Нова концепція НАТО та перспективи України

Агресивна політика Росії, підйом Китаю, тероризм, кібератаки, розвиток технологій, зміна клімату. Такі головні загрози називають у НАТО на найближче десятиліття. Щоб адаптуватися до змін у світі, в Альянсі вже скоро можуть ухвалити нову концепцію. Як НАТО бачить своє майбутнє та чи передбачено в ньому місце для України — в матеріалі журналістів програми "На самом деле: Мир" телеканалу "Дом".

З моменту ухвалення чинної Стратегічної концепції НАТО на саміті в Лісабоні минуло вже понад 10 років. Але з того часу багато чого змінилося. Арабська весна, провал Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, ситуація в Україні.

"У концепції від 2010 року ми говорили про стратегічне партнерство з Росією, але відтоді ми бачимо агресивні дії стосовно сусідів, незаконну анексію Криму, і ситуація фундаментально змінилася", — зазначив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

Щоб адаптуватися до нових реалій і краще протистояти викликам майбутнього, з'явилася необхідність нової концепції.

Нові акценти

У грудні 2019 року лідери країн НАТО доручили генеральному секретарю Єнсу Столтенбергу підготувати нову стратегію Альянсу. В її розробці взяли участь експерти з десяти країн-членів організації. Наприкінці минулого року Альянс представив доповідь "НАТО-2030: Єдність у новій ері". У ній визначили головні загрози для організації на найближче десятиліття.

Головною військовою загрозою в НАТО назвали Росію. У доповіді сказано: хоч за економічними та соціальними показниками РФ перебуває в занепаді, вона показала свою здатність до територіальної агресії. Зазначається: Кремль має потужні військові сили та істотний ядерний арсенал, що становить загрозу для НАТО. У подальших відносинах з РФ Альянсу рекомендується продовжувати дотримуватися подвійного підходу — діалогу та стримування.

"Північноатлантичний союз повинен реагувати на російські погрози та ворожі дії політично єдиним, рішучим і послідовним чином, без повернення до "звичайного бізнесу", якщо Росія не змінить агресивну поведінку і не повернеться до повного дотримання норм міжнародного права. Водночас Альянс повинен залишатися відкритим до обговорення мирного співіснування і позитивної реакції на конструктивні зміни в позиції й щодо Росії", — йдеться у доповіді "НАТО-2030".

У 2010 році були визначені три основні пункти діяльності організації:

• колективна оборона;
• врегулювання кризових ситуацій;
• забезпечення безпеки на основі співпраці.

Через 10 років стратегія Альянсу змістилася на користь зміцнення колективної оборони. Пріоритетом залишається згуртованість і головний принцип НАТО — "один за всіх і всі за одного". Країни-члени організації завжди будуть надавати допомогу одна одній в разі нападу.

У доповіді "НАТО-2030" також сказано, що Альянс повинен залишатися:

• гарантом миру, стабільності та верховенства закону;
• майданчиком для розробки відповідей на виклики нацбезпеки;
• а також зміцнювати відносини з Євросоюзом.

Всього нова концепція містить 67 сторінок і 138 рекомендацій. Зокрема щодо фінансування. До 2024 року члени Альянсу повинні збільшити фінансування і витрачати 2% від свого ВВП на оборону.

У кінці березня в Брюсселі відбулася перша з початку пандемії очна нарада міністрів закордонних справ країн-членів НАТО. Це один з етапів підготовки до наступного саміту Альянсу, який пройде влітку і на якому можуть оновити концепцію.

Україна у світлі НАТО

Що ж стосується України. У старій концепції про неї згадувалося лише двічі в контексті того, що НАТО продовжить розвивати партнерські відносини з нашою країною. У новій концепції — не тільки кілька разів згадується окупація Криму, а й чітко прописано "вторгнення та окупація частини Східної України".

Ще один пункт — політика відкритих дверей. У ньому зазначають, що Альянс повинен прагнути до розширення і зміцнення партнерських відносин з Україною і Грузією.

Після нещодавнього загострення ситуації на Донбасі Єнс Столтенберг і президент України поспілкувалися телефоном. Генеральний секретар НАТО в черговий раз заявив, що організація підтримує суверенітет і територіальну цілісність України й залишається прихильницею тісної співпраці.

