"Неофицальный разговор": перше велике інтерв'ю очільниці Харківської області Айни Тимчук

Сьогодні гостя програми "Неофициальный разговор" — голова Харківської обласної державної адміністрації Айна Тимчук. Це перше велике телеінтерв'ю Айни з моменту вступу на посаду — з 27 листопада 2020 року.

Айна Тимчук — професійна "чиновниця", 25 років на держслужбі. Закінчила Дніпропетровський державний університет за спеціальністю "Економіка" та "Управління трудовими ресурсами", а також регіональне відділення Національної академії державного управління при президентові України за спеціальністю "Державне управління". Працювала заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, далі — заступником мера Харкова. Заслужений економіст України. Виховує двох дочок.

Айна зазначає, що вважає за краще робити, ніж давати інтерв'ю. Каже лише про те, в чому розбирається досконально.

Ведуча програми — Ірина Твердовська.

Із Дніпра — до Харкова

— Фактично в стінах Харківської ОДА ви з 1 грудня минулого року. Які відчуття від нового місця? Чи було страшно йти на таку посаду?

— Думаю, якщо ти прийшов, то страшно не повинно бути. Це ж усвідомлений крок, усвідомлене рішення. Мені тут комфортно. Хороші люди, добре зустріли.

— Ви ж сама із Дніпра. Що привнесли із Дніпра у свою харківську команду?

— Із Дніпра я взяла, можна так сказати, лише близьке коло. Тих, хто розуміють мене, знають. Когось я, звичайно, підтягую із Дніпропетровської області, з Києва у нас є людина, але основна база — це харків'яни.

— Як вони вас сприйняли вже у новому статусі — голови ОДА?

— Хто знав мене раніше, сприйняв це добре. З ким ми вже спрацювалися, той розуміє мої підходи. Зрештою, думаю, все теж дуже рівно, а буде ще краще.

— Ви управлінець із чималим стажем і ефективний управлінець. Якщо порівнювати Дніпропетровську і Харківську області — в чому проблеми схожі й у чому відмінності?

— Регіони, звичайно, відрізняються. Географічно відрізняються. Харківська — це прикордонна область. І це накладає певний відбиток. Тут є розуміння кордону фізичне. Є розуміння прикордонної служби, яка працює і виконує свою функцію. Ось у Дніпропетровській області в'їзна точка з Росії — це аеропорт, раніше було ще залізничне сполучення. То в Харкові наявність фізичного кордону дуже відчувається.

Харків — це освітня столиця, як заведено говорити. Багато вишів. Студентське життя — це окремий напрям життя регіону. У Дніпропетровській області теж багато вишів, але тут, мені здається, наповнення освіти таке більш змістовне.

— Чого ви побоюєтеся, як губернатор?

— Як губернатор? У робочих питаннях я не боюся, тому що є певний досвід.

Але завжди тривожно від будь-якого дзвінка — вдень або вночі — який пов'язаний з надзвичайними обставинами. Наприклад, як у нас пожежа, яка сталася на Холодній горі, загинули люди. Ось таких ситуацій, звичайно, побоюєшся. І розумієш, що не можна осягнути неосяжне, передбачити те, що може статися. Тому що область велика, багато людей, багато подій. Це життя. Це таке робоче життя. Це техногенні якісь ситуації, екологічні, надзвичайні. Ось зараз медичний напрям. Так, побоюєшся, як впоратися з такими викликами, які з'являються раптово.

Дороги та промисловість

— Почавши роботу, який напрям ви визначили як такий, що вимагає особливої уваги?

— Усі напрями вимагають особливої уваги сьогодні. Особливо напрям медицини. Це окремий напрям. І навіть був намір ввести заступника голови ОДА з питань медицини. Але усі дійшли висновку, що цей напрям продовжить вести заступник з питань соціальної політики.

Важливий напрям — проєкт "Велике будівництво". У нас він активно реалізується: це й інфраструктура, і дороги...

— Оскільки заговорили про дороги. Ми виїхали з Києва вчора двома командами. Одна команда поїхала на поїзді Інтерсіті, а друга — на автомобілі. Ось та, яка на машині, приїхала швидше. Тобто велика частина доріг дійсно дуже хороша. А в якому стані траси загалом в усій області?

— Є проблеми в дорожньому будівництві. Це окружна дорога, яка є підзвітною Службі автомобільних доріг. Вона раніше в хорошому стані була, але в останні роки погодні умови були дуже жорсткі. Частина дороги, як кажуть, "зійшла" взагалі.

Окружна дорога — це таке іміджеве питання. Вона дуже розвантажує потік транспорту в місті, й до неї звикли, це вже як невіддільна частина життя. Сьогодні ж неможливо проїхати. Тому харків'яни та мешканці області чекають на цю дорогу.

