Чи може дзвінок чи відео з полону змінити статус зниклого безвісти — пояснення Координаційного штабу

Деякі родичі можуть отримати фото, відео або дзвінок з полону від військовослужбовця, який офіційно вважається зниклим безвісти. Чи можна це вважати доказом перебування людини в полоні, пояснює представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко в інтерв'ю "Українській правді. Життя", передає "Дім".

До дзвінків, фото та відео з полону ставляться з великою обережністю, оскільки часом вони можуть бути неправдивими, кажуть в Координаційному штабі. Для офіційної зміни статусу цих фото та відео може бути не достатньо, але у внутрішніх документах бійця можуть маркувати як такого, що "ймовірно у полоні". Будь-які подібні докази варто фіксувати й передавати у Нацполіцію, Координаційний штаб, Об'єднаний центр СБУ, МКЧХ в Україні та інші відомства, які опікуються військовополоненими.

Координаційний штаб бере до уваги висновки службового розслідування від військової частини, але завжди намагається встановити інформацію зі власних джерел.

"Дуже рідко, але були випадки, коли людину вважали загиблою, а вона поверталася з полону живою. А іноді навпаки. Є один відеоматеріал з полону і дві родини претендують, що на цьому матеріалі саме їхній родич", — розповідає Петро Яценко.

Кожен окремий випадок є унікальним, а тому фахівці не можуть робити висновків виключно на фото чи відео. Виключення становлять ситуації, коли на відео людина називає себе і її особу підтвердить портретна експертиза. 

Цей "ускладнений" механізм розробили для того, щоб мати докази щодо полонених, бо відео та фото, телефонний дзвінок та інші матеріали можна сфальсифікувати. Люди також можуть припускати, що це їхній родич, але на фото низької якості або на великій відстані не можна стверджувати про це на 100%.

Те саме стосується й свідчень побратимів, які можуть сказати про полон чи загибель, адже у бойових умовах точно визначити ситуацію дуже важко. У полоні ж військові можуть переплутати людину з кимось іншим, в стресі назвати неправильні дані тощо.

Читайте також: Як з останньою стадією раку дочекатися чоловіка з полону: історія 24-річної Ольги у проєкті "Я не забуду"