Сєвєродонецьк через 7 років після звільнення: інтерв'ю з головою Луганської ОДА Сергієм Гайдаєм

Сергей Гайдай. Фото: kanaldom.tv

Сім років Сєвєродонецьк знову живе під українським прапором. Незаконні збройні формування захопили місто в травні 2014 року, а вже 22 липня його звільнили.

Сьогодні Сєвєродонецьк — це адміністративна столиця підконтрольної Україні частини Луганщини. У зв'язку з воєнними діями тут введено обласну військово-цивільну адміністрацію (ВЦА). З жовтня 2019 роки її очолює Сергій Гайдай.

Про головні проблеми столиці та регіону, про нові проєкти та плани на майбутнє голова Луганської облдержадміністрації — керівник Луганської обласної ВЦА Сергій Гайдай розповів в інтерв'ю телеканалу "Дом".

Проблеми, накопичені роками

— Що особисто для вас означає звільнення Сєвєродонецька?

— Ну, звичайно, важлива подія. Я не застав ті роки, коли тут відбувалися ці страшні речі, коли тут була війна, безпосередньо у Сєвєродонецьку. Я не застав і той день, коли звільняли місто, — я тоді працював зовсім в іншому кінці країни. Але з огляду на те, що це моє рідне місто, я тут народився, — звичайно, це важливо. Важливо і дуже, як би це пафосно не звучало, дуже бентежно. Бо ми зараз маємо можливість тут спокійно працювати, мирно жити.

— Як змінилося місто за ці сім років?

— Мене призначили керувати областю трохи понад півтора року тому. Приїхавши до Сєвєродонецька, за ці півтора року я розумію, що, на жаль, особливо розвитком міста раніше не займалися.

Тут потрібен такий монументальний підхід. Візьмемо глобальні речі. Система каналізації вся застаріла, все потрібно змінювати. Якщо ми будемо займатися тільки фасадами та висаджувати квіти, то кожен дощ показує, що місто просто тоне.

Коли ми порушили питання щодо модернізації банально ливнівок, то з'ясувалося, що тут досі працює система не ливнівок, а збору води в місткості, й потім звідти відкачують. Ну, це якесь минуле століття. Тому зараз робимо на цьому акцент.

Візьмемо систему теплопостачання. Теж усі системи старі, всі прогнилі. Дуже часто відбуваються аварії, які намагаються просто латати. Це все потрібно змінювати, просто змінювати комплексно.

Візьмемо систему громадського транспорту. Ось тролейбуси. Безумовно, відмінний вид транспорту для жителів. Але ККД зменшується з кожним не те що роком, а з кожним місяцем. Бо вся система, всі мережі застарілі. Скрізь ідуть втрати електроенергії, техніка постійно ламається.

Десь немає місць для відпочинку людей як таких. Хороші, яскраві, сучасні місця відпочинку відсутні.

Візьмемо спортивний напрям. Льодовий палац — проблема, ДЮСШ — проблема, стадіони — проблема, парки, де можна відпочивати й займатися фізкультурою, — проблема, басейни — проблема.

Тобто за що не берися — всюди потрібно комплексно, стратегічно змінювати все.

Тому ми таким шляхом і пішли. Це довго. Бо проєкти, тендери, виділення фінансів — це все тривалі процеси.

Але певний результат ми вже будемо бачити, починаючи з цього року. І далі з кожним новим роком ми побачимо просто вже великі системні зміни.

Давайте так: цього року майже через тиждень-два ми побачимо початок будівництва модернізації тролейбусного сполучення. Ми вже починаємо вести нову гілку Сєвєродонецьк — Лисичанськ — Рубіжне — Сєверодонецьк. Цього року ми повинні закінчити шматочок від Сєвєродонецька до залізничного вокзалу в Лисичанську.

Що стосується спорту. За допомогою фінансів, які залучає в місто народний депутат Олексій Кузнєцов, ми торік зробили в школах стадіони, цього року ще декілька стадіонів зробимо. Ми зробимо басейн у школі-колегіумі.

За гроші ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку, — ред.) ми почали вже ремонт басейну "Садко". Мене з "Садко" пов'язує взагалі велика історія, бо моя мама там тренувала дітей, я сам там навчився плавати. Це єдиний великий хороший басейн.