Ну і будівництво траси М03 "Київ — Харків". Сподіваємося, що в цьому році все-таки закінчиться будівництво і ми зможемо восени запросити керівників держави, щоб урочисто відкрити цей напрям. Це теж хороша дорога. Адже сьогодні підходи до дорожнього будівництва змінюються. Якість доріг повинна бути кращою, траса повинна бути ширшою, більш придатною до погодних умов. І тут, як нам кажуть підрядники, буде абсолютно нове покриття. Ми, як обласна влада, звичайно, сприяємо реалізації таких проєктів.

— Харківський — це промисловий регіон. Які ключові промислові гіганти?

— "Турбоатом", звичайно (випускає турбіни для ТЕС, АЕС та ін., — ред.). Він забезпечений замовленнями. Але там зараз триває зміна менеджменту, зміна власника — від Мінекономіки до Фонду держмайна. А головним споживачем продукції "Турбоатома" є Росія, і це проблема для багатьох харківських підприємств. А переорієнтувати виробництво, перебудувати — для цього потрібен час.

"Комунар" — це виробництво космічного агентства. "Хартрон" — це підприємство, яке сьогодні функціонує і постачає технології й виконує роботу для іноземних партнерів ( "Хартрон" — холдинг із розробки, виробництва та експлуатації автоматичних систем управління ракетно-космічної техніки, — ред.).

Стратегічний завод "Електроважмаш" (виробляє турбогенератори, гідрогенератори, великі електричні машини постійного струму, — ред.). Але сьогодні тут є певні проблеми. Зараз Фонд держмайна намагається їх розв'язати.

— Для розвитку і підтримки ваших промислових гігантів є перспективи взаємодії з найбільшими міжнародними корпораціями? Особливо, які розвивають космічний напрям.

— Найцінніше, що сьогодні у нас є, — це, звичайно, уми наших фахівців і технології, які сьогодні теж повинні трансформуватися й оновлюватися.

Але все одно є маса атомних і космічних станцій, які були побудовані раніше і сьогодні потребують модернізації. У зв'язку з цим наші підприємства, які є носіями всієї цієї технологічної історії, і сьогодні дуже актуальні.

Спорт і культура

— З космічного рівня пропоную опуститися на землю. Які б ви виділили проєкти саме для жителів регіону? Ось коли ми писали інтерв'ю з вашим колегою в Донецькій області Павлом Кириленком, він показував нову Льодову арену в Краматорську. У Харкові є якісь подібні проєкти?

— Так, у нас також планується будівництво Льодової арени. Поки це на рівні проєкту. Але якщо все складеться...

Можна так сказати, що буде будівництво з нуля. Це дорогий проєкт, основне фінансування очікується за лінією Міністерства молоді та спорту. Передбачено співфінансування з міськрадою.

Це потрібно. У Харкові та області дуже популярний хокей, зимові види спорту. Звичайно, є думки далі побудувати мініарени в деяких міських територіальних громадах, щоб діти могли не тільки приїжджати до обласного центру, а й займатися спортом у себе вдома.

— Це реально?

— Реально, якщо це типові недорогі проєкти. Подивимося, якщо все-таки послабиться навантаження у зв'язку з COVID-19 на бюджет, то, звичайно, ми будемо всіляко вишукувати співфінансування разом з державою.

— Можливо, навіть такі арени в інших містах — це більш важливо, ніж одна величезна Льодова арена в обласному центрі? Якщо дитина талановита і вона може грати в хокей, стояти на ковзанах і на початковому етапі показати свої можливості, то наявність у громадах ось таких маленьких арен — це дуже круто.

— Це круто. Але якщо ми говоримо про популяризацію видів спорту, то все одно повинен бути єдиний центр. І велика Льодова арена — це свято. Свято спорту, боротьби за кубок. Діти, молодь повинні до чогось прагнути більшого. Тому без центрального ядра тут не обійтися. Особливо, якщо ми говоримо про розвиток хокею, фігурного катання на рівні спортивних федерацій. Тобто повинен бути центр, від якого буде будуватися ціла мережа спортивних шкіл в області.

— Окремо хочу поговорити про підтримку культурної спадщини. Чи є якісь плани щодо відродження, відновлення, якісь напрацювання цікавих проєктів?

— Звичайно, проєкти є. Вкладати у сферу культури, особливо в реконструкцію, сьогодні важливо. Особливо з урахуванням того, що цей рік — рік 30-річчя незалежності України, а наступний — рік Григорія Сковороди, його 300-річчя, а український філософ дуже тісно пов'язаний з нашим регіоном.

Якщо все вийде, вже цього року ми хочемо реконструювати парк-музей Григорія Сковороди, щоб не в рік 300-річчя це робити, а раніше. А вже протягом усього року Сковороди сюди б приїжджали гості, проходили акції.

Є і невеликі культурні проєкти. Наприклад, створення оглядового майданчика в Харкові. Невеликий, але резонансний обласний проєкт. До цієї ідеї дійшли давно, багато років вона обговорювалася, цього року ми її почали реалізовувати і, сподіваюся, цього року ми її закінчимо.

