"Подорослішали в один момент": історія сім'ї з 11 дітьми про життя під обстрілами та переселення до монастиря (ВІДЕО)

Багатодітна сім'я із села Безруки Харківської області, в якій одинадцять прийомних дітей, понад місяць просиділа в підвалі. Щоб не чути вибухів, вони кричали, співали пісні та голосно дивилися мультики. У квітні цей будинок сімейного типу переїхав на Прикарпаття та оселився у монастирі, але навіть там забути пережите малеча не може, повідомляє "Дом".

Нині родина живе в Івано-Франківську. Молодшому Олегу — 4 роки, а у найстаршої Марії вже кілька років, як сім'я і дитина. Залишити рідний край їх змусила війна. Село, звідки вони родом і де залишився їхній великий будинок, розташоване лише за 20 км від кордону з Росією, розповіла багатодітна мати Оксана Зубенко. Тому про вторгнення окупантів в Україну 24 лютого дізналися не з новин, а з власного вікна.

Майже півтора місяця багатодітна родина прожила в підвалі. Про те, що почалася війна, подружжя наважилося розповісти дітям не одразу. Разом із чоловіком намагалися уберегти психіку малюків від зайвого стресу, каже Оксана. Тому на вибухи казали, що це феєрверки. А під час обстрілів включали їм голосно мультики або розпочинали гучні ігри.

"У нас були гарні ігри, це кричалки. Це коли починало бахкати, ми кричали, співали пісні… Кричали, щоб не було чути. Коли замовкаєш, воно дуже нагнітає… Воно бахкає… Ми намагалися не прислухатися", — розповіла Оксана.

"Ми спочатку думали, що це запускають салют, у когось день народження або якесь свято. Але коли ми спускаємося в підвал, це не дуже добре...", — каже донька Яна.

Але дуже швидко діти зрозуміли і самі.

"Вони розуміють усе. Так що ми так говорили, салюти, щось ще... Вони виходили на вулицю і казали: "Там дядько над нами висить на безпілотнику". Вони все розуміли. Вони знали, які гармати, вони знали, які танки. Вони все знали, навіть 3-річна дитина, скільки ми вже тут, вона мені розповідає, як дядько на танку їхав. Діти подорослішали в один момент", — поділилася переселенка.

Покидати рідний будинок сім'я не наважувалася до останнього, але життя під постійними обстрілами неабияк вдарило по здоров'ю малюків. І коли в їхнє подвір'я прилетіла ракета, зрозуміли, що тягнути більше нікуди. Евакуюватись багатодітній сім'ї допомогли соціальні служби. Чоловік та старший син залишилися, а Оксана разом із десятьма молодшими поїхали до Дніпра. Декілька днів там пожили в школі, звідки попрямували на Прикарпаття. А там притулок знайшли у монастирі.

В Івано-Франківську сім'я вже кілька тижнів, але діти й досі не відійшли від війни.

"У нас тут, коли літаки літають, вони вже складають речі. Щоб бути напоготові, щоби їхати...", — каже багатодітна мати.

Це не єдині діти, яким уже встигли дати притулок у монастирі, каже його настоятель отець Андрій. І згадує, як на початку війни до нього телефонували ночами та просили поселити цілий реабілітаційний будинок із Харкова. Найбільше, за що тоді хвилювався, каже настоятель, чи вистачить усім місця. Для маленьких переселенців вони віддали всі кімнати в монастирі.

"Зателефонував мій двоюрідний брат і каже: "Ти можеш прийняти 52 дітей?" Думаю, спробуємо. Думаю, це ж діти, не дорослі… Можна трішки і потіснити. Що могли, те робили, доставляли ліжка, з'єднували. Були маленькі діти, то ми давали ліжка маленькі. У нас був брак у комплекті рушників, постелі, засобів гігієни, то наші парафіяни відгукнулися", — розповів настоятель монастиря Святого Йосипа.

Пізніше реабілітаційний центр переїхав до Чернівців. А у двері монастиря постукала багатодітна сім'я з Харківщини. Оксані вже пропонують переїхати за кордон. Але на чужину ні вона, ні діти не хочуть. Вірять у Збройні сили України та у перемогу України. А ще у те, що дуже скоро вони повернуться до рідного дому.

Читайте також: Людей похилого віку з Луганщини евакуювали на Прикарпаття — як приймають та їхні історії (ВІДЕО)

Як повідомлялося раніше, російські окупанти безперервно обстрілюють міста та селища Запорізької області. Українська влада та волонтери щодня вивозять місцевих жителів до безпечних населених пунктів. Найчастіше евакуація відбувається під залпи реактивних систем залпового вогню "Град". До початку повномасштабної війни у місті Оріхів проживало понад 14 тисяч осіб, зараз лишилося близько 3 тисяч. Історію спасіння багатодітної сім'ї, вивезеної практично з-під обстрілів, розповідає телеканал "Дом".