Мінський переговорний процес — проблеми та перспективи: "5 вопросов" з Юлією Осмоловською

Ілюстративне фото: 24tv.ua

Більшу частину Мінських домовленостей не виконує Росія. Про це напередодні заявив держсекретар США Ентоні Блінкен, тоді як глава МЗС Росії Лавров заперечує цей вислів.

Якою насправді є ситуація з Мінськими домовленостями та чи вимагає цей формат повного перезавантаження — розповіла експертка з міжнародних питань, дипломат Юлія Осмоловська у програмі "5 вопросов" телеканалу "Дом".

Ведучий програми —  Олег Борисов.

— Держсекретар США Ентоні Блінкен нещодавно заявив, що Росія не підтримує та не виконує Мінські домовленості. Також днями відбулась онлайн-зустріч Байдена та Путіна, де обговорювали й кейс України. Скажіть, як ситуація може розвиватися далі в контексті Мінських домовленостей?

— Справді, ми маємо зараз справу з різною інтерпретацією того, що відбувається на сході України та хто винен у цьому. Зустріч Байдена та Путіна не розставила тут крапки над "і", хоча російська сторона намагається подати це як те, що американці почули роз'яснення всіх претензій, які російська сторона має до України з доказами, з фактами того, що Мінські домовленості порушуються саме Україною.

Ми чули позицію Сполучених Штатів. Крім того, це позиція не лише США. Якщо переглянути листування міністрів закордонних справ Росії, Франції, Німеччини, ми побачимо схожі оцінки, які даються Німеччиною та Францією. Тому в цьому питанні навряд чи можна сказати, що зустріч Байдена та Путіна якось суттєво змінила розуміння американців у тому, що відбувається на сході України та як виконують Мінські домовленості. І хто тут сторона, яка не демонструє політичної волі.

Але зустріч Байдена та Путіна загалом вивела цю проблему на більш високий рівень, якщо хочете. Позаяк російська сторона порушила питання про отримання юридичних гарантій не розширення НАТО на схід та активної присутності країн-членів Альянсу в Україні.

І ось саме реакція американської сторони на готовність вивчити питання цих російських претензій у певних експертних групах докладніше може стати позитивним поштовхом для того, щоб у Мінському процесі ми теж побачили трохи конструктивнішу позицію Російської Федерації.

— Звернімо увагу на дев'ятий пункт Мінських домовленостей. Там ідеться про те, що безпосередньо відновлення кордону України з Російською Федерацією — наступного дня після виборів. Але вибори зараз на Донбасі неможливі. Чи це свідчить про те, що Мінські домовленості вже були прописані як за фактом неможливі для виконання?

— Це ж відома проблема Мінських домовленостей. Вони були виписані таким способом, що руйнує національні інтереси України та української державності. Ось та логіка, яка була закладена. Але попереднє українське політичне керівництво або це пояснює тим, що це була доцільність на той момент. Тому що по-іншому не могли вчинити, аби запобігти загостренню на сході. Або вони просто уникають відповіді.

Але сама проблема Мінських домовленостей полягає в тому, що юридично вони виписані таким способом, що не дає можливості Україні належним чином захищати свої національні інтереси.

І російська сторона користується ось цим моментом, прив'язуючись до того, як було складено Мінські домовленості, щоб звинувачувати Україну в невиконанні своєї частини зобов'язань.

І тут Україна має свідомо слабшу позицію, бо, справді, є чітко зафіксована юридична мова, де логіка саме така, яку ви назвали. Тобто, повернення контролю над кордоном може бути забезпечене лише після проведення виборів та після проведення конституційної реформи, яка має бути зафіксована у певних законодавчих змінах, зокрема це внесення змін до Основного Закону — Конституції України.

Оце складний момент, який дуже важко переграти. Юридично його виписано саме так.

А ось саме трактування, розуміння духу цих Мінських угод та тієї логіки, яку поділяють наші західні партнери — у тому, що поки що не гарантована безпека і таке тло, де можна отримати політичний плюралізм для агітації за проведення виборів, проводити вибори в цьому випадку не буде вважатися реальним. Ми не отримаємо прозорого та демократичного процесу. І ось у цьому конфлікт, який триває.

— Чи можна сказати про те, що загалом Мінський процес потребує повного перезавантаження?

— Звичайно. Ще коли домовленості було підписано й експерти їх проаналізували, не лише українські, а й міжнародні, то й тоді йшлося про те, що виписаний документ не на користь України.

Але можливість змінювати ці угоди коли виникає? Саме коли президент Зеленський прийшов до влади, у нього була можливість сказати, що, мовляв, вибачте, ми бачимо розв'язання цього конфлікту по-іншому. Ось наш план, ми не можемо виконувати Мінські домовленості.

Тоді ще, на той момент, поки російська сторона не знала, чого очікувати від Зеленського та його команди. Це могло бути те вікно можливостей, яке дало б змогу трохи змінити цю логіку або написати взагалі зовсім інший документ, який був би більш збалансований.

Хоча ми не знаємо, як би ситуація розвивалася. Історія не терпить умовних способів. Але зараз говорити про те, що нам цей документ не підходить, ми його виконувати не будемо у тій логіці, в якій він виписаний, — для команди Зеленського набагато складніше, бо є його згода на виконання цих Мінських домовленостей у тому вигляді, в якому вони виписані під час зустрічі лідерів Нормандського формату в грудні 2019 року.

І ось до цієї згоди апелює російська сторона, говорячи про те, що Зеленський не виконує взятих на себе зобов'язань, тому з ним вести перемовини немає жодного сенсу, мовляв, почекаймо нового президента.

— Володимир Зеленський на одній із пресконференцій сказав про те, що готовий з Володимиром Путіним зустрічатися віч-на-віч і обговорювати те, як можна завершити війну. Як вважаєте, Росія в цьому випадку продовжуватиме наполягати на тому, щоб Україна вела переговори з угрупованнями "ДНР/ЛНР"? Чи можливий якийсь інший сценарій?

— Звичайно, Росія продовжуватиме наполягати на тому, що не вестиме перемовини з нашим президентом, бо не бачить у цьому великого сенсу для себе. І вона вже у цьому напрямі вийшла на новий рівень, скажімо так. Вона вже торгується зі Сполученими Штатами.

Для Росії Україна — це один із предметів торгу. Тому вона дотримуватиметься своєї риторики.

Ось буквально нещодавно, коментуючи бесіду Байдена та Путіна, пан Пєсков сказав, що там не було прориву, його й не могло бути, позиції сторін дуже конфліктні. Але вже сам факт цієї зустрічі є позитивним у тому, що, мовляв, ми змогли висловити свої інтереси, щоб їх краще розуміла інша сторона, свої занепокоєння, а інша сторона могла висловити свої.

Щодо України російська сторона не хоче застосовувати такий підхід. Тобто послухати інтереси та претензії, заперечення української сторони, висловити свої та хоч якось починати комунікувати. Це подвійні стандарти.

І ось саме ми тут можемо апелювати до того, як Росія сприймає свій діалог зі Сполученими Штатами, наголошуючи, що нам також треба говорити, у нас багато питань на порядку денному — двосторонніх, конфліктних. І вони стосуються не лише сходу України. Їх — незліченна кількість цих питань. Тож нам треба зустрічатися.

Ось наскільки українська дипломатія тут може бути переконливою, зокрема за допомогою наших західних та американських партнерів, насамперед. Я думаю, що конфігурація може трохи змінитися, і Росія зможе піти на зустріч.

Прямий ефір