Кремль спонсорує диктатора: про протести на білоруських кордонах говоримо з опозиціонером Павлом Латушком

Белорусская оппозиция. Фото: belsat.eu

Білорусь дедалі більше занурюється в міжнародну ізоляцію через агресивні дії Мінська відносно власних громадян. Але навіть у таких обставинах очільник країни Олександр Лукашенко впевнено почуває себе в тандемі з російським президентом Володимиром Путіним і продовжує отримувати підтримку від Кремля.

Чи означає це поглиблення інтеграції Білорусі до Союзної держави двох країн, або ж це поглинання слабшого сильнішим — ситуацію аналізували журналісти програми "На самом деле: мир" телеканалу "Дом" і керівник Народного антикризового управління, член президії Координаційної ради опозиції Білорусі Павло Латушко.

Спроби вижити та поглинання Кремлем

Взаємна інтеграція Росії та Білорусі почалася через кілька років після розпаду Радянського Союзу — у 1996 році. Тоді обидві країни підписали Договір про створення спільноти Білорусі та Росії. А наприкінці 1999 року в Москві Олександр Лукашенко та Борис Єльцин підписали договір про створення Союзної держави. Обидва президенти заявляли про виняткову миролюбність нового союзу та взаємоповагу до суверенітету.

"Союзна держава Росії та Білорусі, побудована на базі збереження суверенітету та незалежності країн-учасниць, не спрямована проти когось. Навіть проти Клінтона", — заявляв Єльцин у грудні 1999 року.

"Багато хто не вірив, що на економічно та політично розореному просторі колишнього Радянського Союзу можлива така реальна інтеграція. Ми довели — не лише можлива, а й здійсненна", — доповнював тоді Лукашенко.

Але наступні роки довели, що інтеграція, як вона сприймалася наприкінці 90-х років — не в інтересах ні Мінська, ні Москви, яка до цього дня сприймає пострадянські території як свою зону впливу. Лукашенко ж регулярно демонстрував небажання поступатися своєю відносною самостійністю, але водночас зміцнював владу завдяки підігруванню Кремлю, погоджуючись на загальні вільні економічні зони та дозволяючи проводити на території Білорусі військові навчання.

Москва ж продовжувала демонструвати на публіку нібито небажання втручатися до будь-які внутрішні справи сусіда. Продовжує це робити й зараз, у світлі нового конфлікту з західними країнами, який ініціював Лукашенко, примусово посадивши в Мінську літак, в якому летів до Вільнюса опозиційний режиму Лукашенка журналіст Роман Протасевич.

"Якийсь Роман Протасевич — я знати його не знаю. І знати не хочу. Нехай він там робить, шо хоче. Бореться з режимом Лукашенка", — коментував Путін затримання білоруського опозиціонера.

Але всупереч подібним заявам, саме Росія є основним спонсором і кредитором Білорусі — навіть незважаючи на те, що після скандальних виборів президента Білорусі 2020 року чергове "переобрання" Олександра Лукашенка не визнають більшість демократичних держав.

Так, на початку червня Мінфін Білорусі підтвердив отримання 500 млн дол. від Росії. Це вже другий транш із півторамільярдного кредиту, який Лукашенко та Путін погодили ще восени минулого року. Аналітики припускають, що за цими кроками з боку Росії ховаються явно неальтруїстичні наміри — криза, що триває ось уже майже рік у Білорусі, дозволила Кремлю створити зі свого сателіта об'єкт для захисту власних інтересів.

Співзасновник і директор білоруського Центру стратегічних і зовнішньополітичних досліджень Арсеній Сивицький переконаний, що "Захід сприймає білоруську політичну кризу вже не просто як деяку проблему загальноєвропейського масштабу".

"Після інциденту з примусовою посадкою літака за Білоруссю закріплюється імідж країни-вигнанця, яка загрожує міжнародному миру та безпеці. На Заході майже досягнуто консенсусу, що реальними інструментами впливу на Лукашенка володіє лише Москва, а західні країни їх не мають. Тому можна припустити, що Білорусь може стати розмінною монетою в контексті широкого геополітичного торгу між Вашингтоном і Москвою, в якому Сполучені Штати можуть погодитися з російським варіантом розв'язання білоруської політичної кризи", — вважає експерт.