Ми покращуємо зараз спортивну інфраструктуру взагалі в усій області. Ми — одна з шести пілотних областей, де буде здійснюватися модернізація з проєкту президента "Здорова Україна". В межах цієї програми в усій області цього року ми зробимо 52 спортивні майданчики. Абсолютно нові, типові, площею 140 кв. м. У 2022 році ми закінчимо, й усього буде 215 таких спортивних майданчиків. Басейн у колегіумі ми закінчимо, "Садко" ми закінчимо. Ще два додаткових стадіони ми побудуємо.

Цього року ми презентуємо проєкт нового парку в центрі міста. Цьогоріч ми його почнемо, можливо, навіть встигнемо закінчити — але це залежить від залучення коштів.

Нам допомагає Юрій Голік, Кирило Тимошенко, підприємці з Дніпра. І ми побудуємо в Сєвєродонецьку Алею слави, про що довго говорили в Офісі президента. І ось нам хлопці допомогли, й ми реалізуємо цей проєкт. Старт проєкту почнеться десь у серпні. Я думаю, що за 3 місяці ми його зробимо. Він буде такого самого плану, як і в Дніпрі. Я був там, подивився — мені дуже сподобалося.

Тобто місто побачить за два роки вже такі глобальні позитивні зміни.

До того ж ми обов'язково закінчимо у 2022 році реконструкцію дамби в смт. Борівське, яку почали цього року. Ми модернізуємо систему наповнення озера Чисте. Також зараз розробляють проєкт із вдосконалення території, будівництва об'єктів для відпочинку навколо озера Чисте. Це і саме озеро прочистити, зробити доріжки — як пішохідні, так і бігові, велосипедні. До того ж це відеоспостереження, лавочки, місця, де будуть розташовані нормальні кафе, а не просто хаотично стояти якісь кіоски. Також обговорюємо, щоб врахувати всі моменти щодо інклюзії.

Ми в області взагалі робимо акцент на інклюзії. Наприклад, проєкт першої леді Олени Зеленської з модернізації шкільних їдалень — тут ми теж обов'язково робимо акценти на інклюзії. За декілька років ми закінчимо облаштування всієї системи інклюзії, це не тільки пандуси або підйомники, це і туалети, умивальники. І це не тільки школи, а всі установи. Наприклад, у спортивних об'єктах це візьмуть до уваги зокрема і для душових.

— Ви раніше говорили, що плануєте розміщення у Сєвєродонецьку полку Нацгвардії. Навіщо і на якому етапі реалізація цієї ідеї?

— Ми обов'язково плануємо це закінчити. Може, не вийде цього року, але в наступному точно розмістимо полк Нацгвардії у Сєвєродонецьку.

Це дасть змогу в місто залучати щомісячно близько 9 млн грн додатково. Це у вигляді ПДФО (податок на доходи фізичних осіб, — ред.). Сумарно плануємо розмістити 1400 осіб. І ось за ці гроші ПДФО ми зможемо набагато більше інфраструктурних проєктів реалізувати в місті та загалом в об'єднаній територіальній громаді. Тобто це місто і найближчі села.

Безпека та прифронтова зона

— Яка зараз ситуація з безпекою в прифронтових зонах?

— Ситуація складна. Триває загострення на лінії зіткнення. На жаль, знову поновилися зведення з приводу щоденних обстрілів, у нас майже щодня або через день поранені, знову є загиблі. Саме на нашій частині Луганської області, підконтрольній.

Підтягується дедалі більше важкого озброєння з боку російських окупаційних військ. Це системи артилерійського ведення вогню, міномети, танки, це все фіксується ОБСЄ.

У нас навіть над Сєвєродонецьком пролітали російські безпілотники, було й таке.

А у Сєвєродонецьку відновило роботу підприємство "Азот", хоч і не у тих обсягах, як 10 років тому, але вони вже виробляють селітру в великих обсягах. А ми пам'ятаємо ту трагедію, яка сталася в Бейруті безпосередньо з селітрою (4 серпня 2020 року на складі в Бейруті вибухнули 2750 тонн аміачної селітри, 100 людей загинули, близько 4 тис. отримали поранення, — ред.). У нас її набагато більше.

— Чи вдається полегшити життя людей у прифронтових населених пунктах?

— На лінії зіткнення у нас майже всюди діють військово-цивільні адміністрації (ВЦА). Що це дає нам? Це дає швидкість ухвалення рішень. Хотілося б, щоб у цих громад, які розташовані на лінії зіткнення, було більше своїх власних можливостей, власних грошей.

