Назад до СРСР? Євген Кисельов прокоментував політичні тренди Росії

Росія відзначає 30-річчя СНД і готується до чергової річниці створення Союзної держави Росії та Білорусі. Цим темам у Москві зараз приділяють особливу увагу.

На вулицях Москви поцікавилися думкою росіян: як вони ставляться до створення російсько-білоруської держави? Відповіді різні:

• "Проти. Тому що Білорусь — це суверенна держава. Її поглинання Росією, на мій погляд, — неправильний вибір";
• "Проти. А навіщо? І так у країні багато республік та регіонів. Ще одна, напевно, буде зайвою";
• "Негативно ставлюся до такого союзу. Це дві самостійних держави зі своєю структурою. В об'єднанні не бачу сенсу. Ми й так взаємодіємо досить активно";
• "Я проти. Навіщо білорусам це потрібно? Шкода їх, вони хороші хлопці";
• "Якщо Білорусь згодна, то я був би не проти";
• "Я — за. Бо ми — два братні народи, тому повинні жити разом";
• "Я в цю тему не особливо лізу, але загалом я — за. Бо, на мою думку, не буде ні краще, ні гірше".

Варте уваги те, що росіяни говорять про таке об'єднання як про майбутнє. А, проте, договір про утворення Співтовариства Росії та Білорусі ухвалено ще 2 квітня 1996 року, а за рік його посилено договором про Союз Білорусі та Росії.

Немає у мешканців столиці Росії єдиної думки й з приводу ефективності Союзу незалежних держав (СНД):

• "СНД — це, звичайно, не Євросоюз. Але торгівля нормально йде. І завдяки СНД після розпаду СРСР збереглося товариство між країнами";
• "СНД не завадить, тому що союз країн призводить до взаємодопомоги";
• "СНД після Радянського Союзу, напевно, це більш формальність";
• "Не думаю, що СНД такий вже дієвий союз. Тому що, мені здається, немає належного розвитку економіки за ті роки, які існує СНД";
• "Немає СНД, це пусте місце. "СНГ — Союз нищих и голодных". І всі нарізно йдуть, як Лебідь, Рак і Щука".

Також одна з подій останніх днів, що активно обговорюють, — з 10 березня Роскомнагляд на території РФ знизив швидкість роботи соціальної мережі Twitter. Як пояснили у відомстві, таким способом вони намагаються примусити Twitter до дотримання норм російського законодавства і захистити росіян від "впливу протиправного контенту". У службі припускають, що заходи проти сервісу можуть бути посилені аж до блокування Twitter.

Свої міркування з цих тем у програмі "На самом деле: Россия" озвучив політичний оглядач, журналіст Євген Кисельов.

Ставлення до Союзної держави Росії та Білорусі

— По-перше, я в Росії давно не живу. По-друге, вибачте за несподівану, можливо, відповідь — мені по барабану, чесне слово. І мої друзі, знайомі та родичі, які живуть в Росії, — вони, на мій погляд, у страшному сні не задумуються про те, чи потрібна їм Союзна держава з Білоруссю. Це ж абсолютно нерелевантне питання для будь-якої нормальної, на мій погляд, російської людини.

Лише людина, яка важко уражена на імперський синдром, може думати над тим, щоб Білорусь скоріше об'єдналася з Росією в Союзну державу. Не декоративним чином, а по-справжньому.

Я добре ставлюся до білорусів. Я бажаю їм успіху, процвітання, звільнення від режиму Лукашенка. Дуже хотів би, щоб Білорусь теж вступила коли-небудь до НАТО й Євросоюзу. Хоча я розумію, що спроба Білорусі вступити до НАТО та Євросоюзу була б для обох організацій великим головним болем. Але я також розумію, що більшість нормальних людей в Білорусі стали потихеньку цього хотіти, і я бажаю, щоб це здійснилося.

Горбачов до останнього чіплявся за КПРС, за Радянський Союз

— До всього іншого, зараз відзначається чергова річниця референдуму про збереження Радянського Союзу, який відбувся 17 березня 1991 року. А з чого все починалося...

2 березня святкували 90-річчя Михайла Сергійовича Горбачова. Зрозуміло, що цього дня на його адресу звучали тільки добрі слова. Ну а зараз, коли все це відлунало, треба сказати частку гіркої правди.

