Коли закінчиться війна: інтерв'ю з військовим експертом Олегом Ждановим

Олег Жданов. Скріншот відео: kanaldom.tv

Чому росіяни все частіше відмовляються воювати в Україні і що насправді відбувається в армії РФ? Чи наважиться Лукашенко на участь у війні проти України. Які цілі переслідує Захід і який його інтерес у цій війні. Який момент буде переломним під час військового протистояння України та Росії та як довго воно ще може тривати. Про це і не тільки в межах телемарафону "FreeДОМ" на каналі UA говоримо з військовим експертом Олегом Ждановим.

Війна — не популярна

— Раніше ви говорили неодноразово, що друга фаза наступу російських військ, насамперед удар на Донбасі, затримується через те, що вони мають труднощі з особовим складом, з комплектацією. Чому так відбувається?

— Тому що з кожним днем ​​війна стає все менш популярною в російському суспільстві. І ті втрати, яких вони зазнали, вже дійшли навіть до Сахаліну, до крайньої точки Російської Федерації.

Всі чудово розуміють, що це ніяка не "спецоперація", що це війна з величезними втратами як у техніці, так і в людях. І похоронні листи йдуть. Саме тому війна стає непопулярною, і охочих піти підписати контракт на умовах участі у бойових діях стає менше і менше.

— Ось надходять резервістам повідомлення про те, що їх викликають до військкоматів, і ті відмовляються йти на війну. Вони мають на це право?

— Так, абсолютно. У тому й фішка. Справа в тому, що юридично війни не існує в Російській Федерації. Там триває "спеціальна військова операція". У контракті військового-резервіста написано, що його можуть щороку викликати на збори тримісячні. А у разі війни він повинен стати в стрій і виконувати обов'язки згідно з бойовим розрахунком.

Але війни немає, і контрактник приходить і каже: хлопці, на збори, так, будь ласка, а на участь у військовій операції, у бойових діях, ні, я не хочу. І немає юридичної підстави для того, щоб притягти його до відповідальності. Але буквально днями з'явилася інформація нашого розвідуправління про те, що вони змінили умови контракту, вписали в документ бойові дії та кримінальну відповідальність за відмову від участі, де б вони не проводились.

Тобто ось так вони ставлять тепер питання. Тому тепер ще менше людей охочих підписати контракт зі Збройними силами Росії. Тобто ця міра трохи запізнилася. І зараз, як я розумію, вони готують сценарій початку Другої чеченської війни.

Згадайте, 10 будинків підірвали тоді з людьми, і завдяки цьому створили в суспільстві думку про те, що треба розпочинати Другу чеченську кампанію. Наразі це, я так розумію, готується окупований півострів Крим, Ростовська, Курська, Брянська, Білгородська області. Тобто всі області, які примикають до України, там уже шостий рівень терористичної загрози. Залишилося запровадити "червоний" рівень загрози, воєнний стан і, будь ласка, починай загальну мобілізацію.

— Тобто, вони хочуть провести якісь провокації, теракти, щоб підняти рівень терористичної загрози?

— Так, підняти до "червоного" рівня, а потім запровадити воєнний стан. І звинуватити у цьому всьому Україну. І, звісно, ​​розпочати загальну мобілізацію. А воєнний стан передбачає загальну мобілізацію. У цих регіонах, насамперед.

— А для того, щоб провести загальну мобілізацію по Росії, потрібне запровадження воєнного стану?

— Треба оголосити воєнний стан. Але тут ще питання, якщо я правильно розумію, що якщо в прикордонних регіонах це і може мати під собою якусь підставу, що мовляв "українські ДРГ" зайшли, підривають, вбивають, то в Якутії або в Татарстані, там ніхто не зрозуміє, чому воєнний стан запровадили. А де ж найсильніша армія у світі, яку вони популяризували?

Це може викликати соціальний вибух у суспільстві, тому вони намагаються максимально уникати таких масових розголосів, мовляв давайте, йдемо всі на війну, бо ми не можемо впоратися з Україною.

