Україна наш дім

Може з'явитися "справа Порошенка": про суд над Медведчуком і його наслідки говоримо з Сергієм Лещенком

Віктор Медведчук в суді, 13 травня 2021 р. Фото: radiosvoboda.org

Не відпустили на поруки і під заставу вийти не вийшло — народного депутата від "Опозиційною платформи "За життя" Віктора Медведчука, якого підозрюють у зраді та замаху на розкрадання національних ресурсів України в окупованому Криму, Генпрокуратура вималага взяти під варту до суду. Подробиці складної справи з уже багаторічною історією аналізували журналісти програми "На самом деле: Украина" телеканалу "Дом" і журналіст, народний депутат України (2014-2019 рр.) Сергій Лещенко.

Електронний браслет, заарештовані рахунки та Крим

13 травня, через 7 годин засідання Печерський районний суд Києва відправив Медведчука під домашній арешт — тепер нардеп не зможе покинути Київ і область без дозволу слідчого прокурора, й зобов'язаний здати свої закордонні паспорти на зберігання. А ще — нардеп обзавівся електронним браслетом — пристроєм для цілодобового моніторингу переміщень.

За словами прокурора, правопорушення, в яких підозрюють Медведчука, — особливо тяжкі, і передбачають покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 15 років з конфіскацією майна.

"У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (держзрада, — ред.), які дають підставу вважати, що підозрюваний Медведчук може ховатися від досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадждення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, здійснювати інші кримінальні злочини", — говорить сторона звинувачення.

Медведчук міг би вийти під заставу в розмірі 300 млн грн — незадовго до засідання нардеп заявив, що таку суму внести не може, оскільки його рахунки заблоковані. Близько 40 народних депутатів намагалися взяти його на поруки — однак суд у клопотанні відмовив.

11 травня СБУ провела обшуки в будинку Віктора Медведчука на вулиці Монтажників у Києві — того ж дня нардепу повідомили про підозру. У Генрокуратурі вважають, що у 2015 році Медведчук домовлявся з урядом Росії про перереєстрацію Кримського газового родовища "Глибоке" й видобутку корисних копалин, які є національним ресурсом України.

"За висновками фахівців, на незаконно захопленій території міститься запасів ресурсів на суму майже 2 трлн грн. Одним з таких перспективних родовищ є родовище "Глибоке", яке розташоване на Прикерченському шельфі Чорного моря у виключній морській економічній зоні України. У 2015 році наші підозрювані фактично взяли й передали окупанту всю матеріальну та документальну базу цього родовища", — говорить генеральна прокурорка України Ірина Венедиктова.

Сам Медведчук провину не визнає, однак зобов'язується виконати рішення суду.

"Історія ганьби"

Які наслідки справи Медведчука для ситуації на Донбасі, чи відбудеться зустріч президентів України та Росії, й якою була роль п'ятого президента України Петра Порошенка в подіях, які фігурують у справі кума Путіна, — ситуацію у програмі "На самом деле: Украина" коментує журналіст, народний депутат України VIII скликання (2014—2019 рр.), член наглядової ради АТ "Укрзалізниця" Сергій Лещенко.

Ведучий програми — Микола Сирокваш.

— Як ви оцінюєте шанси української Феміди довести справу Медведчука до вироку, і наскільки суворим він може бути?

— Думаю, що вирок точно буде, а ось який, це вже потрібно дивитися за тими доказам, які пред'явить прокуратура в суді, і по аргументах захисту. Демократія — це те, де ми не знаємо наперед, яким буде вирок. Я вирок не знаю наперед. Те, що справа до суду піде, думаю, очевидно, оскільки в цьому зацікавлена ​​прокуратура, і самому Медведчуку бігати нескінченно — не вдасться.

Він все-таки себе підносить як юриста, доктора наук, засновника Спілки адвокатів України. Тому, думаю, він піде до суду та буде там боротися, доводячи свою невинність.

Оскільки у нас суди тривають мінімум рік, а то й більше, то швидкого вироку не буде — процес трудомісткий. Неможливо за одне засідання винести рішення, а тим більше у такій багатоепізодній справі — там три епізоди.

Процес буде. А вирок на сьогоднішній день прогнозувати, я думаю, ніхто не стане.

