Скільки зброї та сил залишилося у РФ перед боєм на Донбасі: інтерв'ю з військовим експертом Самусем

Для повномасштабного вторгнення в Україну Росії знадобилося зібрати практично всі війська з усіх регіонів. Але для досягнення цілей, поставлених президентом РФ Володимиром Путіним, цього катастрофічно мало. Про це в інтерв'ю телеканалам "Дом" та UA заявив військовий експерт Михайло Самусь.

Він перерахував головні проблеми Росії у цій війні, пояснив, чому в РФ не проводять мобілізацію.

Також гість ефіру проаналізував здобутки Збройних сил України, дав прогноз подальшого розвитку української армії.

Михайло Самусь — військовий експерт. Закінчив Київське військово-морське училище, а пізніше — магістратуру Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. У 2009-2015 роках керував європейським офісом Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння у Празі. Нині очолює Мережу досліджень нової геополітики (New Geopolitics Research Network).

— Стан російської армії. Якою вона була на момент вторгнення до України, на 23 лютого, і якою вона є зараз?

— Щоб створити боєготове ядро ​​для проведення широкомасштабної операції проти України, Росії довелося зібрати фактично війська з усієї території — і з Далекого Сходу, і морська піхота Північного флоту, тобто з Сибіру і Кавказу, чеченці... Тобто все, що у них було боєготовим, вони зібрали.

На 24 лютого вони зібрали 150-190 тис. осіб особового складу. Але цього дуже мало. Щоб провести успішну операцію з тими цілями, які ставив Генеральний штаб РФ, потрібно, як мінімум, мати 500 тис. боєготових військ.

500 тис. — це той мінімум, який міг би забезпечити реалізацію тієї операції, яку вони замислили. Йдеться про 8 напрямів наступу за 48 годин, масована робота — з моря, з неба, по землі.

А за необхідних 500 тис. наявність 150-190 тис. (тобто 30-40%) особового складу — це була катастрофа.

Головною проблемою Росії у цій війні є їхня розвідка. На якому рівні йде збій — важко сказати. Можливо, їхні розвідники все правильно повідомляли, але внаслідок цього до центру ухвалення рішень інформація надходила спотворена, дуже далека від реальності. Можливо, на певних етапах інформація просто адаптувалася до поглядів, наприклад, Путіна. Можливо, зіграло свою роль протистояння між російськими Головним розвідувальним управлінням (ГРУ) та Федеральною службою безпеки (ФСБ), і інформація від ФСБ "перемогла" дані від реальної розвідки. Ось звідси їхня впевненість у бліцкризі, що вони захоплять Україну за 2-3 дні.

Але зрештою ми бачимо результат цієї операції — повне фіаско, повна катастрофа. Незважаючи на те, що були кинуті великі сили, боєготові частини, боєздатне озброєння, військова техніка, найновіші літаки.

Адже тут літає не якийсь металобрухт, а останні варіанти російських літаків Су-34, Су-35, гвинтокрили Ка-52, Мі-28 і так далі. Це все, що Росія готувала останні приблизно 13-14 років.

Після війни з Грузією в РФ була потужна реформа, вони витратили приблизно 1 трлн дол. тільки на переозброєння. На щастя, російська корупція працює дуже ефективно. І я так підозрюю, що 80% від цього трильйону було просто вкрадено.

А завдання цього трильйону, цієї реформи було десь до 2020 року переозброїти російську армію на 80%. Мали бути танки "Армата" , бронетехніка нового покоління (а не БТР-82, який є тим самим БТР-80). У нас тут сотнями мали літати літаки 5-го покоління. Але все вкрадено. А основне озброєння армії РФ — просто модернізована радянська техніка. Ті ж літаки Су-34 — це просто подальша модернізація радянських літаків. Ось такий стан російської армії.

— Невже все настільки неадекватно оцінювалось у Кремлі, що вони навіть не могли припустити, який розгром вони отримають в Україні?

— Справа в тому, що основною проблемою путінського режиму є заскорузла кадрова політика. Тобто нагорі знаходяться люди, відібрані, як називається, за негативним відбором. Тобто чим більше ти відданий Путіну (ти можеш бути тупим, але маєш бути відданим), тим швидше тебе піднімуть на гору за ієрархією.

Ось приклад [міністра оборони РФ Сергія] Шойгу. Він тримається у верхах з моменту розвалу Радянського Союзу — раніше керував МНС (фактично з 1991 року, — ред.), тепер — Міністерством оборони (з 2012 року, — ред.). При цьому раніше він ніколи жодного відношення до армії не мав. За таким же принципом відбираються генерали і так далі.

Одна річ — закидати бомбами мирне населення Сирії, коли проти тебе ніхто не воює, та гарно знімати відеоролики. А інша справа — воювати з українською армією, яка 8 років займалася тим, що справді переходила на стандарти НАТО, повністю ухвалила американську доктрину ведення бойових дій, мобільної оборони, мобільного наступу.