Скрізь величезна кількість проблем. Ось, наприклад, на лінії зіткнення прорив труби або порив електромереж. Тут це не історія про те, що швиденько зв'язалися з відповідними службами, вони приїхали та відремонтували. У нас були прецеденти, коли виїжджали ремонтники та потрапляли під обстріл. Хоча попереджали ту сторону про те, що буде працювати винятково ремонтна бригада з ліквідації проблеми. Ось у цьому проблема.

Нам дуже допомагають міжнародні наші партнери. Різні абсолютно організації. Це й USAID, і UNICEF, це і ПРООН та інші. Допомагають відновлювати інтернет, відновлювати амбулаторії, фельдшерські пункти, дають нам обладнання.

Ось Канада нам дала мобільні Центри надання адмінпослуг (ЦНАП). І на сьогодні навіть найвіддаленіші села мають можливість отримати певний сервіс на місці. Близько 180 послуг ЦНАП може надавати аж до оформлення паспортів. Людям не потрібно вже їхати до районного центру, а до них вже приїжджає на місце машина, повністю укомплектована всією технікою, і надає послуги.

Ми запустили програму і областю, і в найвіддаленіші села їздять два медичні мікроавтобуси. В одному люди мають змогу зробити якусь флюорографію, рентген. Другий автомобіль — це мобільна лабораторія, де можуть зробити аналізи. Все це роблять для жителів безкоштовно. Ми домовляємося з обласною лікарнею, з місцевою владою, вони невеликі фінанси переводять (до 50 тис. грн). Це дає змогу нормально та своєчасно виїжджати, як лінією зіткнення, так і вглиб області — до найвіддаленіших населених пунктів, і там надавати медичні послуги.

— Як ви вважаєте, робота військово-цивільної адміністрації в Сєвєродонецьку ще актуальна?

— Поки військові не дадуть нам висновок про те, що складова безпеки дозволяє провести вибори, то так, актуальна. Крім того, попри ту кількість проблем, що в місті існують, із ВЦА вдалося зробити великий прорив.

Але все вимагає величезних інвестицій. Змінити каналізацію в місті Сєвєродонецьку — це не десятки, а сотні мільйонів гривень. Я поки навіть боюся назвати точну цифру. Зараз здійснюють моніторинг, ми на частини, ділянки розбиваємо ці мережі та потихеньку це все відновлюємо. Але це та робота, яку люди не побачать. Знаєте, якщо побілити фасад дев'ятиповерхівки в центрі міста або утеплити її, звичайно, люди будуть проходити повз і говорити: "Ой, клас, ось пішла робота".

Але насправді триває й та робота, яка важлива для людей, але яку вони просто не побачать. Тривають ці роботи, вкладаються величезні кошти для того, щоб взимку було якомога менше поривів на тепломережах. Кожної великої зливи ми бачимо просто річки, які течуть дорогами. Хтось каже: "Зробімо дорогу". Ну, почекайте, зробімо спочатку каналізацію, а потім вже будемо зверху накривати це все асфальтом. Бо недоцільно закопувати гроші в землю у вигляді дороги, а потім на наступний рік через пориви ламати цей новий асфальт і відновлювати каналізацію, а потім знову вкладати гроші в ремонт дороги. Це неправильно. Марнотратство, як то кажуть.

Тому стратегічно зміни в місті відбуваються і відбуваються з місяця в місяць. Люди побачать це у вигляді просто стабільної роботи якихось комунальних мереж.

— Як ви оцінюєте процес реінтеграції тимчасово непідконтрольних територій? Що зроблено, а що ще не вдалося?

— Дуже багато говорять про реінтеграцію, це дуже важкий та довгий шлях. Але все-таки найбільш плідне на шляху до реінтеграції, повернення наших територій — це поліпшення ситуації на підконтрольній території. Кожне нове будівництво, кожен капітальний ремонт, будівництво доріг, облаштування амбулаторій, школи, садочки, дитячі та юнацькі спортивні школи, басейни, стадіон... Все, що ми будуємо, ремонтуємо тут, дає колосальний внесок з нашого боку саме в систему реінтеграції.

