Креативний біг у форматі GPS-малюнків: "Утро Дома" зі Всеволодом Севастьяновим

#CreativeRunDvizh — авторський біговий проєкт Всеволода Севастьянова. Його мета — урізноманітнити ранкові пробіжки через створення бігових малюнків.

Як створювати бігові GPS-малюнки, який незвичайний рекорд встановив бігун під час ранкового марафону — розповів Всеволод Севастьянов у ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Розкажіть про свій біговий проєкт. Що це таке?

— Проєкт називається CreativeRunDvizh. Його придумав я, але загалом цей формат бігового мистецтва називається GPS-арт. Його коротка суть в тому, що кожну пробіжку я створюю якийсь малюнок зі свого бігового маршруту. Я, починаючи пробіжку, бігаю навколо кварталу, стадіонів, через двори. Починаю і закінчую свою пробіжку в одній і тій самій точці. І коли це коло замикається, форма маршруту пробіжки нагадує певний малюнок.

Спочатку я бачу карту, як її бачить Google. Обираю район і переглядаю, як розташовані квартали та вулиці, по яких я можу пройти або пробігти. І тоді дивлюся, яку форму я можу побачити. Все це — суцільна імпровізація, немає певного і чіткого малюнка, який я хочу пробігти.

— Найчастіше ви малюнок підбираєте під карту, яку бачите, або ж підганяєте карту під бажаний малюнок?

— Все залежить від ідеї. Іноді, коли дуже короткий проміжок часу, я відкриваю вже досить знайомі райони і дивлюся, які ще є варіанти. Якщо часу побільше, я відкриваю новий район міста, масштабую.

Вся родзинка в тому, що спочатку я дивлюся на карту так, як її бачить супутник. Наприклад, на початку карантину я оббігав усю Лівобережну, Русанівку, Дарницю і Березняки. Коли закінчуються варіанти, я починаю крутити карту, масштабувати її, переглядати. Можливо, варто захопити якийсь додатковий шматочок району, щоб розширити малюнок.

— Ви стали рекордсменом Книги рекордів України, тому що намалювали за одну пробіжку 51 малюнок?

— Ні, це був просто 51-й малюнок.

Всього було 57 малюнків, які я подав на реєстрацію. Команда Національного реєстру рекордів України перевірила всі та відібрала лише 50, які можна було зафіксувати.

Були деякі малюнки, де кожен, хто побачив цю картинку, міг побачити щось своє. Так виходить. Коли я малюю кожну картину, я виразно бачу свою якусь ідею. Коли знайомим показую, вони кажуть: "Ні, це не кішка, а щось інше".

У підсумку вони відібрали 50 малюнків, і до Міжнародного дня народження смайлика я пробіг свій 51-й малюнок. Це було досить складно. Особливість GPS-трекера в тому, що він малює безперервно. Я дуже довго шукав локацію з ідеальним колом у Києві. Це дуже складно, але після реконструкції парку "Муромець" там залишилася велика частина парку у вигляді ідеального кола.

Потрібно було ще зробити смайлику посмішку, я в один момент її намалював. Для посмішки потрібно було пробігти шматочок прямої лінії, як радіус кола, і потрібно його було якось обіграти. Я домалював язик, і вийшов цілісний малюнок смайлика в окулярах з язиком. Він вийшов за всіма правилами GPS-арту, він був намальований безперервної лінією, і цей 51-й малюнок став рекордним.

Всього критеріїв відбору було кілька — кількість малюнків, їхня унікальність, тому що деякі малюнки можна повторити, але я їх створюю унікальними та неповторними. А далі спортсмени, які захочуть повторити, можуть або побігти за моїм маршрутом, або надихнутися і придумати щось своє.

— Які у вас є плани в цьому напрямі?

— Я вирішив робити не щотижня пробіжки, а одну пробіжку раз на два тижні, щоб продумати більш масштабні роботи. Щоб створити великий барвистий малюнок, потрібно не тільки придумати ідею, знайти локацію і промальовувати її максимально точно, але ще потрібно мати хорошу підготовку — пробігти 20 км не кожен може. У мене найбільші маршрути були 14, 17 км, і це непросто.

— Можливо, можна спробувати робити якісь написи? Адже це легше, ніж малюнок.

— Не завжди. Є, наприклад, роботи одного майстра, який мене надихає, він малює в Сан-Франциско. Там місто в рази більше Києва і всі квартали розділені рівними квадратами або прямокутниками. Там набагато простіше це робити. Коли територія схожа на електронно-буквений індикатор, там набагато простіше. Ти уявляєш, що це табло, і ти вже можеш сам написати.

Коли прописом, це вже складніше, тому що повинна бути дуже велика територія без нічого, поле. Там є шанс щось схоже намалювати.

Тому що місто має певні геометричні межі, ти хочеш-не хочеш, але під них підлаштовуєшся. А коли у тебе поле, як чистий аркуш, можна реалізувати, що хочеш.

У мене була одна ідея: 1 січня цього року ми вийшли з сім’єю на пробіжку, другий рік поспіль, і я написав "З Новим роком" на Русанівській набережній. Набережна невелика, але я спробував. Виявилося, що це можливо.

— Який у вас найулюбленіший малюнок?

— Я не можу виділити один, вони мені всі подобаються. Один із тих, які мене надихають, — це слон, якого я пробіг на Русанівці та на Березняках. Після його реалізації багато знайомих і незнайомих мені написали і запитали, коли я планую повторити маршрут, тому що вони хочуть приєднатися і до себе в колекцію його додати.

Це дуже сильне ком’юніті, всі люди абсолютно з різних напрямів, займаються абсолютно різними видами діяльності, а біг їх об’єднує і це дає можливість людям познайомитися, один одного підтримати, мотивувати.

— Як зараз йдуть справи з культурою бігу в Україні?

— Після пандемії вона починає відновлюватися. Якщо раніше участь у марафонах брали 20 тис. осіб, то зараз останні набирають 5-6 тис. Багато хто ще боїться великих зібрань людей, але, незважаючи на це, всі продовжують займатися бігом. Тому що біг — це не тільки участь у змаганнях, можливість поліпшити свій результат і заробити медаль. Це підтримка фізичної форми, це здоров’я, насамперед. Зараз це набирає більших обертів. Мені дуже подобається те, що люди починають бігом займатися просто через те, що їх знайомі мотивують.