Загострення на Донбасі — до чого готуватися Україні: "Официальный разговор" із нардепом Богданом Яременком

Росія стягує війська до кордону з Україною, що створює загрозу воєнної безпеки. Окрім того, загострилася ситуація на Донбасі — незаконні збройні формування збільшили кількість обстрілів, ледь не кожен день гинуть українські військові.

Чому Росія пішла на загострення й до чого варто готуватися Україні — розповів народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Богдан Яременко у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом".

Ведуча — Ірина Твердовська.

— Загострення на лінії зіткнення — це попередження чи ознака чогось більшого?

— Складне питання. По-перше, великий сум викликає збільшення кількості жертв. Це жертви і серед українських військовослужбовців, і серед цивільного населення. Україна не зацікавлена ​​в тому, щоб відбувалася ескалація, Україна дуже чітко прихильна своєму наміру шукати дипломатичні шляхи вирішення конфлікту на сході України, тобто ми налаштовані на переговори. Але в межах цих переговорів, звичайно ж, ми не можемо погодитися на все. Ми не можемо погодитися на ті умови, які призведуть до розвалу української державності або які позбавлені найменшого сенсу.

Наприклад, постійна вимога Росії вести переговори не з нею, а з кимось, кого в природі не існує, — так званою владою "Л/ДНР". Ми не можемо на це погодитися, тому що це не має сенсу. Ми прекрасно розуміємо, що в окремих районах Донецької та Луганської областей України нам протистоять не жителі України, не громадяни України — нам протистоять іррегулярні частини Російської Федерації, які спонсоруються, забезпечуються, керуються з Російської Федерації російськими офіцерами. Вони здійснюють плани й задуми Кремля.

Протягом семи років ми бачимо, як збільшення кількості обстрілів і жертв з нашого боку збігається з якимись політичними заходами. Тому, на мою думку, Росія намагається нав’язати силовим способом свою точку зору. На жаль, за це ми змушені розплачуватися людськими жертвами.

— Росія скаржиться на те, що всі нитки, що зв’язують цю країну з Україною, розірвані. Що означають ці заяви?

— Це крокодилячі сльози. Про це потрібно було думати в 2013 році, віддаючи накази окупувати Крим, направляючи через ФСБ, ГРУ та інші силові структури Росії на територію Східної України диверсійні групи на чолі з Гіркіним. Ось тоді можна було запобігти, можна було задуматися, можна було не зробити помилки, які призвели до людських жертв, до розв’язування війни. Вони здійснені Російською Федерацією осмислено, а це, на жаль, політика.

А тепер розповідати, що десь один раз вистрілили після того, як сім років на нашій території ллється кров і триває війна — це надзвичайний цинізм, це досить аморальна поведінка.

— Чи можуть російський електорат готувати до наступальних дій таким чином?

— Ви знаєте, російський електорат готують вбивствами опозиційних лідерів. Що стосується зовнішньої політики, у Путіна та у його режиму існує карт-бланш — вони не питають у свого народу, що їм робити, як їм робити. Тобто вони вирішують самі, керуючись концепціями Середньовіччя, геополітичними концепціями контролю території. Які для російської людини, яка живе десь в Сибіру, ​​не мають жодного значення.

Керівники Кремля, Путін не вважають за необхідне ні з ким радитися, і незгодних просто попереджають отруєннями, вбивствами, розгонами демонстрацій. Росія відчуває, що вона на межі можливостей, що світ розвивається, а вона не встигає. Зокрема через санкції, які введені проти РФ через те, що вона зробила в Україні: через окупацію Криму, через розв’язання війни на сході України.

У Росії санкції дуже важко переживають економічно, технологічно, фінансово. Росія розуміє, що санкції не душать її негайно, але все може серйозно змінитися протягом наступних 10-20 років, якщо вона не отримає доступ до вільних засобів, якщо вона не отримає або буде обмежена в доступі до західних технологій, які потрібні, зокрема, для розвитку озброєнь.

І на Путіна це тисне, на російських стратегів це тисне. Вони розуміють, що шансом потрібно скористатися зараз. Вони поспішають, і, на жаль, їх спроби вибудувати геополітичну концепцію закінчуються війнами. Причому не тільки в Україні. Не припиняються бомбардування в Сирії. Там, де з’являються російські приватні військові компанії в Африці, починаються військові перевороти, починаються занепокоєння. Це здійснюється виключно для того, щоб створити якомога більше проблем для країн Заходу — США чи Євросоюзу — з якими Путін хоче домовитися, мені здається, про те, що він може вбивати на своїй території своїх опозиціонерів; про те, що він може окупувати країни, які він вважає частиною, скажімо так, життєвого простору російського світу. Він хоче мати тиранічні права для своєї держави і для себе, і він торгується таким чином, створюючи конфлікти.

— Чи готовий Захід до можливої ескалації з боку Росії?

— Я думаю, позиція Заходу складна. Ми маємо говорити про конкретні країни. Є Сполучені Штати Америки з новою адміністрацією. Це один із факторів, які змушують Путіна вдатися до ескалації на Донбасі — вони дивляться, як далеко дозволить зайти Джо Байден. Країни Європейського Союзу більш схильні до того, щоб заспокоїти ситуацію: мир будь-якою ціною. Країни Заходу — досить розмите поняття, ми маємо говорити конкретно про різні держави.