Перезавантаження силового блоку: призначення в оборонному секторі обговорюємо з Сергієм Лещенком і Валентином Гладких

27 липня був звільнений головнокомандувач Збройних сил України (ЗСУ) Руслан Хомчак. Це рішення ухвалив президент України Володимир Зеленський.

"Володимир Зеленський не сумнівається у патріотизмі та вірності присязі, професіоналізмі Руслана Хомчака, але він хоче бачити синергію між Міністерством оборони та ЗСУ. Такої синергії ми, на жаль, не бачимо, але бачимо конфлікт", — зазначив прессекретар президента України Сергій Никифоров.

Новим головнокомандуючим ЗСУ призначений генерал-майор Валерій Залужний. Руслан Хомчак обійме посаду першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони (РНБО), яку, відповідно, залишить Михайло Коваль.

Кадрові перестановки у ЗСУ та РНБО у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" коментують політичний експерт Валентин Гладких і журналіст, депутат Верховної Ради VIII скликання Сергій Лещенко.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Чим все-таки викликана відставка Хомчака? Виходячи з коментаря Никифорова, логіка у тому, що були конфліктні ситуації між головою ЗСУ та міністром оборони. І щоб вони працювали злагоджено, потрібно зробити певну перестановку.

Гладких: Те, що мало місце певне нерозуміння між паном Хомчаком і міністром оборони [Андрієм Тараном], ну, про це давно говорили. Наскільки ці розмови відповідали дійсності, знову ж таки, я не готовий коментувати. Ну, зокрема, це проявилося й у тому, що йшлося і про можливу заміну міністра оборони. Але міністра оборони, я так розумію, поміняти складніше — це рішення потрібно проводити через парламент. А тут президент, по суті, своїм власним рішенням може проблему зняти.

Але як прозвучало в офіційній заяві, жодних претензій щодо професіоналізму, патріотизму до Хомчака немає. Крім того, його подальше призначення заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони свідчить про те, що президент як довіряв цій людині, так і продовжує довіряти. Він просто віддав йому, грубо кажучи, новий фронт робіт. І я думаю, що присутність пана Хомчака в РНБО не буде зайвою.

Якщо дивитися системно на цю проблему. На сьогодні президент намагається провести системне перезавантаження всього силового блоку.

Починаючи з Міністерства внутрішніх справ — відставки Авакова, це і Служба зовнішньої розвідки — там теж відбулися певні перестановки. Ротація в Службі безпеки — тут перша особа не потрапила під ротацію, тим не менш, його оточення, яке було відповідальне за певні напрями роботи, було змінено.

І тепер залишається просто чекати, наскільки це принесе свої результати.

З огляду на чергове загострення на фронті, думаю, що це своєчасне, актуальне рішення, і я сподіваюся, що це сприятиме підвищенню оборонної здатності України.

Але той факт, що пан Хомчак пішов не в нікуди, а виявився на дуже відповідальній посаді — значить, він залишається у процесі, і його знання, вміння, навички в подальшому будуть затребувані.

Лещенко: Тут немає подвійного-потрійного дна, все, як озвучено Никифоровим, — так воно і є. Тобто, конфлікт був, він затяжний, він перебував у відкритій фазі публічного обміну негативами один одного. Тому Зеленський провів це "рокірування". Цілком у межах своїх прямих повноважень, компетенцій.

Він не має часу чекати, поки помиряться двоє підлеглих. Простіше розвести їх по різних позиціях, щоб вони не перетиналися, або, щонайменше, не стикалися у вузькому коридорі один із одним. Так працюватимуть тепер на різних ділянках, нехай працюють.

Відносно його призначення Хомчака до РНБО. Це ознака того, що Зеленський цінує його відхід без скандалу, шуму та добровільний. Хомчак на цю посаду розглядався, ще коли Зеленський не був президентом. Нагадаю, у березні на зустрічах із дипломатами він регулярно озвучував прізвище Хомчака, як людини, яка займатиме один із двох високих постів у армії — або міністра оборони, або командувача ЗСУ. Так воно і сталося, він пропрацював 2,5 роки в команді.