Своєю чергою, Україна створює національну систему переходу на стандарти Північноатлантичного альянсу, яка повинна прискорити шлях до повноправного членства в організації. Володимир Зеленський зазначив, що план дій щодо членства в НАТО "стане сигналом для РФ", а вступ до Північноатлантичного Альянсу — єдиний шлях до закінчення війни на Донбасі.

Перспективи вступу до Альянсу

Про перспективи вступу України в НАТО і вплив Альянсу у Чорноморському регіоні в програмі "На самом деле: Мир" розповів Олексій Іжак, завідувач відділення Національного інституту стратегічних досліджень.

Ведуча програми — Анна Нитченко.

— 13 квітня в Брюсселі відбулося засідання комісії "Україна-НАТО". Його скликали за ініціативою офіційного Києва після того, як Росія стала стягувати свої війська до кордону з Україною. На спільному брифінгу глава українського МЗС Дмитро Кулеба заявив, що вірить у виконання обіцянки НАТО від 2008 року з приводу членства в Альянсі. На ваш погляд, яка перспектива вступу України до НАТО?

— Перспектива вступу визначається передусім політичними факторами. НАТО — це організація, яка ухвалює рішення консенсусом.

В України був період, коли вона могла вступити до НАТО, це між 2004 та 2008 роком. Але тоді не всі члени Альянсу були "за".

Зокрема, тоді Німеччина вважала, що Україна не витримає напруги через внутрішній розкол, який був пов'язаний із членством в НАТО.

Зараз цього фактора вже немає, але є інші міркування, пов'язані з нестабільністю кордону тощо.

Але загалом членство в НАТО — це питання політичного консенсусу країн-членів. Головний аргумент при ухваленні рішення — чи зміцнить таке членство колективну безпеку всіх членів НАТО, включно з Україною. Ось коли таке рішення буде ухвалено, Україна стане членом НАТО, незалежно від багатьох інших факторів.

— Також Дмитро Кулеба говорив про необхідність введення нових санкцій проти Росії. Які можуть бути санкції, що мали б ефект?

— Якщо говорити про санкції, то НАТО, як організація, санкцій не вводить. Запроваджують санкції члени Альянсу, вони можуть погоджувати такі рішення.

У разі агресії Росії можна говорити про санкції, які можуть ввести насамперед такі члени НАТО, як-от США, Німеччина і Велика Британія. А реакція НАТО — це створення платформи для узгодження таких позицій.

Але НАТО, як організація, санкцій не ухвалює.

— Балтійське море останніми роками сприймали, як морську лінію фронту в напрузі між Заходом і Росією. Чорному морю приділялося менше уваги. Зараз вже говорять, щоб не дати збільшити свій вплив у Чорноморському регіоні Китаю та Росії, потрібно розробити багаторівневу стратегію. Зокрема, вона повинна передбачати допомогу прибережним країнам. В якому форматі та взагалі чи треба самому Альянсу якось переглянути свої підходи для більшої адаптації до сучасних викликів?

— Адаптація НАТО триває постійно, поступово. Ніяких революційних змін просто зараз, думаю, чекати не слід.

Що стосується Чорного моря, ця зона завжди входила до сфери інтересів НАТО. А після членства Болгарії та Грузії НАТО стало основним чорноморським блоком. Тому що берегова лінія Туреччини, Болгарії та Румунії найбільш протяжна на Чорному морі. Відповідно, кораблі НАТО завжди були присутні в Чорному морі, кораблі Середземноморської групи завжди входили в Чорне море.

Єдине, що зараз може йтися про більшу протяжність присутності великих кораблів НАТО. Але це багато в чому залежить від режиму так званих Чорноморських проток, або Турецьких проток (як це називається в Європі та США). Там є певні обмеження.

Але сказати, що тут треба щось перебудовувати... Всього вже досить. Ідеться про інтенсивність присутності. І присутності сил НАТО, і власних можливостей Туреччини, Болгарії та Румунії. А також морської групи, яка постійно діє і перебуває в Середземному морі, але час від часу заходить у Чорне море.

Читайте також: Боротьба за вплив у Чорноморському регіоні: хто претендує та хто перемагає