Про війну, торгівлю та килими: "Неофициальный разговор" з послом України в Азербайджані Владиславом Каневським

Приїхали в Баку, але на територію України: "Ось так виглядає наше посольство. Бачите, у нас досить гарні та комфортні тут умови". Як живеться в Азербайджані українцям: "Всі, хто несе Україну в серці. Тобто це ті, хто є і патріотами Азербайджану, і патріотами України". І чому в фільмі "Діамантова рука" вулички Баку зійшли за Стамбул: "Ми підходимо саме до того місця, де знімався відомий епізод. Я навіть здивований, що зараз тут ніхто не лежить на бруківці та не пробує себе в ролі відомого героя".

Герой програми "Неофициальный разговор" — посол України в Азербайджані Владислав Каневський.

Владислав Каневський — 48 років, родом із Вінниці. Кар'єрний дипломат з 25-річним стажем. Закінчив факультет кібернетики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, Дипломатичну академію при МЗС України. Працював генеральним консулом в Любліні. Був тимчасовим повіреним у справах України в Польщі. З 27 лютого 2019 року — посол України в Азербайджанській Республіці. Одружений. Дружина Людмила — керівниця жіночого бізнесклубу. Син Іван — студент, навчається в Баку.

Зустріч із Владиславом Каневським розпочалася з території посольства.

"Ось так виглядає наше посольство. Бачите, у нас досить гарні та комфортні тут умови. Нещодавно ми зробили ремонт, замінили бруківку. Тут у нас ростуть дерева, популярні в Азербайджані, — хурма, гранат. Це особливі фрукти для Азербайджану, щорічно пізньої осені навіть проводять свято граната і свято хурми. Ці фрукти символізують країну", — демонструє він.

Ведуча програми — Карина Самохвалова.

Стратегічні партнери

— Наша програма виходить в особливі дні для Азербайджанської Республіки.

— Дійсно, 28 травня — це особливий день для Азербайджану, і святкується тут дуже урочисто. День Республіки — це одне з головних національних свят. Саме в цей день у 1918 році була проголошена Азербайджанська демократична республіка. Це була перша демократична республіка на мусульманському Сході. Хоча вона проіснувала всього 23 місяці, тобто, неповних два роки, але вона довела, що навіть найжорсткіші режими та жорстокі моменти не дають можливості протистояти проявам свободи й державної незалежності. Я думаю, що це дуже близько нам, українцям.

— В оновленій Стратегії національної безпеки України є список пріоритетних країн — їх десять, і Азербайджан входить до цього переліку.

— Стратегічне партнерство має на увазі якраз особливий характер відносин, і Азербайджан є одним із ключових партнерів України в регіоні Південного Кавказу.

І позиція Азербайджану стосовно суверенітету і територіальної цілісності України однозначна. І офіційний Київ, і офіційний Баку на всіх рівнях і на всіх майданчиках підтримують один одного в цьому питанні. Це постулат.

Що стосується Криму, позиція теж однозначна — Автономна Республіка Крим — невіддільна частина України. І азербайджанська сторона на всіх рівнях робить все можливе, щоб не допустити будь-яких провокацій: від заборони ввезення і вилучення товарів з Криму, скажімо так, з неправильною символікою, до недопущення азербайджанців в ухваленні якихось пропозицій для виїзду на територію тимчасово окупованого Криму і проведення якихось там заходів.

Досвід збройних конфліктів

Азербайджан і Україна зближує також проблематика врегулювання збройних конфліктів. Так, в результаті Карабахської війни 1992-1994 років від Азербайджану де-факто відокремився регіон Нагірного Карабаху — самопроголошена республіка досі залишається невизнаною, згідно з міжнародними нормами Нагорний Карабах — адміністративна територія Азербайджанської Республіки.

Але через 26 років — 27 вересня 2020 року — знову активізувалися військові дії на лінії зіткнення. Почалася так звана 44-денна війна або Друга Карабахська війна, під час якої Азербайджану вдалося звільнити частину своїх територій.

— 44-денна війна, чому вона навчила Азербайджан, чому ця війна може навчити Україну, яка вже 7 років у війні?

— Насамперед, мені здається, навчила тому, що якщо на твоєму боці правда, то твоя мета досяжна. І це, напевно, найголовніше.

Для цього потрібно бути терплячим, впевненим і послідовним у своїх діях. Адже ця війна, цей біль, з яким жив Азербайджан дуже багато років, мені здається, загартував і зробив країну сильнішою, впевненішою, а народ — більш згуртованим у відстоюванні суверенітету і територіальної цілісності.