Таким чином, фактично Путін зізнається в тому, що він програв "військову спеціальну операцію" в Україні. Потрібно вже йти повномасштабною війною для того, щоб перемогти Україну.

 — Якщо вдасться провести цю мобілізацію в прилеглих до України областях, і на півострові Крим, скільки часу може піти на те, щоб цей резерв опинився на фронті?

— Десь до пів року. Це робиться не швидко. Їх треба буде, по-перше, всіх відмобілізувати, поставити в стрій, а потім ще треба буде їм дати техніку. А ось тут проблема номер два. Вся більш-менш боєздатна техніка, яка є у Збройних силах Росії, вона вже вся тут, в Україні. Все, що у них залишилося у військових частинах, у пунктах постійної дислокації, воно або потребує ремонту, або перебуває на тривалому зберіганні, що знову ж таки викликає величезне питання щодо її технічної справності.

А ще варто врахувати, що військово-промисловий комплекс практично стоїть сьогодні російський. Наприклад, за останньою інформацією щодо постановки завдань, такий парадоксальний стався випадок, що "Уралвагонзавод", основний танкозбірний Російський Федерації, який пів року працював у режимі 4/7, тобто чотири робочі дні на тиждень, і шестигодинний робочий день в одну зміну, зупиняється. А через три дні уряд Росії дає завдання відновити, прискорити і посилити виробництво танків. На що було сказано, що "Уралвагонзавод" до кінця року в існуючих умовах може зібрати 35 танків! Це менше ніж батальйон.

А уявляєте, що таке зняти танки з тривалого зберігання, завантажити на платформи, які не заводяться, привезти на завод, прогнати їх щонайменше через середні ремонти, а іноді й капітальні.

Ну, ми випадки знаємо, що застрелився командир полку, бо на одному з танків не було двигуна. Як можна під час тривалого зберігання винести двигун із танка, питання. Тільки радянські прапорщики, мабуть, були на це здатні.

А потім після заводу відправити цей танк уже до військ, посадити екіпаж, і тоді він готовий. Тому я й говорю, що загальна мобілізація сьогодні в Росії вже не допоможе. А ми ж не стоятимемо на місці. Ми ж завдаватимемо вогневої поразки, видавлюватимемо їх з нашої території, і поки вони зберуть ось цей резерв країни, то ми вже вийдемо на державний кордон.

— Ось є багаторазове свідчення, що вже ті солдати та офіцери, які воюють в Україні, пишуть рапорти про відмову продовжувати воювати. Що їм може загрожувати у такому разі?

— Нині, в принципі, нічого на юридичній основі. А якщо вони підписували згоду на участь у бойових діях, тоді кримінальний термін. Якщо вони не підписували згоду, просто їх везли ніби на навчання, а потім віддали бойовий наказ і вони увійшли до України. Вони знали, що вони входять до України. Але ж вони не знали, не розраховували, що буде така масштабна війна. То, в принципі, нічого не буде.

Тому командування Збройних сил Російської Федерації на всіх рівнях просто ігнорує ці рапорти, їх просто викидають. Їх не розглядають, тим самим створюючи такий депресивний моральний стан у військовослужбовців.

Їм же обіцяли за місяць ротацію. Але на запитання: "А коли ми поїдемо додому, коли буде ротація?", командир їм відповідає: "Ти, солдате, поїдеш з України лише двохсотим, або у в'язницю". Ось така постановка питання на сьогодні у Збройних силах РФ.

Немає війни — немає виплат

— Багатьох заманюють на війну солідними грошовими преміями. Яка зараз ситуація із виплатами російським солдатам?

— Дуже сумна ситуація. До речі, я чув, що їм обіцяють від 200 тис. рублів, але ж питання в тому, що ті, хто воює сьогодні, вони навіть не отримали польові надбавки, не кажучи вже про те, що вони беруть участь у повноцінних бойових діях. Але війни немає. Це щодо поточного фінансового забезпечення.

