Росія "закрила" Чорне море: інтерв'ю з експертом з морського права Богданом Устименком

Росія оголосила про закриття до жовтня 2021 року частини акваторії Чорного моря і Керченської протоки для військових кораблів і державних суден інших країн під приводом військових навчань. Міністерство закордонних справ України висловило протест і закликало Росію до скасування рішення.

В Європейському Союзі теж не ігнорують цю проблему. Голова ОБСЄ Анн Лінде закликала Росію до деескалації та до допуску спостерігачів Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ на окуповані території.

"Міністри закордонних справ ЄС об'єдналися на підтримку суверенітету і територіальної цілісності України. Викликає занепокоєння нарощування російської військової потужності уздовж українського кордону. Ми закликаємо Росію до деескалації, а також надання СММ повного доступу (на всю територію України, включаючи окуповані частини). Російські обмеження на Азовському морі порушують міжнародне право, вони повинні бути зняті ", — написала Лінде в Twitter.

Детальніше у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом" ситуацію прокоментував директор Українського інституту морського права і безпеки Богдан Устименко.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— Пропоную почати бесіду не з Керченської протоки, а з історії затримання українських рибалок між Тендрою і Тарханкутом. Їх судили в Чорноморську.

— Історія викликає абсолютний шок. Тому що російська ФСБ вже знахабніла настільки, вибачте за такі різкі вислови, що наших рибалок, які вийшли з Очакова, вони затримали, на хвилинку, в 55 морських милях від Одеси — фактично під Одесою. І ФСБ вважає, що це море належить Російській Федерації. Вони назвали цей морський простір "виключною економічною зоною РФ". Наші моряки були засуджені 21 квітня, і на них було накладено великий штраф. Випадок насправді безпрецедентний.

— Які перспективи має ця справа? Чи можуть українські рибалки захистити свої права? Чи може їх захистити українська держава?

— Ви поставили досить складні питання. Мені здається, справа матиме перспективу в Європейському суді з прав людини. Але також Україна подала позов проти Російської Федерації, і вже кілька років веде справу в суді в Гаазі, оскільки вважає порушеними свої права, як прибережної держави. Вказується ціла низка обставин справи, зокрема, і порушення прав наших рибалок.

Крім того, зазначено, що РФ щороку краде з нашого морського шельфу 2 млрд куб. м газу. Загальний обсяг газу, який РФ у нас вкрала з 2014 року, — близько 12 млрд кубометрів. РФ окупувала 100 тис. кв. км українського моря. Це три чверті всіх морських просторів, в яких оперувала Україна до анексії Криму. Тому масштаб окупації морських просторів також безпрецедентний абсолютно.

— Скільки може тривати цей гаазький судовий процес? Чи будуть інші процеси? Чи існують інші механізми для того, щоб притягти Росію до відповідальності?

— Подібні справи міжнародного плану можуть розглядатися від 3 до 10 років. Складно вказати конкретний термін, тому що розглядається безліч доказів, заслуховуються показання сторін, формується фундаментальна доказова база.

Але дійсно є додаткові механізми, передбачені, зокрема, міжнародним морським правом. Я вважаю, що Україна зобов'язана почати процедуру делімітації морського кордону, тобто встановлення морського кордону між Україною і РФ — як в Азовському, так і Чорному морях.

Для цього є процедури, передбачені Конвенцією ООН з морського права. Й Україна має право ініціювати створення міжнародної комісії під егідою ООН, яка розгляне наші спірні питання, і дасть певні рекомендації з висновками.

До того ж, Україна має право встановити ширину свого територіального моря, яка не повинна перевищувати 12 морських миль. Але зараз в Азовському морі біля нас є проблема юридичного характеру: Україна під тиском з боку РФ уклала у 2003 році угоду про спільне використання акваторії Азовського моря і Керченської протоки.

— Що заважає Україні розірвати цю угоду?

— Напевно, немає достатньої політичної волі. З огляду на те, що Росія затримує наших моряків практично під Одесою, я впевнений, що це питання потрібно донести до президента України, який відповідно до Конституції є фактичним керівником у сферах національної безпеки та оборони країни.

Це питання настільки посилилося, що мені здається, тільки президент України в змозі вирішити ситуацію. На жаль, український парламент зайняв пасивну позицію, незважаючи на те, що дуже багато залежить саме від законодавчої влади України.

— Ми згадали велику кількість порушень, скоєних Росією в процесі окупації Криму і значної частини акваторії Чорного та Азовського морів. Який обсяг економічних збитків для України протягом цих років?

— Я не можу дати оцінку того, що було вкрадено в морі, у зв'язку з тим, що ми не контролюємо ті 100 тис. кв. км, про які я говорив.

Але орієнтовна вартість державного майна України, яке перебуває на території Кримського півострова, — понад 1 трлн дол. Я чув такі оцінки.

І можу зробити висновок про те, що вартість майна і ресурсів, які нахабно черпає РФ із нашого Криму, може обчислюватися сотнями мільярдів доларів, і навіть трильйонами.

— Обговоримо ще один кейс — чергове затримання суден, які йдуть до українських портів на Азовському морі. Затримання біля Керченської протоки. Чому судновласникам не виставити претензії до РФ?

— Ви ставите дуже правильні питання, в правильному напрямі. Всі ці міжнародні суди — справа дуже дорога та довга, тому саме на державі, чиї права порушені, і повинна лежати функція з координації дій, правової боротьби.

На жаль, ми спостерігаємо дуже низьку активність України, яка залучила не більше ніж 10-15% від того юридичного арсеналу проти РФ, який ми можемо використовувати.

Якщо називати речі своїми іменами, ми зараз для РФ виконуємо функцію тренувального полігону для відпрацювання технік із захоплення чужих морських просторів.

— Чи існують прецеденти вирішення таких складних колізій, як ситуація навколо Чорного та Азовського морів?

— Якщо почати з другого питання, дійсно, проблема складна. Я б хотів навести приклад маленької азійської держави Східний Тимор, що межує з Індонезією. Австралія також відмовляла Східному Тимору у встановленні кордонів в Тиморському море між цими двома країнами. Але ця невелика країна ініціювала примусову переговорну процедуру проти Австралії, виграла її, і Австралія підписала делімітаційну угоду.

Складно розраховувати на те, що РФ підкориться міжнародному праву і підпише з нами аналогічну угоду. Але ми можемо зібрати документи, що стосуються розташування кордонів, які мають колосальне як дипломатичне, так і політичне значення, і за підтримки міжнародної спільноти, думаю, досягнемо успіху. Адже свобода судноплавства та його охорона — справа всього світу, а Керченська протока є міжнародною протокою.

— Можливо, росіяни хочуть домогтися якоїсь угоди, наприклад, розміняти Керченську протоку на Північно-Кримський канал? Чи вони хочуть і закрити протоку, і отримати канал?

— Безумовно, Північно-Кримський канал є в російському порядку денному, і в плані кримського напряму він один із топових. Але я вважаю, що, здійснюючи всі ці протиправні дії, Росія показує всьому світу, що вона тут господиня, і легалізує окуповане.

Також Росія таким чином тестує реакцію міжнародного морської спільноти. Адже РФ має проблеми в морі і з Естонією, Японією, Грузією. Крім того, Росія активно мілітаризує Арктику. Тому вона просто тестує, як світ буде реагувати на це "морське свавілля".