Я взагалі вважаю, що Друга Карабахська війна в сучасний період показала, що немає заморожених конфліктів. Їх можна називати по-різному, але усі ось ці конфлікти, що тліють, на жаль, мають властивість спалахувати згодом. І це правильний сигнал для учасників і посередників переговорів (щодо ситуації в Україні, — ред.). І головне, що політико-дипломатична складова переговорного процесу є найважливішою складовою. Але коли до цього додані сильні збройні сили та економіка, думаю, це тільки допомагає в цьому процесі.

Постулат і аксіома — суверенітетом не торгують.

— В Азербайджані триває розмінування територій...

— Щоб відновити життєдіяльність регіонів, треба почати з розмінування. І ось в квітні цього року був візит урядової делегації України на чолі з віцепрем'єрміністром Олексієм Резніковим, зокрема обговорювалися питання гуманітарного розмінування.

Ми були, напевно, першою делегацією такого рівня, яка відвідала звільнені території, зокрема місто Агдам. І навіть на під'їзді до цього міста ми чули результати розмінування, цю високу частоту вибухів протипіхотних і протитанкових мін. Судячи з усього, це питання, яке вирішуватиметься дуже довго.

Коли ми в'їхали в сам Агдам, ми просто не очікували таке побачити — не було жодної цілої будівлі. Все, що залишилося — це мечеть, і тільки, напевно, тому, що вона використовувалася як такий своєрідний спостережний пункт. І це місто потрібно фактично починати з чистого аркуша. Й без розмінування це неможливо.

Українська сторона однією з перших рішуче засудила обстріл мирного міста Гянджі, який перебував за десятки кілометрів від зони бойових дій, і на наступний день представники дипломатичного корпусу могли виїхати на місце обстрілу, щоб подивитися, що там відбувається, де ще відчувався запах пороху.

Це, дійсно, дуже складні емоції, коли ти чуєш плач, коли ти бачиш ступінь руйнувань, коли ти тримаєш в руках маленьку туфельку на пів долоні, і це все, що залишилося від дитини, це все дуже складно.

У нас, в Україні, вже є багатий досвід в плані розмінування. Крім того, ми знаємо досвід інших країн, зокрема, балканських, де вже, напевно, ціле покоління виросло, а розмінування досі триває. Бо це великі гроші, це дорога техніка, це професіонали, добре укомплектовані кінологічні служби... Тобто це дуже комплексна робота, з якою будуть стикатися ще довго й Україна, й Азербайджан. Але наша співпраця в цій сфері, думаю, цей процес може максимально укомплектувати.

— Тут теж є своє міністерство реінтеграції окупованих територій?

— Тут є комітет, який займається, зокрема, ось питаннями розмінування.

— Наслідки наших воєн і окупації територій — це також переселенці. Як вирішується їхнє питання в Азербайджані?

— Нам, до речі, дуже цікавий досвід розв'язання проблем переселенців, оскільки з цією проблематикою Азербайджан вже стикається 30 років, і це був теж один із пунктів переговорного процесу під час візиту нашої делегації. Мені здається, ми можемо азербайджанський досвід частково імплементувати в наших умовах.

— А ось такий момент: коли в Києві вирує життя, люди ходять в ресторани, а за 500-600 км на схід — зовсім інша ситуація. Під час військових дій в Азербайджані точно так само було, чи тут життя завмирало?

— Все одно напруга була. І я скажу, що хоч Азербайджан і Україна розташовані за тисячі кілометрів, але ось в таких ситуаціях не відчувається кордонів. Дуже багато підтримки завжди є з боку азербайджанців, коли якісь загострення ситуації відбуваються на території України, і навпаки.

Українські товари на азербайджанських прилавках

Між Україною та Азербайджаном активні торгово-економічні відносини. Зокрема, азербайджанці люблять українські продукти. Тому по всій країні працюють спеціалізовані магазини. Наприклад, мережа супермаркетів "Український гастроном", тут представлений весь спектр продуктів — аж до спецій і солі.

"Відкрилися приблизно три роки тому. Ми часто їздили до України, дивилися, товари нам дуже подобалися, ми додому забирали все, знайомі теж просили щось привезти. І так прийшла ідея відкрити магазин в Баку. Починали з одного магазину, пішов попит і зараз у нас вже 10 магазинів в мережі. Покупці дуже люблять українську молочку та м'ясні продукти ", — розповідає Ляман, генеральний менеджер мережі супермаркетів "Український гастроном".

