Не все так райдужно: чи можливий над Росією трибунал, аналогічний Нюрнберзькому — думка історика

Покарання військових злочинців Росії важливе не тільки з юридичної, але й з моральної точки зору. Тому що тільки тоді у постраждалих, родичів жертв і суспільства в цілому буде усвідомлення настання справедливості. Але Україні навряд чи вдасться провести над Росією військовий трибунал рівня Нюрнберзького процесу. Таку думку в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA висловив доктор історичних наук, завідувач відділу Історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАНУ Олександр Лисенко.

"На мій погляд, проблема полягає сьогодні саме в тому, що проти агресора — Російської Федерації — воює юридично одна Україна. Нюрнберзький військовий трибунал створювався коаліцією держав — антигітлерівською коаліцією. Це передбачало залучення кращих умов юриспруденції до формування обвинувальних висновків та механізму переслідування військових злочинців", — сказав він.

Лисенко зазначив, що сам факт покарання нацистів за військові злочини з перших років війни підтримували всі країни-учасники антигітлерівської коаліції. Але підхід до покарання був різним.

"З 1942 року в Лондоні, в Москві обговорювалися питання, пов'язані з переслідуванням військових злочинців. І, наприклад, Британія відстоювала ідею негайного покарання всіх військових злочинців, які потраплять до рук союзників, шляхом розстрілу — без суду і слідства. Сполучені Штати Америки та Радянський Союз виступили проти цього. І можна зрозуміти, чому. Їм було дуже важливо продемонструвати не лише самі злочини, а й здійснити акт історичної сатисфакції над нацизмом, показати, чому це стало можливим, чому світ не зміг зупинити фашизм", — розповів професор.

Ці мотивації стали основою подальших переговорів. І у серпні 1945 року було вирішено створити Міжнародний військовий трибунал, до кінця серпня було представлено список головних військових злочинців, суд над якими повинен був відбутися в Нюрнберзі.

Нюрнберзький процес важливий тим, що він став основою міжнародного військового трибуналу як правового інституту. Це була колегія з військових та цивільних юристів, які здобули безпрецедентні повноваження.

"В основу цих повноважень ліг статут Міжнародного військового трибуналу. Його створювали держави, перед якими Німеччина підписала акт про беззастережну капітуляцію. Це означало, що на території Німеччини, окупованій союзними військами, ці країни мають суверенітет і право видавати певні законодавчі акти. Ось формування Міжнародного військового трибуналу та статуту, який був фундаментом для організації судового процесу, і надавало процесу легітимного значення, що це була не якась просто спонтанна воля переможців", — пояснив Лисенко.

Він вважає, що сьогодні Україні дуже складно розраховувати на створення такої ж міжнародної інстанції щодо злочинств керівництва Росії.

"На жаль, я маю тривожні припущення, що відповідальність [керівництва Росії за військові злочини] буде розмита в різних судових інстанціях — у Міжнародному кримінальному суді, в інших міжнародних судах, в українських судах. І, напевно, основною формою переслідування військових злочинців будуть все-таки судові інстанції України", — зазначив професор.

Лисенко наголосив, щоб над керівництвом Росії провести трибунал, аналогічний Нюрнберзькому, потрібна політична воля Організації Об'єднаних Націй та світової спільноти, яка може ініціювати створення окремого трибуналу.

І світова спільнота має відреагувати скликанням такого трибуналу, "оскільки масштаби злочинів, їхній безпрецедентний, варварський характер ставлять людство перед необхідністю глобальної оцінки цієї загрози". Тобто це стосується всіх країн, а не лише України.

"Україна стала театром цієї так званої спецоперації з геноциду, тотальної війни та повного беззаконня. Порушення всіх існуючих міжнародних норм, правил ведення війни, міжнародного гуманітарного права. Тому, мені здається, світова спільнота має відреагувати створенням саме такої структури. Хоча мені все-таки в глибині душі здається, що це малоймовірно — оскільки інші країни не залучені до протистояння з РФ. І ми навіть бачимо, що у переговорному процесі ці країни беруть участь формально, юридично не можуть, оскільки для цього нібито немає підстав", — продовжив історик.

Професор додав, що ідея трибуналу полягає не в тому, щоб Україна якимось чином продемонструвала своє домінування.

"Трибунал — це акт людяності, акт гуманізму. Люди, які стали жертвами агресії, у яких убили близьких і рідних, мають бути впевнені, що це зло покарано. Це дає людині впевненість у тому, що вона живе у справедливому правовому суспільстві. По-іншому не можна. Якщо цього не станеться, людина почуватиметься незахищеною. Ціле суспільство почуватиметься незахищеним. Тому поряд з юридичними аспектами я хотів би наголосити на величезному моральному значенні переслідування військових злочинців", — резюмував Лисенко.

Читайте також: "Це була самооборона, Радянський Союз хотів напасти на Німеччину": як Нюрнберзький процес перегукується із сучасністю (ВІДЕО)

Нагадаємо, Нюрнберзький процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини проходив у німецькому місті Нюрнбергу з 20 листопада 1945 року до 1 жовтня 1946 року. Склад суду — 8 суддів від чотирьох країн (США, Великої Британії, СРСР та Франції). У процесі було 24 обвинувачених, з них: 12 засудили до страти через повішення, 3 — до довічного ув'язнення, 4 — до позбавлення волі на строк від 10 до 20 років, 3 — були виправдані, 1 — наклав на себе руки до початку процесу, 1 — був визнаний невиліковно хворим.