Україна наш дім

Порошенко не дарма злякався: законопроєкт про олігархів обговорюємо з Володимиром Фесенком

Володимир Фесенко. Фото: apostrophe.ua

Президент Володимир Зеленський направив до парламенту законопроєкт про деолігархізацію. Зараз документ передбачає створення реєстру олігархів, куди їх будуть вносити на підставі рішення Ради національної безпеки й оборони України. Текст уже розміщений на офіційному сайті Верховної Ради.

Так, згідно із законопроєктом, олігархом вважається людина, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті і одночасно відповідає щонайменше трьом з таких ознак:

1. Бере участь у політичному житті — тобто належить до вищих посадових осіб держави або пов'язана з такими особами, входить до складу керівних органів політичної партії або фінансувала діяльність політичної партії, політичну агітацію чи мітинги, демонстрації з політичними вимогами.

2. Має значний вплив на засоби масової інформації — тобто є бенефіціаром або контролером одного або декількох ЗМІ.

3. Є кінцевим бенефіціаром компанії або компаній, які мають монополію на тому чи іншому загальнодержавному ринку, та протягом року поспіль підтримує або посилює такий монопольний вплив.

4. Вартість її активів перевищує 1 млн прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року — на сьогодні це 2 млрд 270 млн грн (під час підрахунку вартості активів вартість ЗМІ не враховується).

Статус олігарха загрожує такому громадянинові низкою обмежень. Так, особи, визнані олігархами:

  • вносяться до спеціального реєстру, який буде вести апарат Ради національної безпеки і оборони (РНБО). Їхні прізвища та підстави віднесення до статусу олігарха публікуватимуться на сайті РНБО та доступні широкій громадськості;
  • не зможуть здійснювати внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій відповідно до закону України "Про політичні партії в Україні";
  • не зможуть бути покупцями (бенефіціарами покупця) в процесі приватизації об'єктів великої приватизації;
  • зобов'язані подавати декларацію в порядку, встановленому законом України "Про запобігання корупції" — тобто як усі чиновники та політики вищих рангів.

Про можливості та наслідки боротьби з впливом олігархів у програмі "На самом деле: Украина" телеканалу "Дом" говорить український політолог Володимир Фесенко.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Критики Зеленського називають законопроєкт про деолігархізацію "рекламним трюком" для прикриття відсутності справжніх реформ у правосудді. На Банковій нам стверджують, що документ кардинально змінює традиційну систему прихованих стосунків між олігархами і топчиновниками. Ваша думка?

— Мені здається, ця критика — лукавство та прихований захист інтересів олігархів. Найголовніше — як реагують на законопроєкт олігархи. Дуже злякався Петро Порошенко, заявив, що він не олігарх. Хоча в законопроєкті йдеться про те, що є чотири ознаки олігарха, і, якщо три з них наявні, то людина може бути внесена до реєстру олігархів. А далі діють певні обмеження.

Петро Порошенко має політичний статус — він народний депутат, він мільярдер, він відомий у країні й дуже впливовий бізнесмен, він має два телеканали. Залізні три ознаки. І не випадково він злякався.

Лише у Верховній Раді, до речі, можна нарахувати до 10 таких людей, серед них — Новинський, Льовочкін.

Ахметов каже: "Я не олігарх, я — інвестор". Коломойський каже: "Мені неприємно, якщо мене внесуть до реєстру олігархів". Не подобається олігархам. А значить — це дія в правильному напрямку. Їхнє внесення до реєстру й обмеження — означає серйозний перший крок у реальній політиці деолігархізації. Держава нарешті переходить від слів до справи.

А реформи треба здійснювати паралельно. Реформи заради реформ у нас були. Наприклад, пройшли чотири судових реформи, а корупція в судах як була, так і залишилася. Нам потрібні реальні реформи.

— Критики кажуть, що законопроєкт розробляється для "усунення потенційних конкурентів". Ця критика звучить від певних політичних таборів, хочу на цьому акцентувати увагу. Чи є ґрунт для таких тверджень?

— Я одного конкурента назвав — він одночасно і мільярдер, і власник телеканалів, і політик. Давайте дивитися щодо інших конкурентів, учасників президентських виборів.

Наприклад, Юлія Тимошенко. Вона не підпадає під ці ознаки олігархів. У 1990-ті роки, коли вона займалася бізнесом, напевно, потрапила б до цього списку. А зараз ні.

Юрій Бойко. Я зустрічав різну інформацію, але ми не знаємо оцінки його активів. Але думаю, що, ймовірно, він не потрапляє.

А ось для Сергія Льовочкіна, як одного із власників телеканалу "Інтер", ризики можуть бути.

