Президент не боїться ризику: законопроєкт про олігархів обговорюємо з Микитою Потураєвим

Роль у політиці, масмедіа та бізнесі — за такими критеріями вирішуватимуть, кого вносити до реєстру олігархів. Президент Володимир Зеленський представив на розгляд профільного комітету Верховної Ради законопроєкт "Про запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу".

За словами президента, однією з передвиборних обіцянок якого була саме деолігархізація, документ врегулює відносини олігархів з державою.

"Головний сенс і філософія — ми не хочемо вбити великий бізнес. Але ми точно вбиваємо поняття, зміст і вплив олігархічної системи в нашій країні", — акцентував Володимир Зеленський.

У профільному комітеті парламенту говорять: кілька найбагатших людей країни роками змушували владу ухвалювати рішення, вигідні їм, а не народові.

"Це не лише про політичний тиск і вплив, а й про монополізацію відповідних галузей, напрямів промисловості. Це про постійний багаторічний підкуп політиків, депутатів різних рівнів, суддів, правоохоронців", — зазначає голова комітету Верховної Ради України з питань правової політики Андрій Костін.

Тим, хто потрапив до реєстру олігархів, хочуть заборонити фінансування політичних партій та купівлю об'єктів великої приватизації. А ось анонсовану раніше норму про заборону бути власником медіа прибрали, оскільки вона суперечила Конституції.

"Будь-який громадянин України, якщо він має ресурси, кошти, щоб купити будь-який актив (а медіа — це також актив), може мати на це право. Важливим аспектом є те, як він ним користується. Але право повинно бути у всіх. Заборонити ми це не можемо", — пояснює очільник Верховної Ради Дмитро Разумков.

Нюанси президентського законопроєкту в програмі "На самом деле: Украина" телеканалу "Дом" коментує народний депутат України Микита Потураєв.

Ведучий програми — Микола Сирокваш.

— Коли Рада може розглянути законопроєкт?

— Це президентський законопроєкт, він є першочерговим. Думаю, навряд чи ми його розглянемо наступного тижня — ще не закінчилися терміни подачі альтернативних. Отже, розглядатимемо через наступний пленарний тиждень.

Зазначу ще, що стосується норми про регулювання володіння медіа — я не зовсім згоден. Володіння медіа в багатьох країнах регулюється. Крім того, регулюється найчастіше володіння медіа іноземцями. Такі норми були в Україні досить довго.

Крім того, є досить жорсткі обмеження на володіння медіа політиками та людьми, які щільно апелювати з політичними партіями. Тому це ніяка не українська новела і не поразка в правах. Медіа — вид специфічного бізнесу. Це бізнес із підвищеною соціальною відповідальністю, з підвищеними соціальними зобов'язаннями. І держава має право вводити додаткові обмеження на володіння медіа.

— Навіщо знадобився окремий закон антикорупційного та антимонопольного законодавства?

— Тому що антимонопольне та інше законодавство, на жаль, у наших умовах не зовсім працює, оскільки вплив найбільших фінансово-промислових груп на політичне, соціальне та медійне життя країни — він для цивілізованих країн абсолютно безпрецедентний. А оскільки ми хочемо бути цивілізованою країною, то це явище має бути обмежене.

В економіці — будь ласка. В економіці все можна відрегулювати антимонопольним законодавством. Що стосується інших сторін життя суспільства та держави — тут, вибачте, розмова повинна бути іншою.

— Олігархічна система впливає на життя України з кінця 90-х. І буде наївним вважати, що ця система, ці люди спокійно спостерігатимуть за прийдешніми змінами. Є якийсь план "Б" на той випадок, коли олігархи просто змінюватимуть канали впливу або почнуть давати відсіч через групи впливу?

— Як казав президент, це перший рамковий законопроєкт у низці наступних ініціатив, які все-таки встановлять у країні рівні правила для бізнесу, для політиків, для соціуму і встановлять між ними цивілізовані відносини.

— Президент готовий винести на референдум це питання, якщо хтось почне впливати ззовні на депутатів. Яка ймовірність такого сценарію?

— З урахуванням рішучості президента, я оцінюю, як досить високу.

— Закон хочуть запустити на найближчі 10 років. Що змінюватиметься протягом цього періоду і що буде після його закінчення? З чим прийдемо до фінішу?

— Сподіваюся, до фінішу ми прийдемо з потужною українською економікою, яка складатиметься з різних суб'єктів: від малих підприємств до великих фінансово-промислових груп. Ця економіка заявлятиме про свої інтереси, але не впливатиме безпосередньо на те, що відбувається в залі Верховної Ради, в інших органах представницької влади, виконавчої. Всі житимуть своїм життям, окремо, — але в межах одного суспільства та держави. Ось, власне, наша цільова модель.

— Чому протягом останніх приблизно років 25 ніхто з президентів і парламентів не брався за боротьбу з олігархами, хоча заяви про їхній колосальний вплив на рішення в країні звучали регулярно?

— Тому що це вкрай складне завдання. Воно чревате втратами і в рейтингах політиків, воно загрожує проблемами, які певні медіа можуть створювати для політиків у суспільстві. Тому це ризикована затія. Але президент Зеленський неодноразово доводив, що він не боїться ризику.

Читайте також: Порошенко не дарма злякався: законопроєкт про олігархів обговорюємо з Володимиром Фесенком

---

Нагадаємо, згідно із законопроєктом, олігархом вважається людина, яка одночасно відповідає щонайменше трьом із таких ознак:

• бере участь в політичному житті (належить до вищих посадових осіб держави, входить до складу керівних органів політичної партії, фінансує політичну діяльність);
• є бенефіціаром або контролером одного або декількох ЗМІ;
• є кінцевим бенефіціаром компанії-монополіста на ринку;
• вартість його активів перевищує 1 млн прожиткових мінімумів (на сьогодні це 2 млрд 270 млн грн).

Такі особи потрапляють до реєстру олігархів, їхня діяльність у країні суттєво обмежується.