Кінець епохи донбаської металургії: що відбувається з промисловістю в ОРДЛО

2020 рік для шахт в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) ознаменувався низкою страйків. Цього року протестують металурги: робітники підприємств Макіївки, Єнакієвого, Кадіївки (до декомунізації — Стаханов) місяцями не отримують зарплати. А кілька днів тому в соцмережах з'явилися відеозвернення від колишніх і нинішніх співробітників Алчевського металургійного комбінату, що перебуває під контролем так званої "ЛНР".

Що ж буде далі з промисловістю непідконтрольного Донбасу та робочими підприємствами, — у ситуації розбираються журналісти програми "На самом деле: Донбасс" телеканалу "Дом" і експерти.

Акції протесту

21 квітня робота Алчевського металургійного комбінату (АМК) зупинилася. Через борг із заробітної плати, який становить понад 200 млн грн, працівники влаштували страйк і просто не виходять на роботу. 1 червня вони записали відеозвернення.

"Працювала на АМК 30 років. Розрахувалася звідти, я мати п'ятьох дітей, завод не платить гроші. Розрахункові не отримала, і за те, що я відпрацювала, мені теж не заплатили", — говорить одна з колишніх співробітниць підприємства.

Заводчани наголошують — їхня акція не політична, вони просто борються за свої трудові права, а так звана "влада ЛНР" нічого не робить. Втім, окупаційні адміністрації не пригнічують протест, кажуть правозахисники.

"За нашою інформацією, цей протест, скажімо так, узгоджений зі спецслужбами так званої "ЛНР", тому репресивних дій до протестувальників не застосовується", — говорить засновник "Східної правозахисної групи" Павло Лисянський.

Місцева "профспілка шахтарів" від імені працівників Алчевського меткомбінату відправила листа президенту Росії Володимиру Путіну.

"Вони звертаються до того, хто може реально ці проблеми вирішити. І, можливо, за сприяння російської влади ця проблема з боргами буде вирішена. Тому що Росії не вигідний скандал на територіях своїх сателітів. А скандал поширюється, вже російські медіа про це пишуть", — коментує ситуацію оглядач "Московського центру Карнегі" Костянтин Скоркін.

Свавілля "Внешторгсервиса"

У ситуації, що склалася на меткомбінаті, працівники звинувачують "Внешторгсервис" (ВТС), який із 2017 року отримав під своє управління низку промислових підприємств в ОРДЛО. Компанія зареєстрована в Південній Осетії, її пов'язують зі збіглим до Москви українським олігархом Сергієм Курченком.

"Управління", яким займався ВТС, це "вичавлювання всіх соків" із заводів, які дісталися в управління, і набиванням ними своїх кишень", — акцентує екс-ендиректор Авдіївського коксохімічного заводу, народний депутат Муса Магомедов.

Із таким твердженням згоден і засновник "Східної правозахисної групи", говорить — "гроші просто розкрадаються".

"У них низька заробітна плата, вона у них не виросла, немає контролю за виплатою заробітної плати. Просто гроші розікрали, і все. Вирішили заощадити на виплаті заробітної плати людям, тому що розуміють, що люди зараз безсилі", — деталізує Павло Лисянський.

Зараз на непідконтрольній території зупиняються багато промислових підприємств зі структури "Внешторгсервиса". Працівникам місяцями не виплачують зарплати. На думку правозахисника, відбувається переділ контролю.

"Вони вже давно зацікавлені в тому, щоб вичавити ВТС з території "ЛНР". Вони доведуть до критичної точки, введуть якусь тимчасову комісію, вони називають це "банкрутством". Завод під контроль візьме так звана "ЛНР", — переконаний Лисянський.

Одночасно й сам "Внешторгсервис" міг втратити інтерес до цих підприємств, говорять експерти.

"Була така інформація, що Курченко й сам скидає активи. Мені здається, що свій прибуток він зірвав з цього, і, можливо, йому це просто вже не цікаво, і він сам прагне позбутися цих активів", — вважає оглядач "Московського центру Карнегі" Костянтин Скоркін.

Один з уже "скинутих активів" ВТС — Донецький металургійний завод. Його новий власник — місцевий олігарх Ігор Андрєєв. Зараз говорять про залучення інвестицій і нібито запуск ДМЗ з повною реконструкцією протягом трьох років.

Але є проблема з сировиною. Раніше була інформація, що залізну руду до ОРДЛО привозили з Росії. Але не кожне підприємство погодиться працювати з невизнаною територією під загрозою санкцій.

"Можливо, там у них з цим якісь проблеми. Зносили потихеньку, але навряд чи з великих російських гравців хтось взявся підставляти себе під удар санкцій заради ДМЗ. У це не вірю", — коментує Магомедов.

Через те, що підприємства перебувають на непідконтрольній території, говорити про їхню прибутковість і стабільну роботу не можна. Легально купувати сировину та продавати продукцію неможливо.

"Все, що там виробляється, звідти вантажиться, відправляється до Росії або через Росію продається далі. Всі ж розуміють, який слід за цим, і тому воно від початку варто інших грошей, і відповідно, економіка набагато гірше", — уточнює ексгендиректор Авдіївського коксохіму.

Підприємства, що входять до структури "Внешторгсервиса", збиткові, кошти в їхній розвиток не вкладаються. Це підтверджують самі працівники: кажуть, що "не ремонтується обладнання, не завозяться запасні частини, не купуються засоби індивідуального захисту", і навіть рукавиці люди купують самі.

