Насильство та нерівні зарплати: інтерв'ю з Катериною Левченко про захист прав жінок

Гендерна дискримінація — одна з проблем, зазначених у Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй. У 2015 році 193 країни підписали "Цілі в сфері сталого розвитку" заради поліпшення добробуту та захисту планети. Серед 17 найважливіших для світу позицій — забезпечення прав жінок. Тему аналізували журналісти програми "На самом деле: мир" телеканалу "Дом" і уповноважена українського уряду з питань гендерної політики Катерина Левченко.

Заборона абортів у Польщі

22 жовтня минулого року Конституційний суд Польщі посилив протиабортне законодавство. Це засідання спричинило хвилю найчисленніших протестів з часів боротьби з комуністичним режимом у Польщі.

"Польський суд озвучив вирок — про неконституційність одного з положень закону. У ньому вказувалося, що аборти можуть бути легальними в разі, якщо плід має відхилення або дефекти, несумісні з життям", — говорить гендерна експертка, співредакторка видання "Політична критика" Катерина Семчук.

Поправка поставила жінок перед нелегким вибором: іммігрувати або погодитися на нелегальний аборт у Польщі. Досі аборт припускався в одному з чотирьох випадків: інцест, зґвалтування, загроза здоров'ю матері, а також дефект плоду. Перші два на практиці реалізувати було дуже важко — у 2019 році 98% всіх легальних абортів у країні виконувалися через вади розвитку дитини. А нове законодавство ніяк не вплинуло на загальну статистику, зазначають цивільні активістки.

"З 22 жовтня організація "Аборти без кордонів" допомогла 17 тис. польських жінок. Це статистика лише цієї організації, а загалом підрахувати, скільки жінок роблять аборти в Польщі, дуже складно", — продовжує Семчук.

У січні цього року закон набув чинності, спричинивши новий виток невдоволення. Активісти тепер збирають підписи під петицією про новий перегляд поправки. Рада Європи та комісарка з гендерної рівності також засудили рішення трибуналу. Наполягають — воно несумісне з базовими правами людини.

"Висока якість медичних послуг у сфері сексуального та репродуктивного здоров'я — життєво важлива для жінок. Цей набір містить доступ до контрацепції, профілактики та лікування ВІЛ, раку та доступ до аборту. Ми бачили, як багато польських громадян вийшли на вулиці. Громадянське суспільство, жінки й чоловіки. І я всім серцем сподіваюся, що ці голоси будуть почуті, і до них прислухаються", — заявила Європейська комісарка з гендерної рівності Хелена Даллі.

Гендерний розрив у оплаті праці

Одна зі сфер, де гендерна нерівність найбільш очевидна, — дискримінація в трудових відносинах. В середньому на пострадянському просторі жінки заробляють на 30% менше чоловіків. Жінки працюють у менш оплачуваних сферах і на більш низьких посадах.

"Скляна стеля" та "липка підлога". "Липка підлога" означає, що жінкам довіряють менш високооплачувану та не дуже хорошу роботу — прибиральниці, нянечки, такі низькооплачувані роботи. "Скляна стеля" означає, що жінки, умовно кажучи, не можуть бути генеральними директорками, головна бухгалтерка — це максимум. Фінансовим директором завжди буде чоловік. І як би ви не хотіли обіймати цю посаду, фінансовим директором буде чоловік — він може бути чисто номінальним, "весільним генералом", за яким все тягнути буде головна бухгалтерка", — пояснює спеціалістка з рекрутингу Тетяна Пашкіна.

Найвиразніше "липка підлога" проглядається в промисловості. Це один з найбільш оплачуваних секторів економіки. Однак жінки в ньому займають найменш оплачувану нішу — швейний сектор.

"90% людей, які там працюють, — жінки. Тобто, жінки є в промисловості, але вони концентруються в таких ось" жіночих "секторах", — говорить соціологиня, дослідниця проблем гендерного розриву в трудових відносинах Оксана Дутчак.

Активізм і політика

У білоруських протестів жіноче обличчя — про це ЗМІ писали задовго до президентських виборів-2020, післявиборних масових протестів і затримань активістів силовиками. Чинний президент Олександр Лукашенко тоді ефективно усунув усіх чоловіків-кандидатів. Білоруську опозицію, ставши обличчями протесту на вулицях і в міжнародних організаціях, згуртували три жінки — Світлана Тихановська, Вероніка Цепкало та Марія Колесникова.

