Україна наш дім

Перспективи доступного житла для переселенців: "Официальный разговор" з Олександром Ворошковим

Олександр Ворошков. Фото: kanaldom.tv

У 2014 році, від початку російської агресії проти України, з'явилася нова категорія громадян: внутрішньо переміщені особи (ВПО). Через збройний конфлікт на Донбасі та окупацію Криму українці були змушені залишити свої будинки, майно, втратили заощадження. Багато з них під час втечі з окупації втратили навіть документи.

І сьогодні Українська держава, правозахисники та міжнародні партнери працюють над найгострішим питанням для внутрішньо переміщених осіб — наданням житла на пільгових умовах.

Детальніше про можливості та перспективи отримання житла для переселенців у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом" розповідає радник із питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Донецькій області Олександр Ворошков.

Ведуча програми — Альона Грамова.

— Головна проблема для переселенців — можливість отримати житло.

— Так. Уже понад 7 років житлова проблема для більшості переселенців, на жаль, не розв'язана. Всі жили надією, що ми тут на два тижні й поїдемо додому. З огляду на те, що 85% вимушено переміщених осіб мають житло на неконтрольованій території, позиція зрозуміла. Намагалися знайти якісь швидкі варіанти. Але немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.

У модульних містечок, за допомогою Німеччини побудованих у Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, вже закінчився термін придатності, їх час демонтувати. Час переходити до довготривалих рішень.

Питання житла розвя'зують на рівні органів місцевого самоврядування, законодавства. Головна проблема — Житловий кодекс від 1984 року, і, зрозуміло, там немає слів "вимушено переміщені особи". Його треба змінювати. Розвя'зувати проблему лише починають. Наразі ухвалено кілька законодавчих можливостей для розвя'зання питання.

— Про які саме можливості йдеться?

— Я хотів би розповісти про ті можливості, які вже з'явилися в Краматорську. Деякі з них, сподіваюся, можна буде розвинути на інші регіони. Перша — тимчасове житло, це поняття є в поточному законодавстві. До нього постановами Кабміну додано можливість отримання саме для ВПО такого житла. Ця постанова 70/30, як її в народі називають, де йде 70% фінансування коштом субвенції з державного бюджету, 30% місцеве самоврядування виділяє, купують квартири на вторинному ринку й формують житлову чергу з переліку переселенців, подають документи, й люди отримують ось таке житло. Це одне рішення.

Там є свої нюанси, обмеження, вимоги, там бальна система. Але ось така можливість отримання соціального житла існує. Не всі міста, на жаль, зважуються на це, тому що це житло для найнезахищеніших категорій населення. І найбільше питання: "А для інших людей — коли щось буде?". Йдеться про людей середнього віку, які працюють, самі себе забезпечують і ніколи не підпадали під жодну програму гуманітарної допомоги. Вважають, що ці люди повинні та здатні заробити. І нарешті зараз для таких людей, звичайних громадян, які повинні розвя'зати своє житлове питання, у Краматорську з'явилося два таких довготривалих рішення.

Не все ще законодавчо розроблено, не всі ще юридичні нюанси дозволені. Щойно ці уточнення будуть внесені, ми з колегами й партнерами обов'язково проведемо велику інформаційну програму, розповімо про все. Ми вже маємо домовленість із Радою Європи, вони допоможуть, будуть профінансовані якісь плакати, соціальні ролики, звернемося до вас на телебачення із проханням більше розповісти. Ідея в тому, щоб людина могла відразу зрозуміти, які є проєкти, можливості, перелік документів.

Про програму "Доступне житло". З цим є, щоправда, нюанс. Юридично у нас є лише ці два слова у законодавстві, і все. Навіть у повсякденній розмові доступне житло ми можемо розуміти по-різному. А законодавчо це все повинно бути прописано та відрегульовано. Зараз колеги в Києві вносять зміни до законодавства. А у нас за допомогою німецьких партнерів, німецького банку розвитку KfW, через Міжнародну організацію з міграції, у Краматорську та Сєвєродонецьку роблять пілотний проєкт, будуватимуть житло.

