Причини відсутності прогресу у роботі ТКГ і блокування КПВВ: "Взгляд с Банковой" з Леонідом Кравчуком

Робота Тристоронньої контактної групи триває, але через позицію Росії досягти будь-яких домовленостей не вдається. РФ відмовляється вести перемовини, блокує відкриття контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) і нав’язує діалог із представниками ОРДЛО. Про це сьогодні, 3 квітня, у програмі "Взгляд с Банковой" телеканалу "Дом" розповів глава української делегації в Тристоронній контактній групі (ТКГ) із врегулювання ситуації на Донбасі Леонід Кравчук.

Ведуча — Дарина Вершиленко.

— Чому в роботі Тристоронньої контактної групи з осені минулого року немає прогресу, і як це змінити?

— Прогресу немає лише з однієї причини — Росія його не хоче. Росія хоче залишити все, як є. Вона керується політикою, що Україна — випадкова держава, у якої немає майбутнього і перспектив. Це заява президента Росії — пана Путіна. З огляду на цю формулу, Україна має бути губернією Росії або повинна жити в підлеглому стані, перебувати в системі стратегічних, як вони вважають, інтересів Росії.

Тому всі наші зусилля і наші бажання впираються в цю проблему — проблему російської політики. Цю російську політику сьогодні більш глибоко і більш рельєфно бачить Європа, Європейський Союз. Нещодавно відбулося засідання міністрів закордонних справ країн "Великої сімки". Вони заявили, що Росія є стороною конфлікту, який вона весь час заперечує.

Є заява двох лідерів — держсекретаря США та керівника ЄС із зовнішніх справ — де прямо сказано, що США та Європа повинні координувати політику і не допустити, щоб Росія діяла так, як діє сьогодні.

Світ розуміє суть російської зовнішньої політики і розуміє, що треба робити. Ми теж повинні це розуміти — це по-перше. По-друге, потрібно знаходити шляхи і формули, які змусять Росію відповідати за свої дії.

Офіс президента, президент Володимир Зеленський, очільник ОП Андрій Єрмак висловили низку пропозицій для більш ефективного розв'язання ситуації. Я думаю, ми будемо і далі це робити, щоб світ бачив, що Україна була і є прихильником миру на Донбасі. Якщо немає успіхів, то причина не в Україні.

— Чому досі не вдалося розблокувати роботу контрольних пунктів в’їзду-виїзду в Щасті і Золотому?

— У питанні цих двох пунктів пропуску ми пішли фактично на всі пропозиції ОРДЛО. Ми погодилися з тим, що Україна буде надавати автобуси. Ми погодилися з тим, що Україна буде розв'язувати ті питання, які, з погляду ОРДЛО, розв'язувалися не зовсім ефективно. Хоча це надумані речі. Але вони не хочуть відкривати можливість для обміну людей.

Я весь час думаю, а чому? Ви знаєте, я дійшов висновку, що вони не хочуть, щоб ці люди приїжджали до України й бачили, як у нас тривають справи. Їм простіше тримати людей в омані. Вони ж нещадно брешуть людям. Вони створюють там умови гето.

У мене є багато друзів, які розповідають, що там відбувається. Тому, я думаю, їхня тактика полягає в тому, щоб зменшити або звести до мінімуму контакти людей з Україною, яка розв'язує свої проблеми. Ми не говоримо, що у нас все добре. Але ми відкриті до того, щоб люди бачили, що ми йдемо до кращого, а не до гіршого. Це найголовніше. Представникам ОРДЛО треба зберегти закритість, щоб ніхто нічого не бачив. Можливо, це одна з причин. Але усі причини мені важко назвати. Там є внутрішні проблеми. Є позиція Кремля, яка не відповідає стратегічним інтересам України. Все це разом узяте і створює такі складнощі, на які ми натрапляємо.

— Склад української делегації в ТКГ постійно оновлюється. За яким принципом він формується?