Але у широкої представленості жінок на білоруських протестах був також інший, чорний бік. Затримані активістки кажуть про знущання та жорстокі побиття з боку силовиків.

Білорусь можна назвати одним з європейських лідерів за кількістю жінок в органах влади — але лише на перший погляд. У локальних органах — дійсно 48% посад, а ось у парламенті жінки займають лише чверть верхньої палати. Це те, що дослідники називають структурною гендерною дискримінацією.

"Кількість жінок у владі тим більша, чим нижчий рівень влади. На рівні сільрад жінок уже набагато більше. Якщо я правильно пам'ятаю, в середньому їх навіть трохи більше, ніж чоловіків. Але чим вищий рівень влади, тим менше в ній стає жінок. Ситуацію не можна пояснити тим, що жінкам політика нецікава, або вони "не створені" для цього", — пояснює Оксана Дутчак.

У всьому світі використовують індекс гендерної нерівності — його складають, ґрунтуючись на даних про репродуктивний тиск, освіту, представленість і становище на ринку праці. За даними ООН, протягом останніх 10 років індекс демонструє повільний спад гендерної нерівності. Але для багатьох жінок ця швидкість — занадто повільна.

Законодавча підтримка

Про те, в яких сферах жінки найбільш сильно страждають внаслідок гендерної нерівності, і як в Україні та світі захищають права жінок, — у програмі "На самом деле: мир" розповідає урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.

Ведуча програми — Анна Нитченко.

— Які основні прояви гендерної дискримінації та де вона поширена найбільше?

— Індикатори, про які йшлося вище, — сфера економіки, доступ до освіти, доступ до медицини, до процесу ухвалення рішень, а також свобода від насильства. Це ті основні індикатори та одночасно сфери, де найбільше проявляється дискримінація щодо жінок.

— Які країни можна назвати передовими в контексті захисту прав жінок на законодавчому рівні?

— Готуючись до передачі, я саме відкрила таблиці всесвітнього гендерного індексу. На перших місцях скандинавські країни — Норвегія, Данія, Швеція, Фінляндія, Ісландія. Підтягується багато європейських країн — Німеччина, Франція.

Країни, які ми називаємо демократичними та розвиненими, демонструють великий прогрес у досягненні гендерної рівності. І це дуже взаємопов'язані явища, оскільки рівень економічного та соціального розвитку країн залежить від того, наскільки забезпечені рівні права й можливості чоловіків і жінок.

— Говорячи про топові позиції, про зарплату, про можливості жінок на пострадянському просторі й зокрема Україні — в яких сферах питання гендерної рівності стоїть гостріше — кіно, бізнес, журналістика, політика?

— Нерівність проявляється насамперед у доступі до процесів ухвалення рішень — як у політичній сфері, так і ширше — управлінських рішеннях, наприклад, у бізнесі та в економіці. Розрив в оплаті праці — сьогодні він становить понад 20% тільки в тих сферах, де дані збираються Державною службою статистики. Рівень гендерно зумовленого насильства (пов'язаного зі статтю).

У нас близько 200 тис. звернень до правоохоронних органів за фактами домашнього насильства у 2020 році. Понад 85% постраждалих — жінки. Тому, безумовно, прояв насильства є одним із видів дискримінації за ознакою статі.

— Які світові практики із впровадження гендерної рівності ви б рекомендували вже зараз використовувати в Україні?

— Є багато хороших практик. Використовуємо, наприклад, гендерні квоти, які з 2020 року працюють у нашому Виборчому кодексі та які вже використовувалися у виборах до місцевих органів влади. Гендерно орієнтоване бюджетування — це таке складання бюджетів, коли враховується вплив бюджету на чоловіче та жіноче населення.

Збирання так званої гендерно-дезагрегованої статистики з розподілом за статтю, коли будь-які дані завжди діляться на те, як вони стосуються чоловіків і жінок. Проведення гендерних аудитів безпеки. Тощо.

Сьогодні в Україні є інструменти, закріплені нормативно-правовими актами, й вони активно використовуються на національному та місцевому рівнях.