Вже є виділене місце, вже триває робота над проєктом. Дуже багато бюрократичних нюансів. Але, найголовніше, проведено дослідження, визначено потреби ВПО у житлі. Це дуже важлива частина, тому що, коли кажу, що потрібно оцінити, мені кажуть: "Що тут незрозумілого? Потрібно житло". Я кажу: "ОК, а скільки та які квартири потрібні, й що повинно бути біля цього житла? Садок, школа, спортивний зал, паркінг?". Це ж не просто побудували будинок, як ось модульні містечка побудували під Дніпром, і там спочатку нічого не було поруч.

Навіть таке питання про доступність, ми якось зіткнулися, — у Краматорську немає жодного будинку з пандусами.

— Ви маєте на увазі людей з інвалідністю?

— Ми зараз говоримо про людей на візках. На жаль, немає жодного житлового будинку з пандусом. Тобто якщо ми будуватимемо це житло, то ми повинні передбачити, що якась частина людей — люди з інвалідністю. І потрібно розуміти, скільки пандусів потрібно, скільки квартир обладнано.

На щастя, для Краматорська та Сєвєродонецька вже проведено таке дослідження. Очікуємо на його презентацію. Обіцяють, що будинки для вимушено переміщених осіб будуть спроєктовані, зважаючи на такі потреби. І це дуже важливо. Це така велика дорожня карта для решти будівництва. Тобто коли ми будуватимемо інше житло, розумітимемо вже, що потрібно робити завтра. Це хороша можливість для інших громад.

— Скільки внутрішньо переміщених осіб у Донецькій області на сьогодні?

— Гарне питання. Є офіційна цифра (станом на травень 2021 року в Донецькій області зареєстровано 513,3 тис. переселенців, це понад 436 тис. сімей, — ред.).

Знову ж таки коли уряд України каже: "Нам потрібно допомогти з будівництвом житла", міжнародні партнери кажуть: "А скільки?". Офіційно приблизно 50 тис. у Краматорську. Але люди, які працюють із внутрішньо переміщеними особами, розуміють, що більша частина — це просто люди, які отримали довідку ВПО, щоб отримувати свою пенсію, яку вони заробили, це право їм гарантоване Конституцією.

Цю особливість у 2014 році ввели як тимчасову: прив'язали всі виплати до довідки вимушено переміщеної особи. Через особливості нашого документообігу, через те, що ми не вивезли архіви, через особливості нашого законодавства, через ось ці ось усі нюанси. Але життя триває, й потрібно вже відв'язувати це. Потрібно чесно сказати всім пенсіонерам, які проживають на неконтрольованій території, сказати міжнародним партнерам, що у нас, на жаль (це особливо стосується Донецької та Луганської областей), не всі люди, які мають довідку ВПО, є вимушено переміщеними особами.

З офіційно озвученої кількості переселенців приблизно від 80 до 100 тис. тут проживає. Решта — там перебувають. Тому потрібно точно визначити потреби. У Краматорську теж ось 50 тис. числиться, а скільки фактично проживає? Є лише приблизні оцінки.

Ми повинні ухвалити закон, що забезпечував би виплату пенсій усім громадянам України незалежно від території (він уже давно розроблений, давно лежить у Верховній Раді) та сказати: ми повинні людям платити пенсію незалежно від того, чи мають вони довідку ВПО чи ні, щоби можна було порахувати, скільки у нас фактично переселенців. І потрібно чітко говорити, щоб люди не боялися. Що пенсія — окремо, а вимушено переміщені особи — окремо.

