Україна наш дім

Початок великої історії: ринок землі в Україні обговорюємо з міністром Романом Лещенком

Роман Лещенко (ліворуч) у програмі "На самом деле". Фото: kanaldom.tv

З 1 липня — від початку старту ринку землі в Україні — укладено понад 600 угод. Найбільше чорнозему продали в Харківській області. На другому місці — Полтавська, на третьому — Дніпропетровська. Найменше землі продали в Києві.

Президент Володимир Зеленський зазначав, що одного лише запуску ринку землі недостатньо. Належить виконати ще більшу роботу.

"Там багато ще треба зробити: земельна реформа й усі ці законодавчі ініціативи — це початок. Багато підзаконних актів, реєстрів, кадастрів тощо. Немає ще всієї програми зростання... Багато чого ще необхідно, але початок цієї реформи покладено", — сказав глава держави.

Детальніше про ринок землі в Україні у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" говорить міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Одним із головних питань до 1 липня було — чи відкриється ринок і чи підуть угоди. За останніми даними, скільки вже угод є?

— Ми робили прогноз, який нам дозволяв стверджувати — жодного ажіотажу з продажем землі не буде. Угоди відбуватимуться. Але у період двох тижнів у країні було здійснено трохи понад 600 угод на всю країну. Якщо говорити у гектарах — це близько 700 га. Тобто, немає жодного ажіотажу. Наші громадяни чітко розуміють, що подібні заяви супротивників ринку — це була маніпуляція.

Міністерство аграрної політики також роз'яснює, що капіталізація землі зростатиме. Тому не треба поспішати розпоряджатися своєю власністю. Треба навести порядок зі своїми правовстановлюючими документами. Треба провести роботу з точки зору кадастрової реєстрації. Треба зробити базові речі, які необхідні з точки зору права власності. Тому що у багатьох людей в Україні досі навіть не оформлені документи на землю.

Земельна реформа — це якраз той важіль, який дасть можливість громадянам України привести до ладу свої документи, та мати землю як найкращий банківський депозит. Тому що ціна постійно зростає, оренда зростає. Ціни на сільгосппродукцію на світових ринках зростають.

Земля та агровиробництво — це дуже рентабельний вид господарчої діяльності. І досвід наших сусідів у Європі показує, що ціна на землю зростає системно. Взяти нашого партнера, сусіда — Республіку Польща. Там ціна сьогодні близько 11 тис. євро за гектар. Що у свою чергу показує, що протягом 15 років вартість зросла в понад 10 разів.

— В одному з інтерв'ю ви говорили, що на нас чекає ціна навіть вища, ніж у Польщі. Завдяки чому в нас може бути ціна вища ніж 11 тис. євро, та скільки на це потрібно часу?

— Україна має фантастичні землі, й чорнозем — як базовий ресурс агровиробництва в Україні. Ми є власниками ключових чорноземів у Європі. Україна має унікальну логістику. З точки зору доступу до Чорного моря та експорту продукції — до понад 200 країн світу. Україна сьогодні має дуже потужний агросектор і дуже високу конкуренцію в агросекторі.

Конкуренція лише зростатиме. І головний аспект у тому, щоб створити конкурентні умови, створити захист з точки зору права власності, судової системи, інфраструктури. Ну і, звичайно ж, створити фінансові інструменти для аграріїв, які дадуть можливість легальним способом, коштом держпідтримки купувати землю та розширювати сфери виробництва.

— Думаю, ви, як міністр агрополітики, чули досить багато тез, що критикують старт ринку землі. Один із таких — відкриється ринок землі, й сюди відразу ж приїдуть іноземці, мало не в рюкзаках вивозитимуть український чорнозем до своїх країн, і Україна буде викуплена як іноземцями, так і великими транснаціональними компаніями. Ваш коментар?

— Шлях земельної реформи стартував із приходом Володимира Зеленського до влади. У його президентській програмі чітко записано проведення земельної реформи та ринок землі як один із основних моментів цієї роботи. Він позначив позицію, що ми проводимо земельну реформу в інтересах українського народу на основі національного компромісу. Будучи тоді уповноваженим президента із земельних питань, ми об'їхали всю країну, ми почули український народ, якого турбувало питання допуску іноземців.