Імовірно, найближчим часом "Внешторгсервис" Сергія Курченка залишить економічне поле ОРДЛО, вважають експерти. Чи повернуться підприємства на баланс так званих "республік", або знайдуть нового власника, якому вдасться заручитися підтримкою кураторів "Л/ДНР" у Москві — поки невідомо. Адже налагодити адекватну роботу заводів на непідконтрольній території практично неможливо.

"Наступний, хто прийде, так само не зможе заробляти на цих заводах, і вичавить ще більше. Без доступу до ринків збуту будь-який із заводів приречений на повільну смерть. Причому в умовах відкритої конкуренції. З огляду на те, що жоден з нормальних покупців не купуватиме, по суті, крадений метал", — акцентує Муса Магомедов.

Кінець епохи

Оглядач "Московського центру Карнегі" називає те, що відбувається, "кінцем епохи донбаської металургії".

"Можливо, це взагалі кінець епохи донбаської металургії, тобто, її вже доексплуатували до останнього. Тому що проблема нових власників... Знову-таки, незрозуміло, хто за це візьметься в "сірій зоні", — говорить Костянтин Скоркін.

Криза металургії в ОРДЛО насамперед впливає на соціально-економічне становище жителів. Правозахисники кажуть, що про погашення боргів із заробітної плати, навіть за наявності нових власників, людям можна забути.

"Я не думаю, що зарплатня людям буде виплачена в повному обсязі, там нечувані суми, там понад 500 млн руб.", — зазначає Павло Лисянський.

Окупаційна влада намагається про ситуацію, що склалася, промовчати, в підконтрольних їм медіа про заборгованості та страйки не пишуть. Хоча інформація починає поступово з'являтися в російських ЗМІ.

Правозахисники вважають, що незважаючи на те, що повну відповідальність за те, що відбувається в ОРДЛО, несуть представники так званих "ЛНР" і "ДНР" і їхні кремлівські куратори, українські профспілкові організації могли б висловити солідарність з робітниками, які знаходяться по той бік лінії зіткнення.

"Нам потрібен свій голос робітників в українських ЗМІ, в українських медіа. Що заважає профспілковим лідерам України озвучувати вимоги робітників, висловити солідарність з робітниками, жителями ОРДЛО?", — задається питанням Павло Лисянський.

"Роги й копита"

Про ефективність страйків співробітників промислових підприємств на непідконтрольній території Донецької та Луганської областей у програмі "На самом деле: Донбасс" говорить головний редактор "Реальної газети" Андрій Діхтяренко.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Як ви вважаєте, наскільки впливові й ефективні протести металургів в ОРДЛО?

— Складно говорити про вплив, оскільки це вже не перший протест на непідконтрольній території. Шахтарі періодично страйкували, починаючи, мабуть, з 2018 року.

У моїй рідній Луганській області, за ситуацією в якій я ретельно стежу, були серйозні протести минулого року — наприклад, в Антрациті, Зоринську. Вони призвели до голодувань і сидячих страйків шахтарів. Інформація про це активно поширювалася в соціальних мережах. Навіть російські медіа підключилися. За фактом — шахтарям просто виплатили частину боргів. І ситуація, проти якої вони страйкували, а це закриття низки шахт і втрата робочих місць, — не була вирішена.

Тому, якщо перенести ситуацію на сьогоднішній день, то можна сказати, що навряд чи алчевські робітники мають шанси на хепі-енд у ситуації, що склалася.

— Що окупаційні адміністрації робитимуть з боргами перед робітниками? Можливо, повертатимуть частинами? Чи є діалог на цей момент?

— Діалог там насправді ведеться постійно. Якщо згадати попередній випадок, їм постійно обіцяють, що от-от будуть погашені всі борги. Частково, по 10-20%, виплачується зарплатня. Це на якийсь час знижує напруження, але більшу суму платити вони явно не будуть.

Грошей в угрупованнях "Л/ДНР" немає, і це основна проблема. Зокрема, через стагнацію. Причина стагнації в тому, що за 7 років війни — а війна зараз вже не стосується більшої частини території, непідконтрольної Києву, — налагодити мирне життя вони там не змогли. Причому виключно з міркувань нормального менеджменту, відсутності можливості експортувати продукцію за територію.

Що вони робитимуть далі? Тягнутимуть час і відволікатимуть увагу. Наприклад, я вважаю, не випадково угруповання "ЛНР" приєдналося до історії з блогером Протасевичем, якого затримала в Мінську влада Лукашенка. Зараз основна топновина з угруповання "ЛНР", що їхні "слідчі" поїхали до Мінську.

Це робиться, щоб в інформаційному полі головною новиною не був Алчевськ та інші помираючі підприємства, не проблеми людей, безробіття та злидні, а подібні піаракції на крові, якими, на жаль, славляться Росія та її сателіти в "сірій зоні".

— "Внешторгсервис" йде з ОРДЛО. Як могло так статися, і що з підприємством буде далі?

— Якщо ми розберемося в тому, що ж із себе представляє "Внешторгсервис", то зрозуміємо, що це фактично контора "Роги й копита", як у творі "12 стільців". Вона зареєстрована, по-моєму, в якомусь готелі Південної Осетії — теж на непідконтрольній території. Це структура, створена, напевно, для якихось махінацій та крадіжок, а не для ведення подібної діяльності.

Лише піарзусилля бойовиків створили з неї щось на кшталт класичних фінансово-промислових груп, до яких Донбас звик ще у довоєнний час. Це сіра надбудова з викачування грошей. Тому її відхід з цієї території нічого не змінить у ситуації, адже ані Росія, ані угруповання не мають можливості заповнити цей вакуум, де зараз стоять сірі "прокладки", чимось більш справжнім.