Москва також заявила, що готова допомагати, коли проти Мінська будуть посилені економічні санкції. Польоти до Білорусі вже припинили практично всі найбільші авіалінії. А маршрути авіарейсів будуються в обхід країни. Росія ж збільшує кількість авіарейсів як до Білорусі, так і до інших країн, плавно перетворюючись на своєрідний "хаб" для охочих полетіти до Білорусі або з неї.

Тим часом в Європі дедалі голосніше звучать заяви про те, що, цілком покладаючись на Росію, країна вже втратила свою суб'єктність на міжнародній арені. Генсек НАТО Єнс Столтенберг зазначив, що Білорусь впадає в сильну залежність від Кремля.

А президент найближчого сусіда Білорусі — Литви — Гітанас Науседа вважає, що режиму Лукашенка існувати залишилося недовго.

"Я вважаю, що таке жорстоке поводження, а я не знаходжу інших слів, — таке жорстоке та цинічне поводження режиму явно вказує на його відчай. Причиною цього розпачу, очевидно, є невіра в те, що в довгостроковій перспективі режим виживе. І те, що вони роблять зараз — це все спроби вижити. Хоча б зараз. І звичайно, за допомогою Росії", — заявив президент Литви.

Міжнародні аналітики майже одноголосно заявляють, що Росія так просто не залишить Білорусь. Підтримуючи білоруський режим, Москва лише підсилює та розпалює кризу, наслідки якої в Білорусі її не надто турбують. Її карту, як і карту України, Кремль спробує розіграти на зустрічі Джо Байдена та Володимира Путіна в Женеві 16 червня.

"Досить слів — ми чекаємо на кроки"

Білоруська опозиція в Польщі та Литві протестує проти режиму Лукашенка. Так, у прикордонному переході "Бобровник" на польсько-білоруському кордоні з 5 червня проходить наметовий мітинг, а з 8 червня — блокування дороги біля пункту пропуску. Активісти вимагають від режиму Лукашенка відпустити затриманих опозиціонерів і припинити переслідування інакодумців у країні, а також відкрити кордони для виїзду громадян. А від світової спільноти чекають жорсткої реакції на дії Мінська.

Акція на пункті пропуску "Бобровніки". Фото: telegraf.by

Подібну акцію протесту проводять і в пункті пропуску "Мядінінкай" на литовсько-білоруському кордоні.

Опозиція передала представнику польської прикордонної служби вимоги учасників мітингу, адресовані Радміну Білорусі. Активісти вимагають скасувати незаконні рішення, якими запроваджено обмеження на перетин держкордону Білорусі.

Акція на пункті пропуску "Мядінінкай". Фото: belsat.eu
Акція на пункті пропуску "Мядінінкай". Фото: belsat.eu

Про те, як проходять протести, і які подальші кроки білоруської опозиції — в програмі "На самом деле: мир" по Skype-зв'язку з прикордонного переходу "Бобровник" говорить керівник Народного антикризового управління, член президії Координаційної ради опозиції Білорусі Павло Латушко.

Ведуча програми — Анна Нитченко.

— Чому присвячена ваша акція і як вона проходить?

— Зараз ми проводимо акцію, спрямовану на блокування доріг у Білорусь і з Білорусі, на міжнародних пунктах пропуску в Польщі, Литві. Найближчим часом приєднається білоруська діаспора в Латвії, а також в Україні.

Наша мета — дати дуже чіткий сигнал Брюсселю, що він повинен вживати жорсткі санкції щодо диктаторського режиму в Білорусі. Досить слів, час діяти. Друге — ми даємо посил нелегітимній влади, що вони повинні виконувати статтю 30 Конституції Білорусі, щоб громадяни могли вільно виїжджати і повертатися до Білорусі. З грудня минулого року таке право у білорусів відсутнє.

— А що ви думаєте про роль Путіна в житті Білорусі? Теперішні кроки Лукашенка — його особиста ініціатива чи воля Кремля?

