Україна наш дім

Перемогти систему, яка бореться за виживання: закон про олігархів коментує нардеп Олексій Устенко

У Верховній Раді 23 вересня підтримали у другому читанні та загалом президентський законопроєкт про олігархів. Нардепи розглянули законопроєкт за скороченою процедурою, що спричинило обурення в опозиції. Парламентарії опозиційних партій навіть блокували трибуну Ради.

Відповідно до ухваленого закону, олігархів визначатиме РНБО за зверненням Кабміну, СБУ, Нацбанку, члена РНБО або Антимонопольного комітету. Вводить у дію рішення РНБО президент. Воно набуває чинності після його офіційного опублікування.

Олігарх — людина, що має значну економічну та політичну вагу в суспільному житті. Олігархами називатимуть людей, які відповідають щонайменше 3 прописаним у законі критеріям:

  1. Бере участь у політичному житті.
  2. Має значний вплив на ЗМІ.
  3. Є кінцевим бенефіціарним власником підприємства, яке має монопольне становище на ринку.
  4. Підтверджена вартість активів людини (і суб'єктів господарювання, бенефіціаром яких вона є) перевищує 2 млрд 270 млн грн.
Результати голосування

Детальніше нюанси процесу голосування, позицію політичних сил, а також перспективи, які відкриває закон про олігархів, у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" коментує народний депутат (фракція "Слуга народу") Олексій Устенко.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Розглянемо, як голосували депутати. "Слуга народу": за — 229, проти — 1. Ваша колега за фракцією Людмила Буймістер проголосувала проти. Вона говорила ще до голосування, що не підтримує законопроєкт. І що потрібно не реєстри створювати, а з корупцією боротися. Як вона пояснює свою позицію?

— Щодо колеги тут складно говорити, чому саме вона проголосувала проти. І глава фракції озвучив свою реакцію: він вважає, що така депутатка має залишити монобільшість, тому що вона не поділяє наші думки, наші позиції. А саме боротьба з олігархами — це було у передвиборній програмі президента й партії "Слуга народу". Тому, звісно, тут ми маємо бути єдиними.

Так, можна сперечатися — треба чи не треба створювати реєстри, що треба боротися з корупцією, треба боротися з неправильними судами, треба посилювати правоохоронну діяльність. Тобто це можна так розповідати дуже довго. І всіляко відтягувати ухвалення абсолютно будь-якого рішення. Це як закон про відкриття ринку землі. Так само тоді був мільйон "аргументів" від опозиції, що "не зараз, за рік, зробіть земельний банк, зробіть іще щось". Більшість політичних сил, які не підтримували відкритий ринок землі, мають величезні агрокомпанії, які концентрують десятки тисяч гектарів землі.

Багато політичних сил, які не підтримували закон про боротьбу з олігархами, самі фінансуються олігархами або в їхній партії є олігархи. Тому логічно, що вони будуть проти.

І зрозуміло, що будь-які реформи, будь-які зміни, тим паче, якщо вони болючі для корупційної системи, яка вибудовувалася впродовж 30 років у державі, сама ця система боротиметься за своє виживання, за те, щоб залишитися, щоб далі продовжувати висмоктувати гроші з українського бюджету.

Щодо того, що "Слуга народу" дала 229 голосів. Я вважаю, що це вже велика перемога. Тому що це означає, що жодного розколу немає, є єдина думка і є єдина позиція. І це добре.

— Голосування фракцій "Опозиційна платформа За життя" та "Європейська солідарність" продемонструвало практично синхронний результат: 20 голосів проти від "ОПЗЖ" і 23 голоси від "ЄС". На ваш погляд, чому так схожі позиції?

— Тут же ніхто правду ніколи не скаже. Тут важливо розуміти, що "Опозиційна платформа — За життя" та "Європейська солідарність" не можуть існувати одна без одної, тому що "без Армавира нет русского мира" і "без русского мира нет Армавира". Тому на цьому протистоянні й на розірванні країни, на пошуку якихось відмінностей між українцями — ця карта розігрується, починаючи з 2004 року. Коли почалося "правильні-неправильні" українці, хто говорить українською, хто російською, хто дивиться на захід, хто дивиться на схід. Вони ніколи не об'єднували українське суспільство, не об'єднували парламент.

І ось цей псевдорозкол, який вони сіяли, — на цьому вони й виїжджали, заробляючи собі електоральні бали. Зокрема, погляньте, Порошенко передавав "трубу" Медведчуку (йдеться про нібито передавання "дизельної труби" — частини нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрямок" із держвласності структурам Медведчука, — ред.). Вони зустрічалися, абсолютно мило розмовляли у Порошенка вдома.

Взагалі, за фактом, Медведчука відродив Порошенко, який зробив усе можливе для того, аби він став депутатом і вийшов на політичну арену, дозволив йому багато чого з того, що було заборонено до цього. Повторюся, ці партії не можуть існувати одна без одної. Якщо припинить існування одна, відповідно, припинить існувати й інша.

Тому, безумовно, тут наше завдання — максимально об'єднати країну, максимально знайти те, що об'єднує нас, українців, а не намагатися знаходити розбіжності та намагатися залізти до якихось нетрів, до яких полюбляв залазити Петро Олексійович.

— Якими будуть подальші рішення Верховної Ради України в аспекті деолігархізації? Адже цей законопроєкт лише початок.

— Так, згоден. Це лише початок. Є закон про посилення антимонопольного законодавства. Дійсно, у нас Антимонопольний комітет існує відносно недавно, він молодий. Нашій державі не так багато років. Якщо в Штатах ця історія почалася ще у ХХ столітті, то у нас — набагато пізніше. І вона абсолютно не досконала, й велику частину монопольного законодавства писали під впливом тих самих олігархів або великих фінансово-промислових груп. Тому це перша частина.

Друга частина — це судова реформа. Щоб суди виносили чесні, справедливі рішення, які даватимуть можливість нашій економіці працювати, захищатимуть бізнес, захищатимуть права людини. І взагалі, власне, це перетвориться на нормальну історію, а не те, як зараз, коли будь-який суд може винести рішення — заарештувати якийсь актив або передати його з управління одного бізнесмена до орбіти якоїсь фінансово-промислової групи.

Прямий ефір