Комплекси Путіна, угода із США та "Північний потік-2": геополітичні вектори України обговорюємо з Ігорем Петренком

Игорь Петренко (слева). Скриншот видео: kanaldom.tv

На засіданні Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) 16 липня була озвучена низка важливих для України нововведень. Так, в електронні декларації для чиновників пропонується ввести додатковий рядок, який необхідно буде заповнити у разі наявності громадянства іншої держави. Нововведення торкнеться й олігархів, для яких РНБО хоче створити систему моніторингу. Секретар РНБО Олексій Данилов обіцяє презентувати систему до вересня, коли Верховна Рада повернеться з літніх канікул.

Крім того, Рада нацбезпеки розглядала питання допуску іноземних військових на територію України у межах двох міжнародних багатонаціональних навчань "Об'єднані зусилля-2021" і "Незалежність об'єднує-2021", приурочених до 30-річчя Незалежності України.

Також РНБО ввів до списку санкцій 9 нових імен, — але хто конкретно поповнив перелік осіб, щодо яких Україна ввела обмеження, поки невідомо.

Детальніше про рішення, прийняті на засіданні РНБО, про можливу оборонну угоду між Україною та США, а також про протистояння російській агресії у програмі "На самом деле" телеканалу "Дом" говорить доктор політичних наук Ігор Петренко.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Що було головним на засіданні РНБО?

— Підготовка до Дня Незалежності, до того, щоб ми могли приймати делегації. Плюс, звичайно ж, 9 нових прізвищ у списку санкцій. Зараз Зеленський і його команда активно готуються до візиту до США, і ми координуємо свої дії з різних питань. Зокрема й щодо тих людей, які з тих чи інших причин потрапляють до санкційних списків.

Україна перевіряє всіх цих людей, щоб мати чітку підставу дійсно це робити. Тому що в списку США там більша кількість українців, ніж є [у списку української сторони]. Я думаю, що з часом ми дізнаємося імена цих людей.

США — наш стратегічний союзник, і ми повинні координувати нашу діяльність. Оскільки ми маємо чіткий сигнал і в контексті "Північного потоку-2" після зустрічі, зокрема, Меркель і Байдена. Президент США постійно говорить про підтримку територіальної цілісності та суверенітету України. Це питання в переліку його пріоритетів поряд із таким важливим моментом, як права людини.

— Україна планує підписати оборонну угоду із США? Що нам дає цей документ?

— Все залежатиме від того, якою вона буде. Багато говорили про те, що Україна може або повинна домагатися такого положення, як головний союзник США поза НАТО. У цьому переліку є частина країн, які не входять до блоку НАТО.

Оборонна угода залежатиме від конкретики. Але у нас "оборонка" — дуже серйозна й сильна, вона дісталася нам ще з Радянського Союзу. Зокрема, та реформа, яка проводиться, вона дуже важлива й давно готувалася. І як то кажуть, Україна "приречена" торгувати зброєю, тому що у нас є ця можливість.

Другий момент — забезпечення нашої армії. Договір із США дає нам можливість впроваджувати нові технології, інновації, тому що з якихось розробок ми попереду США. У нас є вже хороший приклад: співпраця з Туреччиною в частині виробництва безпілотників. У нас навіть є спільні підприємства. Нам потрібно обов'язково пам'ятати про наші національні інтереси. Є певні унікальні технології, які нам дають можливість вигравати.

Важлива оборонна угода із США і в контексті залучення інвестицій. Це гроші, яких у нас не вистачає на всі ці ідеї, розробки, які у нас є. Незважаючи на агресію Російської Федерації, у нас було дуже багато просувань у розвитку "оборонки".

— Найближчим часом будуть озвучені дати програми візиту Володимира Зеленського до США, зокрема, мова піде і про оборонну промисловість. Тим часом Україна зближується і з Китаєм. Чи не стане україно-китайське співробітництво проблемою для партнерства із США та поїздки Володимира Зеленського до Байдена?

— Не думаю, що стане. Воно може трохи підштовхнути Байдена до того, щоб, скажімо, звернути більше уваги на розширення співпраці [з Україною].

Україна хоче інтегруватися до НАТО, до Європейського Союзу. Якщо США — говоримо про НАТО. Але це вже більше політичне питання. Питання не стільки в реформах, питання не стільки в корупції в Україні. У тих же Албанії, Чорногорії, в інших країнах також є проблема корупції. Там були навіть питання російського впливу. Але вони обійшли це і [вступили до НАТО].

Якщо ми повинні рухатися, але не можемо отримати [членство в НАТО] — значить, ми повинні робити акцент на двосторонньому співробітництву з різними країнами. У нас є хороша історія співпраці з Великобританією, ми стали стратегічними партнерами. З Туреччиною було підписання дуже багатьох угод.

Тепер нам потрібно цей візит президента Зеленського в США закріпити конкретними договорами зі Сполученими Штатами Америки, щоб ми вже бачили конкретику. Договори повинні бути, вони вже готуються.

Це повинно бути двосторонньо: тут ми із США, а тут ми з Китаєм. Потрібно шукати баланс. Але Китай — це одна держава, а ЄС — багато. ЄС на першому місці [для нас], а Китай — на другому. Але ми апріорі не можемо відвертатися від Китаю, ми повинні продовжувати співпрацю, розвивати її на взаємовигідній основі — з оглядкою на наших партнерів. Тому що конкуренція США та Китаю зараз набирає дуже сильних обертів.