— Кремль є постійним спонсором Лукашенка. Якщо ми подивимося на історію його правління, це від 105 до 120 млрд дол. США, які були виділені Росією на розвиток режиму Лукашенка, фактично ніколи не повернулися назад. І знову ми бачимо, що Путін виділив 500 млн дол. США на погашення боргів Білорусі.

Спонсорство полягає і в тому, що існують величезні контрабандні схеми, які в обхід санкцій, визначених самою ж Росією щодо поставок європейських товарів, дозволяють під прикриттям влади (можна припустити, що й вищого керівництва, принаймні в Білорусі) постачати контрабандні товари на територію Російської Федерації.

Тут "бізнес" у двох напрямах. З одного боку, йдуть кредити для підтримки нелегітимної влади, режиму, для того, щоб Лукашенко міг намалювати красиву картинку, нібито "успішності" економіки, — а вона у фатальному стані перебуває. З іншого боку — контрабанда, яка теж дозволяє набивати приватникам свої кишені.

Павло Латушко. Фото: kanaldom.tv

— Які подальші дії опозиції? Чи може режим Лукашенка її залякати?

— Саме на це й спрямовані дії режиму. І посадка цивільного літака з використанням Військово-повітряних сил Білорусі в аеропорту Мінськ-2.

Таким чином, Лукашенко переслідував цілу низку цілей. По-перше, змінити порядок денний, звернути увагу на роль опозиції, демократичних сил, які є нібито "деструктивними". По-друге, демотивувати білорусів виходити на акції. По-третє, домогтися найголовнішого — спробувати пом'якшити можливий удар економічних санкцій, про який вже сказали всі європейські політики.

Ми чекаємо на відповідні кроки. А Лукашенко зацікавлений у тому, щоб ці санкції не настали.

— Як ви вважаєте, що буде з затриманими опозиціонерами, і що робити з силовиками режиму Лукашенка, які знущалися над співгромадянами?

— Тут у нас абсолютно чітка позиція всіх демократичних сил: ми беремо до уваги верховенство закону та права. Й усі ті, хто порушив закони Білорусі, повинні нести відповідальність за кримінальним законодавством. Буде слідство, воно носитиме індивідуальний характер.

Тортури переслідуються за всіма нормами — як національного, так і міжнародного права. І сьогодні ми ставимо питання про виконання Конвенції ООН проти катувань, коли громадяни Білорусі можуть подавати заяву в країнах-членах Конвенції, щоб особи, винні в тортурах, переслідувалися вже сьогодні. І такі позови подані в Німеччині, в Литві, в Польщі плануються до подачі, в Чехії.

Відповідальність настане навіть до того моменту, поки в Білорусі зміниться система влади на демократію. Але ми сподіваємося, що судитимемо злочинців білоруським судом.

— Чи має білоруська опозиція однодумців у Росії?

— Це досить складне питання.

Я сподівався і сподіваюся, що російська інтелігенція бере до уваги право білорусів зватися народом, нацією, що має свою самобутню культуру, мову, право жити в державі. І ми виходимо з того, що демократична опозиція Росії дотримуватиметься цього принципу рівноправного співіснування двох держав при взаємовигідному співробітництві.

Кремль своїми діями, підтримуючи нелегітимного диктатора, все більше й більше завдає шкоди іміджу Росії загалом. Навіть ось подивіться на опитування громадської думки. У нас перед Чемпіонатом світу з футболу з'явилося таке опитування: хто вболіває за які збірні, і лише 6% на порталі висловилися, що вболіватимуть за Росію, а 45% — за Україну.

Це спортивне опитування, але, якщо ми подивимося на інші опитування, все менше й менше білорусів пов'язують своє майбутнє з тісними активними відносинами з Росією. І взагалі — мізерний відсоток бачить можливе об'єднання двох держав, це 3-4%, тобто, фактично — статистична похибка.

Тим, що зараз робить Кремль, він підриває довіру для майбутніх відносин між Білоруссю та Росією. Що, до речі, й сталося майже з усіма сусідами Росії. Навіщо це робиться? Це питання до Кремля.

Прямий ефір