Так, за Горбачова звільнили політичних в'язнів. За Горбачова почали здійснювати демократичні реформи, почали скорочувати масштаби цензури преси та звели її майже до нуля. За винятком центрального телебачення, де цензура зберігалася аж до самого кінця, до 1991 року.

За Горбачова з'явилися вперше спроби проводити відносно вільні та конкурентні вибори. З'явилася опозиція. Зовнішня політика: він почав згортати конфронтацію із Заходом, потихеньку починати закінчувати Холодну війну. І це йому було потрібно не тому, що він був такий миролюбний, або він був такий прозахідний — просто гроші закінчувалися. Потрібно було десь брати кредити, позики. Потрібно було налагоджувати нормальну співпрацю. Потрібно було відкриватися Заходу, отримувати можливість імпорту нових технологій, зокрема наукомістких технологій. Потрібно було щось змінювати.

Але водночас Горбачов був людиною, звичайно ж, обмеженою. Його уявлення про прекрасне не заходили далі соціалізму з людським обличчям. Він чіплявся за КПРС до самого кінця.

Серпень 1991 року, путч, Горбачов повертається з Фороса. До історії про його полон у Форосі теж є питання, на яких немає чіткої відповіді. Проте він повертається з цього "фороського полону". Я прекрасно пам'ятаю цю пресконференцію, тому що я був на ній. Горбачов розповідав винятково, як йому було важко в Форосі, як він цих усіх путчистів послав, як він вірить в оновлений Союз, як він вірить у потенціал Комуністичної партії....

Він повернувся з Фороса, путч переможено, і кого він призначає міністром закордонних справ? Олександра Безсмертних, який підтримав путч. Кого він призначає новим міністром оборони замість маршала Язова? Михайла Моїсеєва — начальника генштабу, який теж, власне, підтримав путч. Кого він призначає новим главою КДБ? Леоніда Шебаршина, який тоді був теж цілком собі на стороні путчистів: очолював зовнішню розвідку і був людиною абсолютно комуністичною, радянською.

Горбачов чіплявся за КПРС, Горбачов чіплявся за Радянський Союз.

І прихильники Радянського Союзу (що він був чудовий, що його потрібно було зберегти) саме апелюють до результатів референдуму, якій відбувся 17 березня 1991 року. І я хочу процитувати: "це найвищий пілотаж маніпуляції громадською думкою, суспільною свідомістю".

І перше питання звучало так: "Чи вважаєте ви за необхідне збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою забезпечуватимуть права і свободи людини будь-якої національності?". І далі ось маніпуляція. Тому що приходить якась бабуся, або який-небудь дідусь, пенсіонер і думають: "Ну так, ми хочемо рівних прав. Ми що, проти свободи людини? Рівноправні суверенні республіки...".

Гарно сказав Рональд Рейган: "Комунізм — це випадкова й тупикова гілка розвитку людства. Ось, власне, комуністичний, соціалістичний експеримент скінчився тим, що радянська економіка виявилася нежиттєздатною, а братський союз радянських народів теж виявився нежиттєздатним.

Тому що українці захотіли жити своєю країною, тому що грузини захотіли жити своєю країною, тому що вірмени захотіли жити своєю країною... Люди, які жили в Центральній Азії, теж вирішили йти своїм шляхом, згідно зі своєю історією, зі своєю культурою, своєю мовою, своїми традиціями. І з'ясувалося, що це значно важливіше, ніж набити живіт дешевою ковбасою, яку постачають звідкись там з Москви.

Тим паче, що практично у всіх була історична пам'ять. Перш за все, у держав Балтії, але і в Україні, Білорусії, Грузії, Вірменії у 80-х роках були ще живі люди, які пам'ятали короткий період незалежності, що пішов після розпаду Російської імперії. Все закономірно.

Ізоляція Росії відкине країну в 80-і

— Спробували днями в Росії відрубати Twitter, а зрештою обвалили все, що могли, включно з сайтом Роскомнагляду. Що вони намагаються цим довести? Вони намагаються продемонструвати світові, що ми дійсно маємо намір відключити інтернет.

Але не про це їм потрібно думати, а про те, чому не зростає російська економіка, чому вона стагнує, чому падають реальні доходи російських громадян, а ціни навпаки зростають.

Думати про те, чим закінчиться для Росії добровільна ізоляція від зовнішнього світу. А вона, безумовно, зрештою заведе Росію туди, де вона перебувала в середині 80-х років, напередодні приходу Горбачова до влади.