Украина наш дом

Зміна спікера Ради та санкції проти РФ: "Взгляд с Банковой" із Олексієм Арестовичем

Як зміна голови Верховної Ради відобразиться на ситуації на Донбасі. З чим пов'язане зростання цін на продукти в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). Як працюють санкції проти Росії та чи буде їхнє розширення. Про це і не тільки у програмі "Взгляд с Банковой" телеканалу "Дом" говоримо зі спікером української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ) Олексієм Арестовичем.

Ведуча програми — Дарина Вершиленко.

— Минулого тижня в центрі уваги була так звана спікеріада. На ваш погляд, чи позначиться заміна голови Верховної Ради на процесі розгляду законопроєктів, пов'язаних із врегулюванням конфлікту на Донбасі?

— Зв'язати дві такі різні події в одну не так просто причинно-наслідковими зв'язками.

Але що б я хотів сказати. [Новий спікер Ради Руслан] Стефанчук — це юрист із відомим ім'ям. Він вчений академічного складу та практик, який добре розбирається в питаннях. Думаю, що його перебування на посаді спікера Верховної Ради, в принципі, має добре позначитися на її діяльності та на якості законів, які ухвалюються. Можливо, це будуть закони й, зокрема, пов'язані з врегулюванням конфлікту.

— Поясню логіку, за якою ми зв'язали це разом. Попередній спікер парламенту Дмитро Разумков говорив, що законопроєкт про перехідний період в ОРДЛО та Криму вимагає додаткових обговорень. Тепер можемо ми очікувати, що цей законопроєкт буде ухвалений швидше?

— Складно сказати. Я все ж не за парламент відповідаю. Це питання треба задавати Стефанчуку, представникам більшості або профільному комітету тощо.

Ми у Тристоронній контактній групі чим займаємося? Тим, що виробляємо рекомендації з реалізації Нормандських угод. Звичайно, є взаємодія з парламентом. Три підкомітети ТКГ очолюють три очільники комітетів Верховної Ради, й таким чином здійснюється з'єднання ТКГ з парламентом, зокрема з розробки та ухвалення необхідних законопроєктів з питань політики нормалізації, реінтеграції, деокупації Донбасу.

Тут ще значна роль належить Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Тому що законопроєкт про перехідний період — це їхня ініціатива, яка пройшла через Кабмін. Очільник Мінреінтеграції Олексій Резніков курує цей законопроєкт, а він людина, яка завжди виконує те, за що береться.

— Також привертає увагу розмова, що відбулася у голови Офісу президента Андрія Єрмака із заступником держсекретаря США Вікторією Нуланд щодо участі Штатів у процесі мирного врегулювання на Донбасі. Інформації про підсумки переговорів відверто небагато. Можливо, у вас є якась конкретика?

— Ні, порадувати, на жаль, нічим не можу з однієї простої причини, тому що Копенгагенська та Віденська дипломатичні конвенції забороняють прямо говорити про зміст переговорів до того, як буде ухвалено рішення, яке будуть готові озвучити обидві сторони. Це раз.

По-друге, я не особливо в курсі. Це переговори тет-а-тет, і судячи з того, що немає результатів, це означає тільки одне — вони ще тривають. Тобто будуть ще раунди.

— Давайте ще одну тему порушимо. Тему цін на продукти в ОРДЛО. Наприклад, різко зросла вартість картоплі. З чим це пов'язано?

— Точної інформації про причини я не маю, але є загальне міркування. Ось що таке ці невизнані, самопроголошені "республіки"? Це дуже багато контрабанди, дуже багато чорних схем, на яких намагаються заробляти.

І враховуючи, що нещодавно відбулося об'єднання "митних" просторів ["ДНР" і "ЛНР"], то не дивно, що почалися економічні ефекти від цього об'єднання. Можливо, подорожчання харчових продуктів першої необхідності пов'язано із цим.