Бо на непідконтрольній території понад сім років триває російська пропаганда. Цілодобово. Українські сигнали там заглушують. А боротися з цією пропагандою ми можемо насамперед ось таким чином. Коли люди переходять до нас з непідконтрольної території, бачать, як ми розвиваємо область, то, повертаючись і слухаючи й бачачи якусь пропаганду, вони вже розуміють, що інформація не відповідає дійсності. Ми не говоримо, що у нас все чудово, проблем дуже багато. Але коли вони бачать зміни на краще, то потихеньку у людей відкладається ця думка, а далі це "сарафанне радіо" переносить від людини до людини, що все-таки на непідконтрольній території людям говорять неправду, а в Україні, безпосередньо на Луганщині, відбуваються зміни на краще.

Але досі ще не розв'язаним є питання з інформаційною безпекою, з посиленням з медійного боку. Нам би хотілося, щоб виділяли більше грошей для того, щоб ми розвивали радіо, телебачення, щоб ми відкривали більше корпунктів, щоб ми більше розвивали наші місцеві телеканали та представництва центральних телеканалів тут. Щоб було краще обладнання, щоб вони могли швидше реагувати.

І немає у нас ще можливості повноцінно глушити на лінії зіткнення ту пропаганду, яка доходить поки з того боку. Я над цим б'юся вже пів року, сподіваюся, що ми це питання все-таки вже розв'яжемо, як і всі питання, які ми починаємо.

Модернізація Попаснянського райводоканалу

— Також важливе питання для Луганщини — модернізація Попаснянського райводоканалу. Які перспективи?

— Вже підписано документи щодо кредиту в 70 млн євро, який нам дала Франція. Ми нарешті пройшли всі інстанції та провели всі переговори, й у Франції провели всі переговори, в Кабміні все узгодили. Верховна Рада України ратифікувала та днями президент України підписав уже остаточний документ, який дозволяє нам використовувати ці кошти.

Франція здійснює роботи з виготовлення проєктної документації, Франція проводить тендер, і французька компанія буде реалізовувати ці роботи. Також вони будуть залучати до субпідряду й наші луганські компанії. Я впевнений, що протягом осені завершаться всі роботи з приводу проєктної документації, експертизи та тендеру. І з весни почнуться вже роботи.

— За скільки часу ви плануєте модернізувати водоканал, наскільки об'ємні ці роботи?

— Робота колосальна, вона об'ємна. Ймовірніше, ці роботи будуть виконувати протягом двох років. Просто не встигнуть такий обсяг робіт здійснити швидше. Це фізично дуже складно, навіть попри те, що це французька компанія, відома потужна компанія, у якої достатня кількість і людей, і техніки.

Крім того, 10% від усього обсягу робіт потрібно буде реалізовувати безпосередньо на лінії зіткнення. А це буде залежати від складових безпеки. Бо ми прекрасно розуміємо, що якщо під час здійснення робіт будуть якісь обстріли, то роботи будуть зупинені, поки ми не отримаємо гарантії, що протягом місяця-двох-трьох компанія зможе безпечно працювати.

— І що дасть модернізація?

— Дві речі. По-перше, стабільна подача води жителям області, по-друге, це нам дасть змогу суттєво економити гроші. Бо дуже багато незаконних врізок у мережі водопостачання, мережі старі, тому дуже часто пориви — відповідно, ми втрачаємо воду, ми зупиняємо подачу води, поки хлопці-техніки не усунуть цю несправність, до того ж водоканал витрачає гроші на ці ремонти.

Буде замінено майже повністю всю систему. І люди отримають стабільну подачу води, а водоканал отримає економію через відсутність витрат на ремонти.

— Після модернізації Попаснянський райводоканал так само продовжить 90% води постачати на окуповану частину Луганської області й лише 10% — на підконтрольну Україні?

— Ми готові, але "влада" на тимчасово окупованій території періодично все-таки створює проблеми, навіть жителям непідконтрольній Україні території. Через дуже посушливу, суху погоду, спеку на непідконтрольній території води дедалі менше й менше. І є підтвердження, що окупаційна влада жорстко обмежила подачу води людям. Воду дають на декілька годин на день. З водою там колосальна проблема.

І проте вони намагаються оскаржувати наші тарифи, оскаржувати суми. Бо їхня заборгованість велика, близько 170 млн грн. І вони намагаються оскаржувати й цю суму боргу.

Ми готові стабільно наших людей, які живуть на тимчасово окупованій території, все-таки забезпечувати водою.

Прямий ефір