Ситуація з правами людини в Криму погіршується: "5 питань на злобу дня" із правозахисницею Тетяною Печончик

Окупований Крим. Фото: qha.com

Ситуація з правами людини в окупованому Криму за минулі сім років істотно погіршилася. Про це повідомляють правозахисники. Згідно з їхніми даними, щонайменше 105 українських політв'язнів перебувають у місцях позбавлення волі на території Криму та РФ, і ще шість осіб — під домашнім арештом.

Хто страждає найбільше, чи реально зупинити систематичне порушення прав і за допомогою яких механізмів це робити — в програмі "5 вопросов на злобу дня" телеканалу "Дом" розповіла глава правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.

Ведучий — Олег Борисов.

— Які порушення прав людини, з огляду на ваші доповіді, найчастіше трапляються в тимчасово окупованому Криму?

— Важко відповісти на це питання, позаяк масові порушення майже всіх передбачених прав людини систематично відбуваються в Криму після окупації Російською Федерацією. Йдеться про порушення базових громадянських і політичних прав. Ми проаналізували порушення соціально-економічних, екологічних, культурних прав. Власне, не тільки за нашими висновками, а й за висновками міжнародних організацій, Крим є однією з останніх територій в світі за рівнем прав і свобод.

— Чи можна в цій ситуації притягнути до відповідальності винних?

— Ефективних правових механізмів майже немає або вони займають дуже тривалий час. Один із інструментів, який нам доступний зараз, — це фіксувати порушення прав людини на окупованих територіях і поширювати цю інформацію. Сподіваюся, що її оприлюднення зможе допомогти зупинити певні порушення.

З іншого боку, є, наприклад, низка кримінальних проваджень, які були відкриті тут, на материку, Прокуратурою Автономної Республіки Крим, і ці справи розслідуються. Деякі вже по кілька років. Є справи, які передані до судів, за деякими — навіть є вироки. Вони заочні, але якщо фігуранти потрапляють на територію, підконтрольну уряду України, то цих людей заарештовують.

Також є низка позовів у міжнародних судах, наприклад, Європейському суді з прав людини. Крім того, Міжнародний кримінальний суд в Гаазі зараз перейшов до розслідування української ситуації. Окремий судовий процес триває в Міжнародному суді ООН. Також є ще низка судів, які не стосуються прямо порушень прав людини. Ми також очікуємо рішення цих судів, хоча це більш тривала історія, вона займає час.

І, звичайно ж, дуже важлива реакція наших міжнародних партнерів і санкції проти РФ — персональні, секторальні, економічні, які запроваджуються Євросоюзом, США та іншими країнами.

— Які ще трапляються порушення прав людини в Криму, можливо, менш публічні, ніж ті, про які всі чули?

— Ми, як правозахисна організація, звертаємо увагу передусім на ті порушення, які пов'язані з тортурами, або насильницькі зникнення, незаконне позбавлення волі.

Наразі в окупованому Криму та на території Російської Федерації в тюрмах утримують щонайменше 105 політв'язнів, які є українськими громадянами. Крім того, ще шість осіб перебувають за сфабрикованими кримінальними справами під домашнім арештом. Їх теж вважають політв'язнями. Тобто загалом щонайменше 111 людей зараз у списку політв'язнів, який ведуть українські організації. Переважно це кримські татари, з них 80 осіб перебувають у місцях позбавлення волі, ще чотири людини — під домашнім арештом. Принаймні 84 кримських татари є політичними в'язнями.

Крім того, за період окупації Криму було задокументовано 44 випадки зникнення людей, які були пов'язані з громадською діяльністю. Досі жоден з цих злочинів не розслідувано належним чином, і 15 осіб досі вважаються зниклими безвісти.

Масові порушення прав людини торкнулися роботи журналістів у Криму, більшість з них були змушені покинути окупований півострів.

За роки окупації наша організація зафіксувала близько 600 фактів порушення прав журналістів і свободи слова в Криму. Фактично там створили територію несвободи, інформаційне гето, де не можуть працювати незалежні журналісти.

— Яка позиція правозахисників у цій ситуації? Що потрібно робити, щоб захистити права кримчан і в яких напрямах посилити роботу?

— Ми, як правозахисна організація, безумовно, підтримуємо ухвалення закону про корінні народи. Я вважаю, що це наша данина, яку ми повинні віддати кримськотатарському народу. Ще в 2014 році, відразу після окупації, Верховна Рада їх визнала корінним народом України, але це була лише політична декларація. Досі, ось вже сім років окупації, не було ухвалено конкретного закону, який би роз'яснив, які права мають кримські татари як корінний народ.

Ми схвалюємо, що нарешті, в межах створення "Кримської платформи", актуалізувалася на порядку денному і ця тема, і багато інших, які стосуються Криму. Сподіваємося, що буде ухвалено не тільки цей законопроєкт, але і також про державні гарантії підтримки політв'язнів та їхніх родин. Також закон про вільну економічну зону в Криму, який було раніше ухвалено. Було багато проблем, сподіваємося, що ця вільна економічна зона в Криму нарешті буде скасована.

Є й інші закони, які з української сторони розв'яжуть багато проблем, які були пов'язані з правами людини на тимчасово окупованій території півострова.

— Як довго можуть тривати судові процеси в міжнародних інстанціях?

 — У різних судових інстанціях — по-різному. Наприклад, якщо говорити про Міжнародний кримінальний суд в Гаазі, то він розслідує найтяжчі міжнародні воєнні злочини і злочини проти людства. У цього суду пішло сім років тільки на попереднє вивчення української ситуації, чи були на нашій території, зокрема на тимчасово окупованих її частинах, найтяжчі порушення міжнародного права за Римським статутом. Суд наприкінці минулого року лише дійшов рішення перейти до основного розслідування. Це може зайняти ще якийсь час, і я вважаю, що вирок ми отримаємо, очевидно, не швидко.

Крім того, є низка позовів до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі. Наприклад, позов "Україна проти Російської Федерації", який стосується окупованого Криму. Також є дуже багато індивідуальних позовів, де громадяни України, кримчани скаржаться на порушення їхніх прав Російською Федерацією. Спочатку цей суд розгляне міждержавні справи і потім вже почне розглядати індивідуальні скарги, хоча ось теж уже сім років минуло. Ми сподіваємося, що в кілька найближчих років побачимо якийсь порух у цих справах і перші вироки.

Прямий ефір