Привіт мамі з найнебезпечнішого міста Луганщини: як виживають жителі Лисичанська (ВІДЕО)

Ситуація на Луганщині вкрай важка. Щодня росіяни привозять туди близько 30 "КамАЗів" солдатів і намагаються всіма силами захопити Сєвєродонецьк. Частіше й інтенсивніше снаряди потрапляють по сусідньому Лисичанську. На свій страх та ризик волонтери привозять туди гуманітарну допомогу, а рятувальники та поліція евакуюють з міста людей, інформує "Дом".

Серед тих, хто щодня ризикуючи життям, привозить до Лисичанська гуманітарну допомогу з Бахмута (Донецька обл.) — волонтер Юрій. Дорога, якою він пробирається до Луганської області, — небезпечна: постійно прострілюється. Сам Юрій із Сєверодонецька. Після того, як до рідного міста прийшли російські військові, поїхав. На згадку про дім у нього залишився прапор України, тепер він із ним в автомобілі.

"Мінами завалило стовп біля готелю "Центральний". Я його взяв кусачками зняв", — розповідає Юрій про прапор.

Щодня волонтер привозить до Лисичанська по 250 продуктових наборів. У місті близько двох місяців немає світла, газу, води. Їжу мешканцям доводиться готувати на багатті біля під'їздів.

"Зараз у Лисичанську обстрілюються всі райони. Немає жодного місця безпечного тут. А люди евакуюватися не хочуть. Багато дітей. Молодь повиїжджала, залишилися люди похилого віку: жінки, чоловіки. Багато людей. І дітей багато", — розповідає Юрій.

У Лисичанську у чоловіка з'явився напарник — 23-річний місцевий мешканець Владислав. У минулому — діджей, а тепер — майстер на всі руки: хлопець носить коробки з їжею і допомагає людям у сховищах.

"Ми намагаємось допомагати, чим можемо: медикаментами, гуманітарною допомогою", — каже Владислав.

Спортивний комплекс, у якому колись хлопець займався та виступав на змаганнях, тепер став, за його словами, найбільшим сховищем у Лисичанську.

"На даний момент тут проживає близько ста людей. Серед них 10-12 дітей. Багато старих людей, яким потрібна допомога, потрібна підтримка. Ні світла, ні води, ні зв'язку, ні газу. Люди готують їсти на багатті... З першого дня війни почав займатися волонтерською діяльністю, розвозив гуманітарну допомогу. Потім, коли зрозумів, що того, що сюди приходить, катастрофічно мало, почав знаходити інших волонтерів, та разом підтримуємо наш волонтерський рух: заганяємо сюди гуманітарні вантажі, медикаменти", — коментує Владислав.

Після війни волонтер мріє насамперед обійняти маму. Вона зараз у Львові. І вже більше місяця через відсутність зв'язку в Лисичанську вони не зв'язувалися. Тепер Влад через журналістів передає мамі найважливіші слова:

"Мамо, ти найсвятіше, що є в моєму житті. Я тебе люблю".

Захопивши частково Сєверодонецьк, російські війська стали інтенсивніше обстрілювати Лисичанськ. Але виїхати зі зруйнованого міста можуть не всі.

"Були б гроші — я поїхала б, куди очі дивляться", — каже мешканка Лисичанська Лідія.

"Я інсульт перенесла після смерті доньки старшої, у 33 роки вона у мене померла. Поховала чоловіка. Інфаркт головного мозку трапився. Я ось відлежала у лікарні, мені сказали: треба робити операцію, вона тоді ще, до війни, 30 тис. коштувала. Тепер я навіть не знаю, скільки буде коштувати. А я тільки чоловіка поховала: у мене грошей таких немає... Було один раз, що на четвертому поверсі на балконі шибки повибивало. А до мене, у мене відкрито балкон, залетів уламок снаряда і пробив кахель на тій стіні, де чоловік унизу прокладав, і відскочило",— розповідає мешканка Лисичанська Елла.

Війна об'єднала жителів міста. Тепер у кожному будинку є свій "президент", який точно знає кількість підопічних та їхні потреби.

"Нам пігулки потрібні, нам потрібна гуманітарка, щось їсти треба. Водічка нам потрібна, тому що води в колодязях вже взагалі немає. Беремо по півведерочка і чергу стоїмо по три-чотири години... Ми п'ємо з колодязя, а вода незрозуміло яка, люди хворіють", — перераховує проблеми мешканка Лисичанська Надія.

Волонтери обіцяють допомогти: знайти автомобільні причепи, щоб поставити на них бочки з водою, та привозити воду разом із гуманітарною допомогою.

"Готуємо на багатті, а помити треба щось. І ще ми не можемо піти, бо зараз обстріли йдуть, ми боїмося. Он на Червоній убили, одного поранили і одного вбили прямо біля криниці", — продовжує Надія.

У списку є прохання привезти корм для тварин. Місцеві жителі підгодовують їх чим можуть.

"Підгодовуємо потроху. А що робити — шкода. Усі гарні коти", — каже мешканка Лисичанська Валентина, у під'їзді якої живуть шість котів та собака Анжеліка.

Жительки Лисичанська, сестри Наталя та Марина, не знають, що робити з тілом матері. Вранці 63-річна жінка померла від інфаркту. Зв'язку немає, до поліції не додзвонишся. Просять допомоги у волонтерів.

"Сьогодні сильний постріл, серце схопило, аж скла тремтіли, вона злякалася сильно. А о сьомій годині у неї була зупинка серця", — розповіли жінки.

Виїхати з Лисичанська хоч і ризиковано, але все ще можливо. Рятувальники та поліцейські щодня евакуюють з міста від 10 до 50 осіб. Охочих залишити Лисичанськ мало. Хоча за кількістю жертв серед мирних жителів саме він наразі на першому місці у списку населених пунктів Луганської області.

Читайте також: Росіяни тиснуть з Попасної, руйнування Лисичанська збільшується лавиноподібно, загинули люди, — Гайдай (ФОТО)