Щодо низки інших політиків — наприклад, лідери фракції "Голос" не потрапляють до цього списку.

Якщо політик не займається бізнесом, не має медіаактивів, то для нього проблем не буде. Тому критика — це лукавство. Якщо ти одночасно і політик, і бізнесмен, то повинен визначитися — або бізнесом займаєшся, або політикою.

— Які основні положення законопроєкту?

— Головне — в законопроєкті подається визначення, кого можна вважати олігархом. Якщо з чотирьох ознак три наявні у конкретної особи, то її вносять до реєстру олігархів і щодо неї діятимуть обмеження.

Їх небагато, але вони важливі — наприклад, людина, визнана олігархом, не зможе брати участь через свої компанії у великій приватизації, не зможе збільшувати своє багатство і свій вплив в українській економіці.

Друге важливе обмеження стосується фінансування політичної діяльності. Законопроєкт спрямований на зменшення впливу великого бізнесу на велику політику.

І третє обмеження: якщо будь-який державний чиновник неофіційно зустрівся з олігархом, то повинен повідомити, про що була розмова. Це важливо, щоб відстежувати, чи не вплинула ця зустріч на ухвалення державних рішень. Це дуже важливо, тому що у нас політика, як показали записи розмов Віктора Медведчука, робиться в кулуарах, неформально.

Треба поставити контакти між держчиновниками, народними депутатами та олігархами під контроль. На мій погляд, це правильні дії.

Але, звичайно, дуже багато залежить від конкретних критеріїв — як вони працюватимуть. Над цим можуть попрацювати в парламенті. Документ потребує вдосконалення — це поки лише проєкт закону.

— Наскільки сильний, на вашу думку, опір агентів олігархічних груп у парламенті проти ухвалення документа?

— Опір вже починається — поки через критику законопроєкту. Кажуть, що він не потрібен. Я думаю — потрібен. Нестандартний перший крок у реальній деолігархізації.

Критикують окремі норми. До того ж іноді дивні речі відбуваються. Наприклад, критикували витоку про цей законопроєкт, коли йшлося про обмеження впливу олігархів у медійній сфері — щоб вони продали свої медіаактиви. Тепер цієї норми в законопроєкті немає.

Деякі великі політики говорять: "А чому РНБО має займатися ним? Нехай інший орган буде створений". Але це вимагатиме додаткового часу. Простий приклад: Міністерство аграрної політики з кінця минулого року створюється. Пів року минуло, а процес не завершений. Потім штат набирати за конкурсом — це цілий рік. На рік відкладається реальна деолігархізація.

Якщо це не РНБО, яка перебуває під контролем президента, куди входять всі ключові фігури державної влади, а якийсь інший орган, то на цей інший орган легше буде впливати олігархам.

Тому критика стосовно окремих норм або пропозиції замінити якісь норми — це вже боротьба проти законопроєкту.

Головний етап буде в процесі голосування. Ризики є, звичайно ж. Але представлена ​​ помірна версія законопроєкту, не найжорсткіша. Думаю, для того, щоб все ж таки забезпечити його проходження через Верховну Раду. Але ось коли буде голосування, тоді побачимо, хто у нас за деолігархізацію реальну, а хто, можливо, приховано грає в інтересах різних олігархів.

— Про кримінальну відповідальність за брехню в деклараціях. Наскільки продуманий документ, щоб притягнути до відповідальності нечистих на руку чиновників — наприклад, позбавлення волі?

— Це не в цьому законі треба вирішувати, а через вдосконалення роботи правоохоронних органів, подолання корупції в судовій системі, законодавчі зміни, наприклад, в кримінально-процесуальному кодексі. Тому що сьогодні навіть затримати людину, яку звинуватять у корупції, важко. Він може вийти на час слідства під грошову заставу. Депутати бояться це міняти, оскільки, можливо, деякі з них побоюються, раптом щодо них з'являться якісь кримінальні справи.

Щодо електронного декларування та посилення відповідальності за корупцію триває гостра політична боротьба. Деякі депутати приміряють на себе ситуацію і побічно намагаються пом'якшити відповідальність, у цьому випадку — за декларування.

Нагадаю, що з подачі Конституційного суду (до того ж рішення було ухвалено з деякими процедурними порушеннями) фактично скасували кримінальну відповідальність за неправдиву інформацію в електронних деклараціях. Але це позбавляє електронну декларацію сенсу. Адже йшлося про контроль доходів і витрат чиновників.

Після критики всередині України та за кордоном, критики з боку президента України цю норму повертають. Але все одно там є норми, які спричиняють критику громадськості. Я чув, що президент може подати вето на цей законопроєкт, щоб корупціонери і ті, хто приховує свої реальні доходи, дійсно могли відповідати перед законом.

Прямий ефір