Розширюють свою присутність й інші мережі магазинів українських товарів.

В Азербайджані з 2019 року працює Торговий дім України — це перша вдала реалізація українського проєкту у формі торгового дому за межами України за весь період історії незалежності держави.

"До нас може звертатися український бізнес будь-якої сфери. Торговий дім є саме інтегральним майданчиком для будь-якої бізнесструктури, до нас можна звернутися, отримати безкоштовну консультацію — як юридичну, так і щодо економіки", — говорить Алібаба Магеррамзаде, генеральний директор Торгового дому України в Азербайджанській Республіці.

Посол Владислав Каневський наголошує, що розвиток торгово-економічних зв'язків — це локомотив всього стратегічного партнерства України та Азербайджану.

"За останні роки у нас сформовано близько 200 компаній з українським капіталом, а також близько 200 спільних підприємств, які працюють в різних сферах — від сільського господарства до IT-технологій. Наприклад, у Бакинському морському порту запущений спільний українсько-азербайджанський проєкт — завдяки одеській компанії змодельовані й розроблені транспортні пороми, які можуть перевозити нафту, нафтопродукти та інші вантажі", — зазначає посол.

Директор міжнародного департаменту Бакинського морського порту Заур Гасанов розповідає, що попри пандемію, за рік перевалка вантажів із України збільшилася.

"За деякими видами вантажів у нас перевалка на 200%, 300% зросла. Це продукти машинобудування, харчові українські продукти, які дуже відомі. Ми бачимо дуже серйозний ріст. Це саме з боку України, попри COVID-19. У 2020 році в порівнянні з 2019-м приріст був близько 20%. Це дуже хороший показник. 4,8 млн т вантажу ми перевалили. А якщо порівняти з 2015 роком, то перевалка траків у нас зросла в 5 разів, контейнерів — в 3,5 рази. У нас все організовано, щоб відправник, наприклад, з України, зайшов на онлайнплатформу, ввів дані, ця інформація у нас осіла і ми вже відразу готуємося приймати корабель. Ми знаємо, коли він прибуде, коли перетне кордон, резервуємо для нього місце і питання документації йде дуже швидко. І якщо раніше у нас завантаження, перевантаження судна займало 13-14 годин, то зараз це 8 годин", — деталізував Гасанов.

Знакові місця

Килим — національний символ Азербайджану, його історії присвячений окремий музей в Баку — Азербайджанський національний музей килима.

— Яка цікава будівля — чи то бочка, то чи згорнутий килим.

— Ви абсолютно праві. Це згорнутий килим. І це дійсно знакове місце для нас. Торік ми реалізували проєкт, який ініціювала перша леді України Олена Зеленська. І тепер тут функціонує український аудіогід. Тобто тепер туристи з України можуть ознайомитися з цікавою експозицією рідною мовою.

— А український килим тут теж є?

— Поки ще немає, але все попереду. А азербайджанський килим — це як наша вишиванка. У ньому теж закладений своєрідний генетичний код нації.

— А де ще є аудіогіди українською мовою?

— Проєкт аудіогідів триватиме. Ви бачили, який цікавий, гарний і чудовий Баку. Тому, думаю, наступним проєктом буде сітігід — це аудіогід в автобусах, які курсують центром міста.

А ще одним проєктом, який хочемо запустити восени цього року, будуть Дні українського кіно.

Це все не тільки для туристів. Це створює атмосферу, якісні умови й для українців, які живуть в Азербайджані. Українську діаспору ми сприймаємо тут ширше — це всі, хто несе Україну в серці. Тобто це люди, які є і патріотами Азербайджану, і патріотами України.

— Ми йдемо своєрідним історичним місцем. Тут знімався відомий радянський фільм "Діамантова рука". Які асоціації?

— Ну, в режисера Гайдая тут були асоціації зі Стамбулом, а в мене асоціації саме з Баку. Навіть там я бачу славнозвісних бакинських котів — це теж такий атрибут центру Баку.

Але це місце дійсно знакове. Я навіть здивований, що зараз тут ніхто не лежить на бруківці та не пробує себе в ролі відомого героя.

— Була тут 10 років тому, але на цьому місці не було тоді цієї таблички "Чорт забирай" і кафе "Діамантова рука". Бізнес.

— Бізнес, маркетинг дуже правильний, потрібний. В принципі, це дуже симпатично виглядає і природно.