Також люди, що там живуть, чи які бувають на тих територіях, зазначають, що російські продукти гірші за якістю, ніж українські. По-друге, вони значно дорожчі. По-третє, я так розумію, хто не може заробляти на боєприпасах, наркотиках та гуманітарній допомозі, вирішили придумати схему з картоплею та спробувати заробити на картоплі.

І так триватиме доти, доки ця територія не буде повернута під юрисдикцію України та не запанує закон і порядок.

— Також цього тижня президент Зеленський ввів у дію санкції РНБО за проведення російських "виборів" в Криму та за залучення до "голосування" жителів ОРДЛО. Чи варто очікувати розширення списку санкцій? І як взагалі ви оцінюєте реакцію світової спільноти на "вибори" до Держдуми РФ?

— Стосовно першого питання. Санкції ж не вводяться просто так. Це спільне рішення очільників спецслужб та інших відомств на основі аналітики й доказової бази. В цьому випадку вони введені відносно осіб, участь яких була встановлена в організації та проведенні "виборів". Такі санкції введені. Цілком можливо, що список буде розширено.

Що стосується реакції світової спільноти на "вибори" до Держдуми Російської Федерації. Та частина "виборів", яка була проведена в Криму, провідними країнами світу, міжнародними об'єднаннями не була визнана.

— Чи не була, на вашу думку, ця реакція занадто м'якою?

— Ну, як занадто м'якою? Не визнати в цілому вибори до російської Держдуми — це означає різке загострення відносин із Російською Федерацією. А коли політики хочуть реалізувати свої принципи, вони завжди змушені прораховувати наслідки того, що може трапитися.

Російська Федерація — членкиня Ради безпеки ООН, одна із серйозних світових сил, на яку йде дуже великий розрахунок і на Заході. Росія з багатьма державами перебуває в торгово-економічних, військових відносинах тощо. І якщо подивитися на безпрецедентний тиск, який чинила Російська Федерація на учасників Кримської платформи, можна зрозуміти, наскільки нелегко було державам і конкретним людям брати участь у саміті Кримської платформи.

Щось подібне зберігається й щодо виборів до російської Держдуми. Якщо їх повністю не визнати, то всі рішення, які вона наплодить за цей час, будуть незаконними. Але ж серед цих рішень будуть і ті, які зачіпають конкретні політичні, економічні інтереси різних держав.

Це так звана реальна політика, яка, на жаль, якоюсь мірою протистоїть політиці принципів. І тут завжди є компроміс і він завжди конкретний. У цьому випадку не визнали "вибори" в Криму та засудили голосування громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях на сході України. І на цьому спасибі.

— Це невизнання з боку різних країн світу було на рівні заяв або якось документально підтверджено?

— Тут потрібно питати МЗС, як це процедурно оформляється. Я це бачив на рівні заяв. Такі політичні заяви, політичні позиції мають величезне значення. А як конкретно це оформляється в документах, потрібно уточнити у фахівців МЗС України.

— Щодо роботи Тристоронньої контактної групи, які у неї плани? Чим ви зараз займаєтеся? Що на порядку денному?

— Плани у нас ті ж самі. Порядок не змінюється. Насамперед, це відкриття КПВВ і взаємне звільнення утримуваних осіб, потім — питання щодо безпеки.

— Зрушень тут поки немає?

— Поки немає. Соціально-економічне і питання продовження роботи за планом спільних кроків із реалізації Мінських угод в політичній підгрупі. Вони просуваються вкрай повільно, тому сенсацій чекати там теж не доводиться.

— Вкрай повільно через російську сторону?

— Російська сторона, однозначно, звичайно. Ми завжди готові та постійно закликаємо до реалізації рішень Паризького саміту та всього комплексу Нормандських угод. Тут позиція добре відома, ми не раз її доносили. Полягає вона в тому, що Російська Федерація удає, що вона не сторона конфлікту, що у нас "внутрішньоукраїнський конфлікт" і що Київ має домовлятися з Луганськом і Донецьком, що, м'яко кажучи, смішно.

— У вас немає відчуття, що сьогодні все зайшло в глухий кут? Чи можна з нього вийти?

