Украина наш дом

Найкоротша дистанція до Києва: про можливий наступ військ РФ говоримо з політологом Григорієм Перепелицею

Григорій Перепелиця. Скріншот відео: kanaldom.tv

Президент Російської Федерації Володимир Путін прокоментував тему можливого вторгнення російських військ до України. Він зазначив, що війська біля кордону перебувають з початку року. Однак, мовляв, жодного вторгнення досі не сталося. Також Путін висловив занепокоєння щодо розширення військової інфраструктури НАТО на територію України. І застеріг, що це може бути "червоною лінією" для Росії.

"Річ не в тому, щоби вводити війська — не вводити, воювати — не воювати. А річ у тім, щоб налагодити взаємини: створення більш справедливого сталого розвитку та зважання на інтереси у сфері безпеки всіх учасників міжнародної діяльності. От якщо всі ми щиро до цього прагнутимемо, то жодних погроз ніхто не відчуватиме", — сказав Путін.

Тему можливого розширення агресії Росії проти України у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" обговорюємо з директором Інституту зовнішньополітичних досліджень, професором Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Григорієм Перепелицею.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Лише умовний "чобіт НАТО" на території України може змусити Володимира Путіна натиснути умовну "червону кнопку"?

— Що ми можемо отримати з цієї риторики Путіна? Це риторика в дусі війни проти України. Тому що кінцева мета — знищення України як незалежної суверенної держави — не досягнута. Так, Росія окупувала частину Донбасу та Крим, але все-таки Україна залишилася суверенною державою. Тому фінальна мета Путіна не досягнута.

Про що він зараз говорить? Він говорить про те, що світ несправедливий. Ми повинні відновити "справедливий світ", коли Росія матиме свою сферу впливу та буде такою світовою державою, яка диктуватиме умови всьому світу. Що для цього потрібно? Для цього потрібно поглинути пострадянський простір. А на цьому шляху та на цьому просторі у зоні Центрально-Східної Європи Україна посідає ключову позицію. Тому українське питання для Путіна має бути розв'язане однозначно.

Тому Путін і наполягає сьогодні, нарощуючи ударне угруповання, на зустрічі з Байденом, щоб той кліпнув і всі капітулювали. Сказав би: ну добре, забирайте Україну, але далі на країни НАТО не рухайтеся. Ось це "мирний" шлях, на який сподівається Путін. Якщо цей шлях буде відкинутий, значить — проведення глибокої наступальної операції, до чого й готується це угруповання [біля кордонів України].

Тому для Путіна сьогодні важливо ізолювати Україну не лише від міжнародної підтримки, а й навіть від мінімальної військової допомоги. Адже те саме насичення українських підрозділів "Джавелінами" (американський переносний протитанковий ракетний комплекс, — ред.) збільшує військові втрати Росії в умовах глибокої наступальної операції. Це по-перше.

По-друге, він каже, що "ми не маємо наміру нападати на Україну". Але це прийом будь-якого агресора, коли він перед війною виступає з миротворчими ініціативами, аби розслабити та дезорієнтувати. На жаль, його риторика збігається з офіційною позицією української влади — що нема чого побоюватися, що це дезінформація, жодного нарощування немає, і треба бути спокійним, що, мовляв, це пересування російських військ здійснюється щороку, здійснюється ротація на Донбасі.

Але ж ідеться не про Донбас. Ідеться про здійснення широкомасштабного наступу. І для цього формується стратегічний ешелон, починаючи від Єльні до Білгорода. І на цій лінії сюди стягується вже дві танкові армії. Крім того, під Воронеж перекинуто полк бомбардувальників СУ-34. Такого ще не було перекидання.

— Якщо заговорили про Донбас. Ось депутат Держдуми РФ Віктор Водолацький заявив, що до путінської партії "Єдина Росія" вступила перша сотня жителів так званих "ЛНР" і "ДНР", які отримали російські паспорти. У "ДНР" приймання заяв на вступ до прихильників партії "Єдина Росія" стартувало у середині липня 2021 року, у "ЛНР" — з вересня. Як оцінити такий політичний крок, який іде не у відриві від воєнних дій Російської Федерації?