І Зеленський не кидає людей, які розлучаються з ним у мирному форматі, він знаходить їм застосування на інших посадах. Хомчак пішов дружелюбно, добровільно, і тепер для нього можливості з'являються на новому місці.

— На посаду головнокомандувача ЗСУ президент призначив пана Залужного. Які у нього будуть особливі завдання?

Гладких: Вони пов’язані з останніми рішеннями Верховної Ради. Наприклад, закон про національний опір, де зокрема передбачено створення сил територіальної самооборони. Думаю, що саме реалізація цього закону буде одним із пріоритетних напрямів, зокрема для нового начальника Генерального штабу.

І другий момент. Не забуватимемо, що парламент також проголосував за збільшення чисельності Збройних сил України. Це теж дуже важливий крок, і це досить складно організаційно зробити. Людей стало більше, мобілізаційний потенціал визначається багатьма факторами, і протягом одного дня, одного місяця це питання не вирішиться.

Вважаю, що президент чітко окреслив завдання, які стоять перед новопризначеним керівником. Не знаю, які там дедлайни були встановлені, але пріоритетними будуть саме ці два напрями. А реалізувати їх повною мірою можливо лише у тісній взаємодії з Міністерством оборони. А ми вже згадували про те, що тут були певні складності.

— Якщо конфліктна ситуація тягнулася певний час, чому саме зараз відбуваються ці перестановки? Ми згадали зміну очільника МВС Арсена Авакова. Зараз — зміна у кріслі головнокомандувача ЗСУ. На осінь нам говорять про те, що і міністр оборони, можливо, теж зміниться. А що зараз? Яка яскрава подія відбулася, яка жирна крапка була поставлена ​​в якійсь історії, щоб ці перестановки почалися?

Гладких: В який момент часу не відбулися б ці перестановки, питання було б те ж саме — чому саме зараз. Зараз, тому що, грубо кажучи, дозріли до цього рішення.

На мою думку, однією з ключових причин було ухвалення Радою двох президентських законів — про національний опір і про збільшення чисельності ЗСУ.

Другий факт — це все-таки загострення на фронті.

І третій факт — конфлікт або якесь нерозуміння між керівниками Збройних сил мав місце. Ймовірно, це вийшло за ті межі, коли можна було толерантно сприймати або взагалі ігнорувати.

Лещенко: Насправді, зараз найкращий час для таких перестановок. Тому що в середині літа закінчився, а з вересня розпочнеться новий політичний сезон. Ось у футболі переходи між командами здійснюють у міжсезоння. А під час сезону мало хто переходить. Так само і у політиці.

Міжсезоння — зручний для цього період. Тому що для нового керівника є час на те, щоб увійти в курс справи. Наприклад, чому зняли Авакова, призначили Монастирського зараз, а не у вересні. Тому що у вересні — вже все, він повинен вже "забивати голи". А зараз він має ще місяць-півтора, щоб увійти в курс справи, відчути футбольний газон, і зрозуміти, як трибуни з ним взаємодіють, як тренерський штаб. Так само зараз змінюється головнокомандувач, щоб на 1 вересня він уже був повністю у формі. І щоб Хомчак вже теж міг працювати на новому місці.

Міністра оборони затверджує Верховна Рада. Ось його не вийде поміняти у міжсезоння, тому що Рада на канікулах. І якщо зараз піде міністр оборони, то нового не призначать до вересня. Такий вакуум без міністра оборони на півтора місяці недозволений для влади.

Тому всі міністри більш-менш спокійні до вересня, поки сесії немає. З початком сесії можливі вже інші рішення, тому що парламент здатний у режимі день у день призначити нового міністра. А поки немає такої можливості, міністри працюватимуть на своїх посадах до закінчення політичного року.