Про що говорив Путін з Лукашенком: інтерв'ю з політичним експертом Ігаром Тишкевичем

Александр Лукашенко и Владимир Путин. Фото: kp.by

У Москві 22 квітня відбулася зустріч президентів РФ і Білорусі. Переговори Володимира Путіна та Олександра Лукашенка тривали близько чотирьох годин, і, за офіційними заявами, стосувалися взаємодії Росії та Білорусі у сферах промисловості, енергетики, медицини.

Мінськ і Москва обговорили створення Союзної держави та погодили 26-27 "дорожніх карт" з інтеграції двох країн. Зазначимо, що на папері Союзна держава Росії та Білорусі існує з 1996 року, коли був підписаний Договір про утворення Співтовариства Росії та Білорусії, а через рік посилений Договором щодо Союзу Білорусі та Росії, а у 1999 році — Договором про створення Союзної держави.

Окремо Путін підкреслив, що задоволений співпрацею російської та білоруської спецслужб. Нагадаємо, 17 квітня Лукашенко заявив, що на нього і його дітей нібито планувався замах. За словами лідера Білорусі, завдання з його усунення "схвалило вище керівництво США". А пізніше ФСБ РФ повідомила про те, що в Москві затримано двох осіб, яких оголосили причетними до підготовки військового перевороту в Білорусі. Тим часом Держдепартамент США назвав заяву щодо причетності Штатів до спроби замаху "абсолютно хибною".

"Дорожні карти" в рамках програми інтеграції білоруського і російського держав, Митний союз, білоруська конституційна реформа, і Путін, який не ділиться владою: зустріч очільників Росії та Білорусі у програмі "На самом деле: Россия" телеканалу "Дом" прокоментував політичний експерт Ігар Тишкевич.

Ведуча програми — Марія Строєва.

— Зустрічі Путіна і Лукашенка передувала безліч суперечливих припущень. Але в результаті діалог відбувся без гучних заяв. Чи не здається вам, що це досить дивно? Чому так сталося?

— Якщо жити виключно в українському інформаційному просторі, то це дійсно здається дивним. Якщо бути знайомим з білоруським інформаційним простором, то, в принципі, все це передбачувано. Якщо пам'ятаєте, на зустрічі Путіна і Лукашенка говорили про те, що між Росією і Білоруссю погоджено 26 або 27 так званих "дорожніх карт" (в рамках програми інтеграції — ред.).

Ігар Тишкевич

Так ось, невелика хронологія того, як вони нібито були узгоджені. Термін "дорожня карта" з'явився на початку 2019 року. Влітку 2019 року білоруською стороною було заявлено, що "дорожня карта" узгоджена на 90%. Тоді говорили про 30 "дорожніх карт". На початку грудня, коли вже заговорили про 31-шу, політичної, було сказано, що погоджено 29 з 31-ї. Наприкінці грудня представник російського уряду Максим Орєшкін після переговорів Путіна і Лукашенка заявив, що неузгодженими залишилися 3 "дорожні карти" з 30-ти.

А зараз займімось арифметикою. Було озвучено, що всього 31 "дорожня карта". Погоджено 26 або 27. Залишається 5. Це про продовження старої гри, яка в Білорусі отримала назву "Нафта в обмін на поцілунки", або "гасла в обмін на гроші". Коли Лукашенко розуміє, що сказати "я люблю Росію" коштує там умовно 3 млрд дол., то, щоб отримати 10 млрд, треба сказати тричі.

Природно, що такий формат у звичайний час Путіна дещо не влаштовує. Тобто Росія налаштована не просто зберегти Білорусь у своїй орбіті, а й посилити вплив. І після кожного ослаблення у зв'язку з політичною кризою в Білорусі — це не перша політична криза — Росія тисне.

Нагадаю про Митний союз, до якого Білорусь увійшла наприкінці 2010 року: Медведєв і Путін говорили, що Митний союз запрацює без Білорусі. Сталися президентські вибори, розгін, репресії, Білорусь під санкціями. Росія викрутила руки. Лукашенко вступив до цього Митного союзу.

— І які ж зараз, по-вашому, плани Росії?

— Приблизно на те ж саме Російська Федерація розраховує і зараз, тільки в більших масштабах. У Білорусі ще до президентських виборів затіяли конституційну реформу. Попередньо розглядалися варіанти провести її у 2018-2019 році.

І серед інших вивчався український досвід, до речі. Для Росії критично важливо створити кілька проєктів, які проводили б саме російський порядок денний у білоруському політичному полі, і, відповідно, реформувати парламент, щоб було більше влади у білоруських політичних партій. Це в політичній сфері.

В економічній сфері для Росії критично важливо зачепитися за ключові галузі білоруської економіки. І в такому форматі чим гірше відносини, як то кажуть, з іншими країнами, тим краще для Російської Федерації. У такому випадку білоруським промисловцям просто нема куди подітися.

У зв'язку з цим, якщо говорити про самі "дорожні карти", тут можна подумати, що Лукашенко захищає незалежність або суверенітет. Так, ця тема знову виникла, але треба правильно розставити акценти.

Лукашенко занадто любить владу, щоб ділитися нею як з білоруським народом, так і з Путіним.

Виходячи з цього, він захищає не стільки суверенітет і незалежність Білорусі, скільки свою владу на певній території. І для нього ці "дорожні карти" — до смерті подібні. Так само як і фізична присутність російських сухопутних військ, і багато інших тем.

— У тому числі й тема Союзної держави. Адже це — теж вічна історія, яка спливає тоді, коли вона потрібна тій чи іншій стороні?

— Союзна держава — історія трошки інша. Це, знову ж таки, щодо любові Лукашенка до влади. Якщо подивитися договірну базу, і коли був підписаний договір про створення Союзної держави, сам цей договір від 1999 року. Перед цим щороку підписувалися все більш жорсткі документи. Причому білоруська сторона наполягала на такій речі, як спільне громадянство Союзної держави.

Саме Мінськ був ініціатором політичних процесів. Щоб зрозуміти, чому це відбувалося, досить подивитися, хто в той час був президентом Російської Федерації. Ним був Борис Єльцин. І Лукашенко розраховував, що на тлі постарілого Єльцина при наступному рокіруванні він — на білому коні, як творець великої Союзної держави, відновник СРСР, — в'їде до Кремля.

В Україні є хороша приказка, за допомогою якої можна описати цю ситуацію: "Не так сталося, як гадалося". Прийшов Путін — і Лукашенко швидко зрозумів, що Путін владою ділитися не збирається.

І ось після цього саме білоруська сторона почала торпедувати практично всі механізми створення "союзної держави". У будь-якій державі основа державних ресурсів — це бюджет. Бюджет Союзної держави ніколи не перевищував сумарно 150 млн дол. Бюджет Союзної держави на 2021 рік затверджений в еквіваленті 72 млн доларів США. Ось і вся Союзна держава.

Тобто для Лукашенка важливо, з одного боку, отримати доступ до російського ринку, отримати політичну, економічну підтримку, але при цьому не поділитися владою.

Прямий ефір