Ви питаєте, чому так сталося? Та тому, що генерали сидять у них ще радянські. Ви подивіться, скільки часу тому вони почали готувати окрему операцію з "великого бою" на Донбасі. Вони про неї вже стільки говорять, але її не запустять. Тільки ракетами стріляють по мирних залізничних вокзалах.

Адже це — дзеркальне відображення Курської битви [1943]. У мене враження, що ці генерали реально мріють провести Курську битву. Але за сучасних умов вона знову закінчиться катастрофою. Вони не мають таких сил, які були у німців чи в Радянського Союзу на той момент. Просто вони мріють про це, стріли на картах, напевно, малюють як Рокоссовський і Жуков. Але зараз зовсім інший час.

Друга світова війна — це контактні бої. Звісно, ​​там і літаки були, і артилерія. Але все одно це контактні бої, зокрема. Зараз Україна так організувала оборону, що контактних боїв практично не було — російські війська знищувалися на дистанції артилерією, авіацією.

Російські генерали готують свою дзеркальну Курську битву, але вони не можуть навіть розвідку боєм нормально провести. Тому що їхні війська під Ізюмом знищуються, і вони кидають у бій нові та нові війська. І нам вдається їх відбивати навіть тією артилерією, яку маємо. А якби ми отримали від наших партнерів, наприклад, американську високомобільну реактивну систему залпового вогню HIMARS ("Хаймарс"), яка має високоточні властивості і дальність 100-300 км, це була б взагалі інша операція, і це був би, умовно, Курський провал.

— Наскільки конфлікт, що тривав 8 років на Донбасі, допоміг українській армії модернізуватися і змінити тактику ведення бойових дій?

— Українські генерали виросли на цій війні. Вони розуміють тактику, оперативне мистецтво, стратегію. Офіцери українські знають, що вони відповідають за ухвалення рішень, вони можуть взяти на себе відповідальність.

Українська армія теж проходила тривалий процес переходу від радянської до передової ментальності ведення бойових дій. Коли український контингент вперше взяв участь у бойовому зіткненні в Іраку (десь 2003-2005 роки), то тоді перший бій обернувся трагедією. Наша колона потрапила в засідку, вони не могли ухвалити рішення про застосування зброї. І, на мою думку, до 12 години треба було вийти на зв'язок з Києвом, а це була чи субота, чи неділя. І українські генерали не могли ухвалити рішення, застосовувати зброю в Іраку або не застосовувати, як це може обернутися з погляду міжнародного права, дипломатії тощо. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність.

Зараз ситуація інша. Зараз кожен бере на себе відповідальність, починаючи від солдата, офіцера до генерала. У такій ситуації дуже легко працювати, коли один одному довіряють. Тобт, російська та українська армія — це не просто різні армії, вони радикально різні. І війна на Донбасі, і ця війна з погляду психології, ментальності, підходу до ведення бойових дій, звичайно, дуже багато змінила.

— Ви згадали, що Росія вже кілька тижнів не приховує, що готує сильний удар на сході та півдні України. Але чи є для них резерви, до 24 лютого вони підтягли до наших кордонів все, що мали?

— Статистично вони мають величезну кількість озброєнь, військової техніки. Якщо ми зараз знищили кілька сотень танків, то їх теоретично близько 10 тисяч. Бронемашин — те саме, понад 15 тисяч. Літаків ми збили 150, а в них близько 1000, з вертольотами — аналогічно.

Але думаю, що статистика їхня роздута, оскільки основна частина техніки або розкрадена, або небоєздатна. Проте навіть якщо залишається кілька тисяч танків, кілька тисяч бронетехніки, кілька сотень літаків — тобто ресурси у них є.

Говорити про те, що Росія в агонії... Ну, звісно, ​​не в агонії. Це величезна країна, величезні ресурси. Знову ж таки, вони мають 143 млн населення, набрати навіть 500 тис. мобілізованих — не проблема, насправді.

— Тоді чому вони не вели мобілізацію?

— Знову ж таки, повертаємось до етапу їхньої підготовки до війни. Не проводили мобілізацію, тому що вони ґрунтувалися на неправильній або на спотвореній розвідувальній інформації. Повірили даним ФСБ, що воювати не доведеться, і все це буде Чехословаччина-68, і тому навіщо чіпати людей біля телевізора, нехай продовжують насолоджуватися величчю Росії.

Тому що мобілізація таки викличе негативні настрої у російського населення, що невигідно Путіну. Особливо на тлі санкцій, зниження рівня доходів тощо.

Але при цьому вони хотіли по тому ж таки телевізору до 9 травня показати ще переможний парад над Україною. Тобто до початку травня їм потрібен результат. Отже, вони мають розпочати свій наступ.

Бо якщо протягнуть ще тиждень чи ще більше, то вочевидь не встигнуть провести жодну велику операцію. Тобто вони потраплять у цейтнот і діятимуть уже не за правилами ведення бойових дій, а орієнтуючись винятково на дату 9 травня. А це знову призведе до величезних помилок на різних рівнях, наростання напруги серед особового складу.

