осіб.

Зараз жителі непідконтрольних територій змушені терпіти відсутність води по кілька днів.

"У нас подача води — через день, за графіком. У якихось районах — у першій половині дня, в якихось — у другій. А якщо якась поломка, а вони бувають дуже часто, то людина на два-три дні пролітає з водою повністю. А що з якістю? Ця вода технічна. Ось у місткостях у нас зберігаються запаси води — так буквально за місяць все в страшному нальоті. І навіть якщо вода постоїть тиждень, то на дні вже буде щось типу мулу. Питну воду ми всі купуємо очищену, підвезення води є, але за гроші", — розповідає про ситуацію в "ЛНР" мешканка Алчевська.

Аналіз "Східної правозахисної групи" підтверджує сумну ситуацію з водою за лінією дотику.

"Місто Антрацит, місто Ровеньки — воду подають раз на 10 днів. І вода може не дійти на 8-9 поверхи. Це ми говоримо тільки про холодну воду. Про гарячу не може бути й мови. Люди користуються дощовою водою, коли йде дощ. Вони набирають її у ванну для того, щоб хоча б для якихось потреб використовувати", — говорить співзасновник "Східної правозахисної групи" Павло Лисянський.

Павло Лисянський на зв'язку. Фото: kanaldom.tv

Чим швидше почнеться модернізація водоканалу, тим швидше українці по обидва боки лінії дотику перестануть страждати від нестачі води.

Такого немає навіть у Франції

Зараз сторони інвестугоди домовились в жовтні підписати необхідні документи, а в березні 2022 року — розпочати роботи.

"Це цілий ланцюжок механізмів конструкції водоканалу. Починаючи від першого підйому, закінчуючи очисними спорудами, розвідними мережами, насосними станціями, що подають воду в напрямку до міста. Перший підйом — це заміна двох агрегатів, заміна камери перемикання, заміна ділянок водогонів. Другий підйом — це заміна першої черги очисної станції, вона буде замінена на ультрасучасну, навіть у Франції немає таких технологій, які будуть втілені у нас. Протягом трьох років ми повинні повністю завершити всю реконструкцію. Після закінчення всіх процесів реконструкції ми через 5-7 років вийдемо вже на рентабельність", — впевнений директор КП "Попаснянський районний водоканал" Іван Вілков.

Водна незалежність Маріуполя

Вода, Донбас і Франція — поняття вже взаємопов'язані. Паралельно французькі фахівці працюватимуть над забезпеченням водою Маріуполя. Зараз головне джерело води столиці Приазов'я — під контролем окупаційної влади.

Франція допоможе Маріуполю стати незалежним у цьому питанні. Проєкт вже на фінальній стадії. На місцевий водоканал витратять 64 млн євро кредитних коштів.

"Зараз ми отримали кілька варіантів можливих джерел водопостачання, підготували технічне завдання для французької компанії й вона нам розробляє техніко-економічне обґрунтування. Основні варіанти — це дві річки, Кальчик і Кальміус. Загалом, чинне джерело водопостачання — річка Сіверський Донець — ми не хочемо втрачати. Це головне наше джерело води, яке живить місто Маріуполь. Тобто ми займаємося виключно питанням альтернативного джерела", — коментує директор КП "Маріупольводоканал" Володимир Антоненко.

Володимир Антоненко на зв'язку. Фото: kanaldom.tv

Новий проєкт на 100 мільйонів

Всупереч думці скептиків, у світовому досвіді є приклади, коли території в зонах військових дій були цікавими для бізнес-процесів. Хороший приклад — Ізраїль, який розвивається динамічно.

Україна теж вчиться сприймати свій військовий конфлікт як виклик і знаходити можливості там, де раніше було місце лише для зневіри.

"Я з усією відповідальністю можу сказати, що за півтора року моєї каденції я бачу кардинальні зміни в позитивну сторону в плані інвестицій і співпраці. Коли я був призначений на посаду глави Луганської області, основна маса переговорів із послами полягала в наступному: ось ми вам привеземо фуру, дві, три якихось речей, гуманітарні вантажі. Зараз вони вже говорять про те, що давайте робити щось разом. Давайте відкривати спільні підприємства. Балтійські країни взагалі з нами постійно на зв'язку, дуже часто говорять про спільний бізнес поляки, латиші, литовці, естонці", — підтверджує голова Луганської ОДА Сергій Гайдай.

За його словами, реалізація угоди з Францією тільки на старті, але вже дала поштовх для переговорів щодо інших масштабних проєктів з міжнародними інвесторами.

"Ми зараз вже опрацьовуємо наступний великий проєкт. Це будівництво залізничної гілки. Це близько 100 млн євро. Точна цифра буде визначена, коли буде виготовлена проєктно-кошторисна документація. Тоді ми вже зрозуміємо чітко, яка це буде сума. Поки приблизно плюс-мінус 100 млн євро. І вже та ж сама Франція каже: "Так, нам цікаво", китайці кажуть: "Так, нам цікаво". Тобто достатня кількість наших міжнародних партнерів зацікавлена в розвитку Луганської області, в тому, щоб вони сюди вкладали гроші", — резюмував Гайдай.

Через сім років збройного конфлікту Луганська область нарешті повертається до життя. Тривога і занепад поступаються місцем розвитку і пробудженню регіону.

Прямий ефір