Є й великі проєкти. Але великі проєкти — це кілька років, це дуже багато грошей, дуже багато часу організаційної підготовки. Наприклад, реконструкція Шарівського замку. Перш ніж заявляти, що ми стартуємо, ми повинні зважити терміни, наші фінансові можливості, а не починати вкладати в проєкт, який у майбутньому не буде завершений. А реконструкція замку — це кілька років. За наявності фінансування, до того ж дуже об'ємного.

Є об'єкти, які вимагають не сотень мільйонів, а мільярдів для реконструкції. Велика щільність таких історичних замків характерна для Західної України.

Але і в Харківській області є кілька замків, які потребують реконструкції. Це реально дуже великі бюджетні кошти, які неможливо в один рік перекрити й неможливо за один рік освоїти, навіть якщо їх буде виділено. Тому що реконструкція — це дуже тонка робота. Це не ремонт. Це не будівництво.

Тому зараз ми беремося за те, що зможемо закінчити, за що можемо взяти відповідальність.

Вакцинація в регіоні

— Яка в регіоні ситуація з COVID-19, з вакцинацією?

— Не можна сказати, що Харківська область спочатку мала гарний вигляд щодо вакцинації. Спочатку — ні. Було складно спочатку "розгойдати" область, місто особливо. Адже міське населення більш скептично налаштоване щодо вакцинації. Тому на першому етапі потрібно було переломити ці стереотипи.

І ми працювали над популяризацією — залучали спортсменів, журналістів, відомих публічних людей. Тих, хто дійсно є лідерами громадської думки, на кого орієнтуються наші жителі. І зараз поступово суспільна свідомість змінюється, і наші показники з вакцинації ростуть.

І зараз останніми днями Харківська область за добовими показниками краще за всіх. З усіх регіонів — ми на першому місці.

— Але у вас і показники із захворюваності істотно кращі, ніж, скажімо, в Києві.

— Кращі, і картина нормальна. Але зараз триває стрибкоподібна динаміка. Наприклад, тримаємося в межах одного показника, потім відбувається стрибок на 20%, потім знову стоїть... Зараз із кожним днем дуже велика різниця: то 600 хворих на добу, то 1 500. Зараз картина кожного дня відрізняється від попереднього.

Фінішна пряма децентралізації

— Децентралізація дійсно дає серйозне наповнення бюджету чи все одно проблеми є?

— Децентралізація дає серйозне наповнення бюджету об'єднаних територіальних громад. І це чудово і перспективно. Думаю, що ще має підрости внутрішня свідомість у громадах, в керівництві, депутатських корпусах. А також самих мешканців громад, вони повинні зрозуміти, як вони можуть впливати на свою місцеву владу, яку самі обрали. Всі ці гілки повинні взаємодіяти. Але має минути час, щоб все було гармонійно і щоб правильно розподілялося фінансування, яке раптом виявилося в громадах.

Місто Харків — це теж громада, міська, велика. Є невеликі міські громади. Є сільські, селищні...  З урахуванням Харкова у нас в області 56 територіальних громад.

— Вони вам підпорядковуються чи громади повністю самостійні? Наприклад, ви можете викликати на килим керівника громади й запитати, чому щось не виконується?

— Місцеве самоврядування — це самостійний орган, тут немає вертикалі, немає горизонталі. Тому ми можемо лише запросити, можемо наполегливо запросити. Але в громадах люди усі свідомі, патріотично налаштовані. Тому є розуміння в громадах, що без взаємодії з обласною владою, з державною владою, нічого самостійно відбуватися не буде.

— Як багато хто зазначає, така модель відкриває нові вікна можливостей для України. Коли місцева влада буде відігравати ключову роль, а за центральною владою залишиться тільки зона відповідальності державного масштабу.

— Це модель європейська. У деяких країнах саме така модель застосовувалася. Але зараз лише початок.

Ось коли внутрішня свідомість збігається з бюджетними можливостями — ось тоді децентралізація закінчиться, і не буде порушень, зловживань, корупції на місцях. Тому що коли різко виникли фінансові можливості, ви ж розумієте, — це завжди провокує.

І потрібно внутрішньо вирости до того розуміння, як використовувати фінанси для громади, і вибудувати відповідальність за ухвалення рішень, щоб все збалансувати.

— Модель адміністративного управління яких країн вам найбільше подобається?

— Польська модель. Це, зокрема, те, що сьогодні відбувається у нас. У максимальному наближенні. Багато обговорень, але сьогодні модель вже обрана. Ми майже на фінішній прямій.

---

— Зараз ви відчуваєте себе вже харків'янкою?

— Хотілося б, звичайно, але, напевно, для цього потрібен час і не тільки моя думка.

— Останнє питання. Чи є у Вас якісь місця сили в Харкові або в області?

— Коли гуляю (що дуже рідко буває) або їду в машині й дивлюся у вікно — я відчуваю, що я на своєму місці. Я відчуваю, що місто дає сили. Я ще не визначила для себе конкретних місць, куди б я приходила і де б мені хотілося підживитися. Якось загальна атмосфера, загальний дух мені дуже і дуже подобається. Я, мабуть, не дарма повернулася сюди знову.