Потрібно сказати, що ми гарантуємо, що всі люди отримають пенсію. Я розумію, це велике навантаження для бюджету, але держава не може не виплатити людям пенсію. Ось ці всі розмови, що нібито там країна-агресор повинна платити. Неправда. Україну ні нашим, ні міжнародним законодавством, ні міжнародним гуманітарним правом ніхто не звільняє від обов'язку виплатити пенсії всім громадянам України. Є відповідні рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

— Повернемося до "Доступного житла" та програми 70/30. Ми бачили в Авдіївці людей, які отримали квартири. Знаю, що це домовленість між містом і переселенцями терміном на рік. До завершення цього року вони звертаються до адміністрації та продовжують термін. Якщо говорити про "Доступне житло" та програму 70/30, у чому різниця?

— Принципова різниця. Ось погляньте. Чому зроблено такий "запобіжник" — рік? Тому що за нашим законодавством, якщо людина живе в гуртожитку понад 5 або 7 років, вона вже може його приватизувати. Завдання — створити тимчасовий фонд у містах. Колись же Донецьк і Луганськ ми звільнимо, люди поїдуть назад, а в містах залишиться це муніципальне житло. І місто зможе надавати це житло на тимчасовій основі вчителям, лікарям будь-якій категорії.

А це "Доступне житло" — саме довготривала оренда, так зване муніципальне житло. Це є в європейській практиці, тій самій Німеччині, коли у всіх містах є таке житло, й люди просто орендують на довготривалій основі. Близько 80% людей живуть у такому житлі. Вони не купують житло, це довгострокове рішення на багато років. Не потрібно боятися, що тобі за 5 днів, за 5 місяців зателефонують і скажуть: "Вибач, ми продали квартиру". Для більшості переселенців це така часта історія.

Так, там буде орендна плата, вона не буде копійчаною, вона буде нормальною. У чому вигода винаймати таке житло? По-перше, це довготривале рішення. Друге велика перевага — це буде нове житло за енергозберігаючими технологіями. Є впевненість, що комунальні платежі будуть набагато меншими. Третє — колеги працюють зараз над тим, щоб внести зміни до законодавства, щоби була оренда із подальшим викупом. Щоби людина могла збирати гроші й потім викупити цю квартиру.

Це рішення для людей, які мають житло [на непідконтрольною території], й потрібно якесь рішення, доки не звільнять Донецьк, Луганськ, і вони зможуть повернутися.

Для тих, хто не хоче повертатися, й тих, у кого житло зруйноване, є таке рішення. Те, що говорить мер Краматорська: так званий "Європейський квартал". Там буде іпотека. Краматорські депутати ухвалили рішення компенсувати всім — і для краматорчан, і для переселенців там немає обмежень. Це довготривале рішення.

Єдине обмеження і для "Доступного житла", і для цієї програми з іпотекою — легальна зарплата не менша ніж 10-13 тис. грн. Для отримання такого житла найголовніша умова — щоб людина була здатна платити орендну плату або викуповувати.

— Чому лише зараз, через 7 років, ми побачили якісь просування?

— Тут є й хороша річ, і, напевно, сумна. Це означає розуміння, що упродовж найближчих двох-трьох років ми не повернемося до Донецька, на жаль, і нам треба навчитися з цим жити. З іншого боку, якщо навіть повернемося, це все одно житло, це розвиток, інфраструктура, це все одно добре. Зараз, поки ці будинки будують, це робочі місця. Коли їх вибудують — це нове комфортне житло, комунальні, державні підприємства, які це все обслуговуватимуть.

Це можливість отримати житло. Тобто я працюватиму офіційно, можу взяти таку квартиру в лізинг, мені місто допоможе впродовж першого часу платити, отже, я можу заводити дитину, тут поруч садок, школа, спортивні центри, якісь ще сервіси для життя.

— І є плюси для міста, якщо сьогодні говорити про Краматорськ. Востаннє, якщо я правильно розумію, тут щось будували у 90-х роках.

— У 1996 році останню будівлю було побудовано. Дуже символічно й добре, що ці нові будинки будуватимуть поруч із тими, останніми, які так і не добудували. Ці "пеньки" просто знесуть, а на їхньому місці буде нове.

Прямий ефір