А також у військкоматах починаються проблеми у поранених, які отримали поранення. Держава відмовляється виплачувати гроші, бо військкомат вимагає офіційного підтвердження, що він отримав поранення під час виконання спеціальної військової операції в Україні. Звичайно, йому таких документів ніхто не дає.

У частині пишуть, що він офіційно значиться на навчаннях. Підстав для виплати немає. Те саме вбиті. Там уже є проблеми, адже тим, хто отримав похоронки, військкомат не хоче виплачувати.

Найголовніша проблема — це наслідок. Невиплата грошей — наслідок. Найголовніша проблема в Росії у тому, що цієї війни немає у бюджеті Російської Федерації. Вони не розраховували так воювати. І на сьогодні ця війна фактично йде в кредит.

Вони просто витягують гроші з інших статей, спрямовують їх на армію, або просто кредитують цю війну. Але потім дірку треба буде закривати в бюджеті. Ось у цьому головна проблема, що війни у ​​бюджеті немає.

— Ось ця ось мобілізація, зняття озброєння з консервації, це теж коштує великих грошей.

— Так, це коштує величезних грошей. Я ж про що й говорю, що зараз бюджетники можуть залишитися без зарплати у Росії. Припустимо, соціальні виплати будуть призупинені, фінансування якихось інших проєктів, те саме, буде призупинено, бо всі гроші підуть на оплату цих заходів.

Ну, припустимо навіть, якщо вони там місяць або два місяці не можуть не виплачувати ці гроші, то кредитувати. Але ж люди не отримали грошей, вже обурення серед особового складу у військових частинах. А якщо це піде повсюдно по всій Росії, це може створити напругу в суспільстві.

Чому петляє Лукашенко

— Чи може Росія посилитись за рахунок вступу у війну Білорусі?

— Так. Я думаю, що може. І на сьогодні, наскільки я розумію, судячи з того, що Путін так сильно тисне на Лукашенка, і постійно його висмикує, то Збройні сили Білорусі є найбільшим резервом, на який може розраховувати Російська Федерація. Саме тому Путін намагається змусити Лукашенка вступити в цю війну.

— А чому тоді Лукашенко вже відмовляється стільки часу?

— Справа в тому, що Лукашенко, поки не ухвалив політичного рішення про вступ білоруської армії у війну в Україні, доти він може почуватися більш-менш у безпеці. Як тільки він ухвалить це політичне рішення, він стає перешкодою на шляху навіть того ж таки Путіна.

Вони вже створили єдину систему військового управління силами безпеки союзної держави. І як тільки він дає наказ на вступ у війну, далі в систему включається військова машина єдиного військового управління. І Лукашенко вже стає перешкодою на процесі поглинання Білорусі та приєднанні її до Росії як союзної держави.

Білорусь тоді вже де-факто і де-юре перейде під управління Генерального штабу збройних сил Російської Федерації. Я думаю, що Лукашенко це чудово розуміє. А ліквідувати його, припустимо, зараз, до надання такого наказу, це все одно, що зіграти в російську рулетку. Тому що ситуація у Білорусі може стати непередбачуваною. Тому Путін і вмовляє Лукашенка, тому Лукашенко і петляє до останнього моменту.

 Київ — сакральне місто

— Днями Міноборони Росії пригрозило, що може завдати ударів по центрах ухвалення рішень у Києві. Наскільки це реалістично?

— Так, це цілком реалістично на сьогодні. Питання лише в ефективності цих ударів. Наскільки наша ППО готова захистити зокрема і центри ухвалення рішень. А так від ворога можна чекати чого завгодно. Тим більше, що у них така можливість ракетного удару по цих центрах є. Але ми сподіватимемося, що ППО нас захистить.

— А чому вони раніше цього не робили?

— Мабуть, раніше не було такої гострої потреби, хоча дуже дивне питання, чому вони не робили раніше. У першому етапі війни зрозуміло, тому що вони хотіли сюди посадити свою "владу".