— Вийти з нього дуже просто. Коли Російська Федерація визнає себе стороною конфлікту та почне змістовні переговори, які дійсно призведуть до миру та будуть реальним політико-дипломатичним врегулюванням, а не деклараціями про це.

Їхня декларація — таке свято лицемірства, яке триває восьмий рік, а в Грузії та Молдові — вже 30-й рік. Тому ми всі добре знаємо, що таке Російська Федерація, яку політику вона проводить.

Знаємо, де ключ. Ключ — у Кремлі. Війна на Донбасі може бути зупинена одним дзвінком. Крим може бути деокупований за 5 хвилин рішенням голови Російської Федерації та тільки його персональним рішенням. І відповідно, вся персональна відповідальність лежить на ньому.

А ми робимо своє. Наша політика полягає у тому, що ми йдемо політико-дипломатичним шляхом, одночасно прокачуємо можливості Збройних сил і спецслужб, збільшуємо військовий бюджет, вдосконалюємо силову машину держави — оборонну. Тому що дипломатія хороша тоді, коли вона спирається на військову силу, на здатність держави себе захистити. І ми робимо все нові та нові ініціативи для того, щоб тримати в тонусі наших політичних візаві з Російської Федерації. І вони змушені були перед обличчям нас, і перед обличчям світової спільноти, і перед обличчям історії відповідати, чому вони не реалізують угоди, які самі ж підписали.

— Наскільки тут важлива підтримка світової спільноти? Яким чином вони можуть спонукати Росію, щоб вона почала все-таки домовлятися?

— Ця підтримка вкрай важлива. Тут все впирається в ті важелі, які реально може використовувати світова спільнота проти Російської Федерації. Такі важелі є, звичайно.

— Що це за важелі?

— Вплив конкретної держави — починаючи від економічних санкцій, закінчуючи політичною ізоляцією та відмовою Російській Федерації від просування її інтересів, блокування цих інтересів тощо.

Тут же момент який? Між країнами та державами існують цивілізаційні перегони, та багато хто на Заході сильно зацікавлений ці перегони забезпечити на свою користь. Російська Федерація своєю політикою ізоляції та агресії дає їм для цього додаткові приводи.

Санкції працюють дуже специфічним чином. Вони, можливо, не калічать державу прямо зараз. Але вони відсікають можливі гілки технологічного розвитку. Технології — це ДНК XXI століття, ДНК техногенної цивілізації. І при відсіканні технологічних гілок неможливий розвиток більш технологічного майбутнього, при якому Російська Федерація стає сильнішою і серйознішою державою.

Друге — вони підточують її обсяг світового впливу. Тобто це повільне задушення таке.

За оцінками російських фахівців, втрати Росії від санкцій, починаючи з захоплення Криму, — понад 500 млрд дол. Це тільки в грошовому еквіваленті, а якщо порахувати, скільки відрубано можливих гілок розвитку, які могли б привести Росію і до поліпшення життя пересічних росіян, і просування її інтересів як держави, то напевно, ці збитки навіть не вдасться виміряти.

І це триває. Ми бачимо, що санкції продовжують регулярно. А якщо Російська Федерація так далі продовжуватиме, то найімовірніше, їх ще додадуть.

Тому наш заклик завжди тільки один — вийти з міжнародної ізоляції, припинити робити кроки, які заводять в міжнародну ізоляцію, реально піти шляхом політико-дипломатичного врегулювання конфлікту, який ви ж і розв'язали, за який ви несете відповідальність і який вам міжнародна спільнота, включно з Україною, дала можливість врегулювати.

Російська Федерація не розуміє, що ми даємо їй в якомусь сенсі "золотий історичний міст". Ми даємо їй можливість врегулювати конфлікт, розв’язати проблему, зберегти в якомусь сенсі обличчя та піти звідси. Понести, звичайно, повний обсяг відповідальності за це, однак розв'язати конфлікт, який нікуди не веде і висмоктує з Російської Федерації всі соки.

Прямий ефір