— Наша група складається з дуже підготовлених людей. Вони давно працюють у Верховній Раді, ми перебуваємо в постійному контакті з Офісом президента. Це люди, які очолюють комітети у Верховній Раді, люди, у яких є правова освіта, практичний досвід.

Але трапляється так, що посади цих людей змінюються. Наприклад, людина виконувала повноваження заступника міністра економіки, а її взяли до Офісу президента. Відбулася ротація, тому в економічній підгрупі ТКГ замінили людину. Тобто це не означає, що людина не виконала свої повноваження, ні. Просто робочі повноваження змінилися, і на її місце прийшла інша особа.

— За яким принципом свою делегацію в ТКГ формує Росія?

— Зараз головним представником Росії є пан Борис Гризлов. Усі інші заступники та інші люди приходять туди за рішенням, я так розумію, президента Росії. Але деталей, як вони формують свою групу або делегацію, я не знаю.

Вони вважають, що їхня делегація, яка бере участь в ТКГ, не є стороною конфлікту. Вони вважають, що вони — спостерігачі, й Росія допомагає Україні розв'язувати наш внутрішній конфлікт. Я пану Гризлову свого часу на засіданні ТКГ відверто сказав: "Покажіть мені, будь ласка, документ, згідно з яким Україна звернулася до Росії, щоб вона виступила помічником врегулювання конфлікту на Донбасі". Не могли ж ми звернутися до агресора. Агресор здійснює проти нас війну, а ми нібито звертаємося: "Допоможіть нам усунути причини війни". Ну, це ж...

— Вам надали цей документ?

— Немає таких документів, у цьому й річ. Вони все вигадують. Очевидно, вони формують свою групу за таким самим принципом. Тому відповісти точно на ваше запитання я не можу. Це їхня внутрішня справа, кого вони направляють у ТКГ. Нас це мало цікавить. 

Але вони повинні визнати, що вони — сторона конфлікту, що вони — агресор, що вони — окупант. Лише після цього з ними можна говорити мовою, що відповідає реаліям. 

Але замість цього вони виставляють перед нами свою окупаційну адміністрацію і намагаються нам нав’язати дискусію з ОРДЛО. Але ОРДЛО ж не ухвалює ніяких рішень. Рішення ухвалюються в Кремлі.

— У вас є можливість звернутися до жителів Донецька і Луганська. Що ви їм скажете?

— Я скажу, що Україна вважає їхню територію окупованою і вона не залишить їх без уваги. Україна робитиме все для того, щоб вони інтегрувалися в нашу українську дійсність і жили на основі закону, демократії, свободи. Ми будемо робити все для того, щоб вони не були людьми, яких не визнає світ. Щоб вони могли спокійно подорожувати світом, Європою, що зараз для них проблематично.

Вони мають жити в демократичному суспільстві й використовувати принципи демократії та свободи для розв'язування своїх проблем особистого та суспільного характеру, стати складовою частиною України. Ми будемо все для цього робити, але ми просимо й їх замислитися. Щоб були якісь відповідні дії. Щоб ми бачили їхній інтерес бути з Україною. Щоб люди розуміли, що пропаганда, яка триває на території непідконтрольній Україні Донецької та Луганської областей, — це обман, вигадані чи надумані речі. Що реальність зовсім інша і що життя в Україні теж зовсім інше — не таке, як показує російсько-кремлівська пропаганда. Тому моє звернення таке: будьте, будь ласка, здоровими і стежте за Україною.

— І важливо, що Україна з атакою не піде.

— Ні-ні. Ми не будемо ніколи йти війною на Донбас. Ми будемо лише домовлятися. Ми відповідаємо військовими діями, але не ініціюємо їх. Я заявляв і заявляю: ми не будемо сидіти і мовчати, поки нас вбивають. Ми будемо відповідати вогнем на вогонь. Добром — на добро.