— Як ви вважаєте, чи обґрунтовані побоювання політиків, експертів щодо того, що пан Медведчук може втекти з країни? Або він залишиться й буде слідувати букві закону?

— Втеча з країни — це кінець політичній кар'єрі Медведчука. Якщо він вирішить, що він більше політикою займатися не хоче, то, звичайно ж, втекти може. Але якщо він планує затриматися в політиці, то не побіжить, бо це назавжди закриє йому двері назад.

З Павлом Лазаренком типовий приклад — втік, закінчилося все тим, що сів в Америці. Але навіть якби не сів, назад би не повернувся. Брати Андрій і Сергій Клюєви, згадайте всю групу Януковича, — Клюєв-молодший втік, вже будучи депутатом парламенту, маючи знятий імунітет (до речі, він втік, коли Порошенко був президентом). Або Олександр Онищенко — теж втік. І більше вони не повернулися у політику.

Сергій Лещенко. Фото: kanaldom.tv

Думаю, якщо Медведчук захоче політикою займатися, він піде до суду й буде там боротися, максимально себе позиціювати, розкручувати як жертву репресій... Але, дякувати богові, йому суддя не подарував шанс говорити про репресії, він не взяв його під варту в будівлі суду і не відправив до СІЗО.

Якщо емоційно — звичайно, багато хто хотів, щоб Медведчука посадили. Але, по-перше, у нас є рішення Конституційного суду, яке зобов'язує давати можливість виходу під заставу. Тому, навіть якщо б його заарештували, наступного дня він вийшов би, тому що зібрати заставу 10 млн дол. для Медведчука — це два телефонних дзвінки, три "бобика" з кешем, і гроші вже на рахунку української виконавчої служби.

А, по-друге, якби його відпустили, наприклад, на поруки, під заставу відразу в будівлі суду, — він би вже ходив по всіх ефірах, розповідав, що влада перейшла "червону лінію".

А так — домашній арешт, на мою думку, найболючіше, ганебне, принизливе для Медведчука, тому що він не вільний пересуватися, він не може бути активний у публічних висловлюваннях. Він не може приймати відвідувачів — кому на думку спаде піти до нього. Він не може залишати стіни будинку, в якому живе.

Більш того — його будуть регулярно "діставати" візитами різних служб, які будуть перевіряти батарейку на цьому спеціальному пристрої моніторингу, будуть перевіряти, чи працює цей пристрій. Все це — певний дискомфорт для нього, він не хотів цього рішення.

— Ситуація на окупованій частині Донбасу та подальше загострення на кордонах України відбулися після того, як президент ввів в дію рішення РНБО про персональні санкції проти Медведчука та його дружини, а також найближчого оточення нардепа, який також є кумом Володимира Путіна. На вашу думку, на яку реакцію Кремля очікувати цього разу?

— Думаю, ми маємо мінімум місяць-півтора спокійного життя, тому що є домовленість про зустріч президентів Байдена та Путіна, і Путін не піде на ескалацію напередодні такого діалогу — це для нього важливіше, ніж для Байдена. Тому, якщо він тільки почне загострювати ситуацію, Байден не буде з ним зустрічатися — й, відповідно, зірветься те, заради чого все Путіним і розігрується: вийти на рівень світових гравців, сидіти за одним столом зі світовими лідерами, і про щось з ними хоча б говорити — не те, що домовлятися.

Тому ми маємо час, щоб підготуватися, і щоб посилитися на тих позиціях, які можуть стати мішенню для атак окупаційних сил. Але в цілому розслаблятися Україна не може, тому що наш сусід показав, що готовий йти на будь-які хитрощі й підлості — тільки щоб утримати Україну в сфері свого впливу, та насаджувати Україні й вибір геополітичний, і політиків, які "повинні" бути при владі в Україні.

— Щодо президентської зустрічі Путіна та Байдена. Політологи вважають, що процес над Медведчуком змусить очільника РФ піти на прямий діалог з президентом України Володимиром Зеленським, від якого Путін очевидно ухиляється. Чи очікувати перегворів президентів України й Росії найближчим часом?

— Думаю, що до зустрічі з Байденом не буде контакту в форматі саме зустрічі, але в перспективі найближчого року, напевно, вони побачаться, бо ситуація вимагає зустрічей — в Нормандському або іншому форматі.