Президент почув український народ. Президент зробив звернення до українського народу та позначив позицію, що допуск іноземців до українського ринку землі може бути лише через всеукраїнський референдум.

На виконання цієї позиції президент і команда реалізували законодавство про народовладдя (про референдум, — ред.) — так, він був ухвалений трохи пізніше, ніж було заплановано, в силу протидії в самому парламенті. На сьогодні інструмент народовладдя є.

У законі [про ринок землі] чітко написано — допуску іноземцям немає. А юросіб до покупки землі ми не допускаємо до 2024 року. Це робиться з дуже простою метою: для нас дуже важливо, щоб була відновлена ​​історична справедливість і право власності було надано усім громадянам України.

Друге — ми хочемо показати суспільству, що все коректно працює, є відповідні реєстри, є прозорість, є відкриті дані, є земельний моніторинг. І суспільство має саме переконатися, що ця реформа — в інтересах людей.

Третє — якщо якісь питання виникатимуть у процесі земельної реформи, то ми точно, як і Польща, доопрацьовуватимемо, модернізуватимемо законодавство, вноситимемо зміни. Тільки з однією метою — щоб захистити українського товаровиробника, українського власника.

Ми сьогодні чітко позначили позицію президента, що ми лише на початку шляху. Все працює, все нормально, і немає тих міфів, якими лякали до старту реформи. Президент правильно говорить, що у нас сьогодні земельна реформа — це початок великої історії в контексті інвестицій у землю.

Чому країна не інвестувала у зрошення? Тому що, коли ти не маєш права власності, ти не готовий інвестувати у садівництво, вирощувати овочі, робити теплиці, робити комплексні системи зрошення, тому що це капітальна інвестиція на гектар. Договір оренди навіть на 49 років не гарантує тобі власність.

Тому ми точку росту бачимо у тому, що капіталізація землі зростатиме з точки зору права власності та нових капіталомістких інвестицій у землю.

— Одночасно у нас починається процес великої приватизації підприємств. Ми пам'ятаємо процес приватизації 90-х років, у результаті в руках окремих людей з'явилася величезна кількість ресурсів. Заводи, підприємства. І зараз є побоювання, що люди з великим капіталом знову все скуплять, зокрема й землі.

— Це теза, "методичка" наших опонентів. Вони кажуть, що була так звана ваучеризація. Поясню українському суспільству на простих, зрозумілих прикладах.

Що таке ринок землі? Є 7 млн ​​громадян України, які є власниками своєї землі, у яких є право володіти, користуватися, але не розпоряджатися своєю землею. Приватизація була проведена у середині 90-х років, люди отримали у власність землю — ті, які проживали у сільській місцевості. З точки зору цієї позиції люди були обмежені у праві розпорядження.

Понад мільйон українців померли та не скористалися своїм правом власності. Ця земля перейшла до третіх осіб, до держави, й лише частина людей отримала її у спадок.

Тому що до 1 липня цього року право власності могло перейти на земельний пай лише у разі, якщо людина помирає. І це у країні, яка задекларувала позицію підтримки Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка декларує прагнення до цивілізованого світу, яка позначає позицію, що ми країна з ринковою економікою. А розпоряджатися землею можна було тільки у контексті смерті людини.

Тепер же ми вийшли зі списку Республіки Конго, Північної Кореї, ми вийшли зі списку Венесуели та Білорусі — країн, у яких немає права власності на землю. У нас дуже проста історія: ми відновили право власності, громадяни України не мають йти на якісь обмеження, у них є свобода дій.

Ми закликаємо не поспішати розпоряджатися своєю власністю. Будь ласка, працюйте на своїй землі, інвестуйте, отримуйте держпідтримку від держави, і ставайте багатшими та ефективнішими на своїй землі. Ми у жодному разі не закликаємо продавати землю, або щось на кшталт цього.