— Ми можемо все, що завгодно обговорювати із США, Китаєм, Німеччиною, Францією, але є фактор, який потрібно враховувати, — це Росія. Ми можемо обговорити фактор безпеки, але є Росія, яка може порушити цей фактор. Як ми повинні враховувати цей фактор РФ у переговорах, зокрема, із США?

— Ми повинні чудово розуміти, що апелювати до цінностей — це тупиковий шлях. Найголовніше — це питання прагматичного інтересу, яке ставлять всі країни та держави. І наше завдання — це максимально інтегруватися до геополітичного простору в контексті економіки, логістики, технологічних виробництв.

І чим більше ми інтегруватимемо, чим більше від нас залежатиме функціонування всієї цієї системи, тим більше ми отримуватимемо захисту, тим більше ми отримуватимемо рішучості у допомозі Україні у відсічі РФ. І Росія замислюватиметься. Вона розумітиме, що це не тільки Україна і її інтерес, це ще й інтереси США, Великобританії, ЄС і так далі. Це теж дуже сильний стримуючий фактор.

— Питання безпеки на Донбасі — "фактор РФ" дотичний до нього безпосередньо. Байден і Зеленський можуть обговорювати обстановку в регіоні, але тут є місце діям Кремля.

— Безумовно. Ми бачимо, що європейці з великою оглядкою дивляться на РФ. США — в меншій мірі. Штати зараз зацікавлені у тому, щоб не палити мости з РФ, оскільки у них серйозна конкуренція з Китаєм. Вони не хочуть штовхнути Росію повністю до рук Китаю. Вони дають можливість: "Хочете "Північний потік" — так, але є застереження, які потрібно буде обов'язково врахувати, зокрема, й щодо України". Така ось складна конфігурація.

Зафіксуємо, що Байден не зацікавлений у посиленні РФ, як і Німеччина, і Франція. Вони зацікавлені у тому, щоб задовольняти свій інтерес. І наше завдання — імплементувати цей інтерес у ті рішення, які прийматимуться, припустимо, щодо "Північного потоку-2".

Тобто, не можна сказати, що всі дивляться на Росію, та оцінюють, як вона поведеться. Але вони беруть її до уваги, тому що це сильний геополітичний гравець. Але зацікавленість у Росії тут більше у контексті конкуренції з Китаєм.

— Якщо "Північний потік-2" все ж запуститься, то що Україні має гарантувати світова спільнота, США, Європа?

— Тут у нас трикутник переговорів: Європа (зараз ідеться про Німеччину), США та Україна. Ось в цьому трикутнику ми зараз і перебуватимемо. Що Україні важливо? Президент Зеленський йде до кінця в тому, щоб не запустили "Північний потік" (бажано, щоб і не добудували). Але його, швидше за все, добудують.

А ось на яких умовах запускатимуть — це інша розмова. Зокрема, чи поширяться на нього всі ці енергопакети, які є в Європейському Союзі. Є вже хороший прецедент — "Північний потік-1" (газопровід OPAL, — ред.), частина якого примикає до Польщі. І Польща через суд домоглася рішення про відновлення умов Третього енергопакету ЄС (газопровід OPAL Росія повинна використовувати на 50% потужності, тим самим частина російського газу піде через польську територію, — ред.). у цьому напрямку нам теж потрібно працювати, і в цьому теж зацікавлена ​​й Німеччина, і Європейський Союз, і Сполучені Штати Америки.

США та Німеччина кажуть, що вони зацікавлені в збереженні за Україною статусу транзитера газу. Це дуже важливо. Значить, нам тоді потрібно, щоб США та Німеччина тиснули на Росію, та щоб ми після 2024 року (рік закінчення контракту з РФ щодо транзиту газу, — ред.) уклали транзитний договір на понад 10 років, чітко вказали необхідну кількість газу, який прокачуватиметься, 40-45 мбар (це мінімум, можна, звичайно ж, і більше). І з гарантією — "качай або плати", як у нас є зараз. Це позитивна історія 2019 року, коли якраз під час двосторонньої зустрічі Зеленського та Путіна досягли цієї угоди для "Нафтогазу" й "Газпрому".

Ще один момент — отримання компенсації. У будь-якому разі, ми щось втрачатимемо. Першочергово — це питання безпеки, навіть гарантії безпеки.

— Остання історія — це стаття Володимира Путіна "Про історичну єдність росіян і українців". Чи повинен Зеленський написати свою статтю у відповідь? Що там має бути?

— Не обов'язково писати статтю. Українське суспільство дуже жорстко до поставилося до статті Путіна. Воно прекрасно розуміє, що це пропагандистська річ. Це концептуалізація помилок і комплексів Путіна щодо України. Зеленський, відповідаючи, провів аналогію, що, якщо брати — то як Каїн і Авель, знаємо ми, чим це закінчилося.

З одного боку, стаття випущена "для внутрішнього споживання", перед виборами до Держдуми. З іншого боку, це може бути обґрунтуванням агресії, до якого може готуватися Російська Федерація, тому що у нього там був пасаж, що він не визнає кордонів, які були після розвалу [СРСР], він багато про це говорив. Тому це небезпечний дзвіночок, на який нам варто звернути увагу.

Я думаю, що тут повинна бути відповідь не стільки Зеленського, скільки наших іменитих істориків, які чітко можуть розкласти по поличках, що [у статті Путіна] багато маніпуляцій і дурниць.

Але, чим менше приділятимемо цьому уваги, тим краще. Оскільки завдання Путіна (він українською мовою написав, російською мовою написав, на широку аудиторію розраховував) — якось "зачепити", викликати до тексту інтерес. Не треба йти у нього на поводу.

Прямий ефір