А загалом я б сказав так: Україна на сьогоднішній день — можливо, вперше за багато років — набирає козирі перед цією зустріччю. Тому що будь-які зустрічі та переговори — це поступки з обох сторін. І досі Україна лише поступалася, лише втрачала території, втрачала своїх людей, життя громадян, втрачала свої промислові активи на окупованих територіях і навіть на підконтрольних територіях. Так, дизельна труба Медведчука була нашою власністю, і ми її втратили через переговори за часів Порошенка.

Зараз ми вперше набираємо козирі, якими нам, можливо, доведеться жертвувати, класти їх на стіл, але для того й переговори, щоб кожен зробив якийсь крок для досягнення мети. І Медведчук може стати цим козирем.

Я не знаю, яким буде формат зустрічі — це просто моя аналітика.

— На вашу думку, наскільки позиція звинувачення зараз сильна?

— Текст підозри не був опублікований, ми лише чули певні уривки і репліки в судовому засіданні, що само по собі є спектаклем. Будь-який суд — це вистава, дві сторони грають певні ролі — і грають на публіку, тому що там було дуже багато журналістів.

Я б не брався зараз оцінювати доказову базу по цих справах, але ті записи, аудіофайли, які ми чули, звучать дуже вагомо. Там голоси для всіх явні: це — голос Медведчука, голос Дмитра Козака, тодішнього віце-прем'єра російського уряду.

Обговорюють вони конкретні проєкти, які стосувалися українських активів, які були втрачені у зв'язку з окупацією Криму, й Медведчук брав активну участь у переоформленні на іншу, підставну компанію. Сьогодні ще один цікавий сигнал: виявляється, у Росії намагаються заднім числом закрити компанію — ось ці нові проєкти, відкриті Медведчуком.

Опубліковано, що нібито восени минулого року почалися процеси з ліквідації, і зараз вони закінчилися. Але журналісти-розслідувачі побачили, що тих минулих рішень, які імплементуються зараз, у реєстрах немає. Тобто — вони заднім числом вкладають до реєстру, до пропущених секцій, потрібні рішення, щоб зараз ліквідувати компанію. Видно, що намагаються зачищати сліди, але це говорить лише про те, що Україна "потрапила в яблучко" — знайшла больову точку, яка буде тригером для можливого подальшого більш проукраїнського діалогу, — у тому числі, і з Путіним.

— П'ятий президент України Петро Порошенко не міг не знати про махінації Медведчука в Криму, які датуються ще 2015 роком. Чому ж тоді Медведчук уникнув кримінальної відповідальності?

— Для мене історія з Порошенком — це історія ганьби. Тому що ці записи були зроблені українськими спецслужбами, і ці записи — 2014-2015 року, і Порошенкові доповідали про ці аудіофайли — я в цьому впевнений на 99%.

Відносно того, чому Порошенко ніяк не реагував. Тому що Порошенко був у змові з Медведчуком. Як би дивно це не звучало. Я напередодні на каналі "Дождь" у Росії теж про це розповідав, оскільки в публічній політиці ці люди зображають антагонізм. Але якщо ми подивимося на історію їхніх стосунків, вона тягнеться ще з 1997 року, коли вони пішли разом в одній партії на вибори до парламенту, й обралися з цієї партії. Були в одних керівних органах партії об'єднаних соціал-демократів ("Соціал-демократична партія України (об'єднана)", — ред.).

І після цього у них точки зближення-віддалення регулярно мігрували. І потім зближення відбулося, коли Порошенко став президентом, і ми побачили по аудіофайлах, наприклад, як Порошенко висловлював готовність знімати санкції з певних росіян, або навпаки — накладати. Як говорив, у свою чергу, Медведчук начальнику протоколу президента Путіна, що Порошенко таку інформацію просив передати. Як був діалог між Порошенком і Медведчуком і з російською "Транснафтою", щоб трубу віддати Медведчуку. Як був діалог між Медведчуком і ватажком терористів "ДНР" Пушиліним. Сурков і Медведчук регулярно спілкувалися — теж обговорювали те, як Порошенко бере участь у цьому процесі неформальної тіньової змови.

Тому — справа Медведчука в якийсь момент може стати справою Порошенка. І він цього дуже боїться.

Але минув певний час після обрання запобіжного заходу, після підозри Медведчуку — Порошенко мовчить — бо будь-яка репліка лише погіршуватиме його становище.

Прямий ефір