Але, як кажуть, і Шойгу, і начальник генштабу Росії Герасимов поручилися своєю кар'єрою, що вони щось досягнуть до 9 травня. Хоча б дійдуть адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей.

Але вони досі не можуть взяти Маріуполь, він їм заважає сконцентрувати війська на півдні та піти на північ. У них проблема на Херсонському напрямку, там українські війська можуть перейти в контрнаступ будь-якої миті, а це відразу почне валити їхню оборону на напрямі і Криму, і Мелітополя.

Тобто, тут я не бачу, що вони готові якісно провести цю операцію. І якщо їм Путін таки накаже йти і принести йому якусь перемогу до 9 травня, то велика ймовірність, що вони знову матимуть фіаско і катастрофу.

— Є інформація, що через невдачу війни в Україні в російській армії почалися чистки. Що вам відомо?

— Тут лише чутки. З системи Путіна інформація виходить дуже важко. Тому це може бути як дезінформація, так і правда.

Але якщо логічно розмірковувати, Путіну явно не має подобатися те, що відбувається. Тобто, ФСБ звинувачує військових, військові звинувачують ФСБ. Тому, за логікою, мають розпочатися чистки. Але поки що, я думаю, всі чекають 9 травня. А там підіб'ють якийсь підсумок і почнуть дивитися, хто винен.

І якщо на початку травня Росія отримає провал своїх чергових операцій, то чистки почнуться потужні. Путін буде змушений їх провести, щоби продемонструвати свою силу. Дивитимемося, яке угрупування у них переможе — ГРУ чи ФСБ — і там уже чистки почнуться. Думаю, що у травні очікувати варто.

— А чи не підштовхнуть можливі репресії військових до перевороту?

— У цьому я сумніваюся. Знову ж таки повертаємося до негативного відбору. В оточення Путіна відібрані настільки ось негідники, що їм немає сенсу робити якийсь переворот. Переворот може бути на стадії, коли Путін втратить свою силу, виявить слабкість і всі побачать, що вони йдуть до ешафоту. Ось тоді, можливо, його просто фізично усунуть, щоб перекинути на нього всю провину.

Військовий переворот у РФ можливий лише з метою не опинитися на лаві підсудних. Не думаю, що у них є якась інша мета для цього поки що.

— Якщо анонсований великий наступ російських військ на Донбасі провалиться, то як далі можуть розвиватися події на цій війні?

— Україна зараз починає дуже успішно рухатись у напрямку отримання потужних озброєнь від наших союзників. Якщо закінчиться процедура підписання закону США про ленд-ліз (швидкої військової допомоги без бюрократичної тяганини, — ред.), то це докорінно змінить ситуацію. Тому що президент Сполучених Штатів отримає право постачати нам буквально все — від шин до ракет, літаків, кораблів тощо. Це буде зовсім інший рівень військової допомоги.

Тому можна припустити, що українська армія буквально за місяць-два досягне зовсім іншого рівня боєздатності.

Саме десь до середини травня ЗСУ можуть вийти на новий рівень своїх можливостей. І від результату донбаської операції залежатиме, які рішення ухвалюватиме уже українське керівництво. Я б Донбас, і Крим (повне звільнення територій, — ред.) знімати з порядку денного не став.

— Скільки в арсеналі Росії залишилося ще крилатих, балістичних ракет? Тому що йшлося, наприклад, про те, що тих же "Іскандерів" у них не дуже багато, але вони продовжують прилітати. Хоча бачимо, що вони перейшли вже на "Точки-У".

— Якщо говорити про ракети морського базування типу "Калібр" (для озброєння підводних човнів, призначена для знищення наземних цілей, — ред.), то вони справді закінчуються — рахунок йде на десятки. За "Іскандерами", можливо, кілька десятків штук, до сотні в них залишилося.

Але якщо говорити про ракети повітряного базування (для авіанальотів, — ред.), то їх у Росії ще дуже багато. Ці ракети створені за Радянського Союзу, їх досить багато. Тому я не став би розраховувати, що вони в Росії можуть скоро закінчитися.

Найкраще таки дбати про нашу протиракетну оборону, протиповітряну оборону. Україна повинна мати системи, які гарантовано збивають ракети, і тоді Росія просто не буде їх застосовувати.

— Говорячи про звірства російських солдатів у Бучі, Гостомелі, Ірпені… Не раз згадувалося, що Росія так себе поводила і в інших війнах — у двох Чеченських війнах, у Грузії, на Донбасі в 2014-2015 роках. Але ж офіцери, солдати ж змінюються, а тактика залишається. Чому так?

— Справа в тому, що у російській армії максимально збережено радянську ментальність. Наприклад, ще радянських ВДВ та спецназу практично без змін передалися та зберігаються у російських відповідних родах військ.

Тому я думаю, що тут, по-перше, обумовлено радянською спадщиною. А по-друге, мабуть, ментальність російської нації така.