— Це елементи анексії цієї окупованої території Донбасу. Росія прагне зміцнити свою владу, зокрема й партійну владу на цій території.

Якого кроку ми можемо очікувати? Це можна екстраполювати Кримом, як це відбувалося. А була приблизно та сама тенденція. Це інтеграція цього населення — не лише до російського соціуму, а й до російської політичної системи.

Тобто відбувається легітимізація російської влади на цих окупованих територіях. Вже не окупаційної, а вже російської влади.

І якщо Росія розв'яже широкомасштабну інтервенцію, це буде під гаслом: "Ми захищаємо наших громадян, ми захищаємо наше населення" і таке інше.

Тобто точиться боротьба за це населення. Україна саме намагається протидіяти ось цій боротьбі.

— Хіба це не порушує Мінські домовленості, Нормандський формат?

— Це порушення не лише Мінських домовленостей. Це грубе порушення Женевської конвенції. Поведінка Росії на окупованій території іде всупереч Женевським конвенціям, які забороняють закликати місцеве населення до армії (а це зараз відбувається у Криму), забороняють насильно чи не насильно паспортизувати, співпрацювати з окупаційною владою тощо.

Тому, безперечно, це не лише проблема українсько-російських відносин. Це й міжнародні злочини зокрема. Але Росія на це, як бачимо, не реагує.

— Нещодавно лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська під час виступу в Європарламенті назвала санкції щодо Лукашенка "дірявими". Чи можна так само сказати про санкції щодо оточення президента Росії (оскільки санкцій проти особисто Путіна поки немає)?

— Питання в тому, які це санкції й через що вони ухвалюються. Якщо говорити про санкції, ухвалені Сполученими Штатами Америки та Європейським Союзом у зв'язку з окупацією Криму та окупацією Донбасу, — це секторальні санкції. Вони стосуються лише 6% російської економіки.

Плюс дипломатично санкції щодо позбавлення віз, заборони в'їзду до країн, які приєдналися до цих санкцій. Але річ у тому, що російські чиновники загалом і без того невиїзні. Особливо військові. Їм Путін заборонив залишати Російську Федерацію ще до початку війни. Щодо великих бізнесменів, то вони якимись шляхами знаходять можливість бувати на Заході. Або через проросійське лобі, яке мають у західних країнах, проте вони ухиляються.

— А якщо говорити про наш північний кордон. Ось Білорусь оголосила про спільні військові навчання із Росією поблизу кордону з Україною. Конкретної дати, щоправда, наразі не озвучили. Міністр оборони Білорусі Віктор Хренін заявив, що маневри відбудуться "у середньостроковій перспективі". Окрім того, з 1 грудня Збройні сили республіки почнуть активно займатися бойовою підготовкою. Що це означає для нас?

— Ми розуміємо, що Лукашенко вже не є верховним головнокомандувачем. Він виконує лише ті вказівки, які йдуть із Кремля, із Генерального штабу Російської Федерації.

Але мене турбують ці навчання, які оголошено з боку білоруської влади та військового командування. Моє припущення, що під виглядом цих навчань розгортатиметься ще одне угруповання на південних кордонах Білорусі для підготовки до проведення глибокої наступальної операції на Україну, тільки вже з північного напряму.

І це дуже чітко підтверджує прогноз, який дав наш начальник військової розвідки, показавши напрями головного удару. Хоча ще у 2020 році голова Служби безпеки України також казав про формування цих напрямів, але тоді це було у планах. А зараз ми бачимо, що це реалізується вже насправді.

І це буде найнебезпечніший напрям для оборони України, бо тут найкоротша дистанція від нашого кордону до столиці України — Києва.

Прямий ефір