Тому цей приклад [із масовим скуповуванням земель] некоректний з точки зору механізмів, тому що ми говоримо про приватну власність.

Одночасно державна земля була передана громадам. Раніше її контролював Держгеокадастр. Я свого часу очолював це відомство, і протягом пів року ми швидко розібралися із цією структурою. По-перше, ми звільнили 5 тис. чиновників, це 50% від кількості чиновників, які розпоряджалися українською землею.

По-друге, на підставі указу президента України ми передали землі в об'єднані територіальні громади, які, власне, тепер як органи місцевого самоврядування розпоряджаються цією землею.

По-третє, ми зробили відповідний аудит, інвентаризацію, та дали повноваження на місця, щоб люди на місцях визначали долю земель, на яких вони живуть, на яких вони працюють.

А сам Держгеокадастр став просто сервісною організацією. Ми знищили корупційну систему шляхом ухвалення закону про земельну децентралізацію, про дерегуляцію, і таким чином ми показали можливість реформування у короткий термін, за наявності політичної волі.

— Але є побоювання, що під час передачі земель громадам на місцях почнуть з'являтися місцеві "князьки".

— Для цього ми у законі про земельну децентралізацію прописали відповідні механізми захисту. По-перше, будь-яке рішення, з точки зору розпорядження землею у громаді, відбувається лише двома третинами голосів від кількості складу депутатів місцевої ради. 65% депутатів повинні ухвалити колективне колегіальне рішення. Це раз.

Друге — все тільки публічно, у відкритому доступі.

Третє — щоб не було продажу землі, ми в законі прописали, що землі державної та комунальної власності не є об'єктом купівлі-продажу.

Четверте — землю у громаді можна здавати тільки в оренду. П'яте — це можна робити тільки через закон про земельні електронні аукціони. Тобто публічно, тільки через систему Prozorro, у відкритому доступі. І, здаючи землю в оренду, ці всі доходи йдуть до місцевих бюджетів.

— Але як показує практика, навіть землі на Трухановому острові можна приватизувати.

— На тих, хто придбав землю на Трухановому острові, чекає режим санкцій. Вони підуть "під списочок", і ці активи будуть заморожені. І ці ж спритні громадяни кричали: "Ні ринку землі!", "Ні земельній реформі!", "Треба жити так, як ми жили!". Тепер у них буде інша доля.

Тому що крім Труханового острова у нас є не просто острови, у нас є й Конча-Заспа, Пуща-Водиця, у нас є Одеса — вся набережна, всі землі навколо великих міст.

У чому ще суть земельної реформи. Ми ж сьогодні об'єднали всі реєстри та все побачили. Завдання було — об'єднати реєстр, щоби був обмін інформацією, щоби ми розуміли, що у Мін'юсті, що у Геокадастрі, що у правоохоронних органів, чому один громадянин отримав у системі безоплатної приватизації землю по всій країні в обсязі 10 земельних ділянок.

— А як щодо продажу земель на окупованих територіях? Як регулюватиметься власність на адмінкордоні з Кримом, уздовж лінії зіткнення з окупованими територіями Луганської та Донецької областей?

— Перше: на окупованих територіях право власності на землю до 2014 року, яке було на момент окупації, визнається за громадянами України. Все, що було після — купували, продавали, знищували всі дані, що б вони не робили — ця власність залишається за громадянами України.

Ми маємо повністю базу наших громадян-власників землі, й після того як території повернуться до юрисдикції держави Україна, всі власники будуть визнані. Їм будуть видані всі відповідні документи. Ця земля не буде загублена.

Це досвід багатьох країн, які були під окупацією.

Що стосується лінії зіткнення біля ОРДЛО. Вся 10-кілометрова зона від лінії виключена з цивільного обороту купівлі-продажу. Тому що це зона "прикордонна", й реєстр повністю це контролюватиме. А якщо хтось намагатиметься зловживати, то будуть застосовані методи конфіскації такої землі.

Читайте також: Ринок землі від А до Я: "Неофициальный разговор" із заступником міністра аграрної політики Тарасом Висоцьким

Прямий ефір