Київ — сакральне місто для Путіна, і в нього вся ідеологія "русского мира" побудована на Київській Русі. Вони фактично намагаються вкрасти нашу історію. Київ — "мать городов русских". Вони ж думають, що вони "русские", а насправді — росіяни. Ми русичі за історичною лінією. Тому, найімовірніше, вони таки сподівалися на те, що їм вдасться взяти Київ, і провести тут цю церемонію підписання договорів на умовах Москви.

Зараз, коли прийшло повне розуміння того, що до Києва їм не дістатися, а Україна продовжує посилюватися за рахунок партнерів, ймовірно, ухвалено інше рішення. Я думаю, що вони почнуть стирати наші міста з землі.

Судячи з тієї кількості авіації, яку вони накопичують біля наших кордонів, найімовірніше, ось цей "сирійський м'ясник" на прізвище Дворніков, якого призначили командувачем "військової операції" в Україні, має такий задум.

До речі, це його була ідея стерти Алеппо з землі. Саме він планував та застосовував хімічну зброю в Сирії, проводячи операцію під чужим прапором, приписуючи ці справи нібито військам Башара Асада. Тому я не здивуюсь, що тактика ведення бойових дій може кардинально змінюватися у бік заподіяння нам максимальної матеріальної шкоди.

Гра на межі фолу

— Ви казали, що Захід має свої плани на цю війну. Які ці плани?

— Максимально вибити Росію із геополітики. Росія має стати країною третього світу, яка не має права голосу на світовому політичному Олімпі. Ось це головна стратегічна мета війни колективного Заходу проти Російської Федерації.

Так, вони воюють нашими руками, в принципі, завжди й казали, що за нас ніхто не воюватиме. Але вони вирішують саме таке завдання.

До того ж завдання, яке вирішується Сполученими Штатами, перебуває на межі фолу, тому що з одного боку треба вибити Росію з їхньої геополітичної карти і зробити її просто країною третього світу з сировинною економікою, але з іншого боку, не можна допустити, щоб Росія розвалилася.

Тому що в цьому випадку зникає образ ворога для Європейського Союзу і тоді ми повертаємось у 1991 рік. Навіщо треба НАТО, якщо Радянський Союз розвалився? Захід це вже проходив, Штати це вже проходили.

Тому їхня головна мета — зміна геополітичної позиції Росії, а це може статися лише внаслідок зміни політичного керівництва Російської Федерації. Ось головна мета Заходу в цій війні.

— Тобто вони нашими руками намагаються перемолоти російську армію. Саме із цим пов'язано те, що вони не поспішають давати нам важке озброєння?

— Я вважаю, саме так. Вони чекають внутрішнього перевороту в Російській Федерації. Саме тому вони затягують, найімовірніше. Але це моя особиста думка. Мені здається, що вони саме затягують цю війну, не дають її швидко закінчити доти, доки не зміниться політична влада в Росії.

А якщо влада політична зміниться, припустимо, відбудеться усунення Путіна від влади, ми зараз не говоримо про способи та методи, просто його клан відійде і ось цей клан яструбів та клан війни, партія війни теж буде відсторонена від влади, тоді нове більш ліберально-демократичне керівництво Росії піде на домовленості із Заходом із чистого аркуша. І є шанс закінчити війну з меншими втратами та меншим кровопролиттям.

Звичайно, з поверненням наших територій. Це буде як поступка з боку Росії за зняття санкцій, виведення військ тощо. Варіант тут, у принципі, один. Але це може бути, ще раз повторюся, тільки з новим політичним керівництвом Російської Федерації.

Коли закінчиться війна

— Той факт, що анонсований масштабний наступ Росії на сході України весь час переноситься, водночас українські сили тримають оборону і не переходять до якихось серйозних контрнаступальних дій. Це свідчить про що?

— Все має бути послідовним. Не можна перестрибувати через етапи. Поки ми не завдамо вогневої поразки противнику до стану зниження його наступального потенціалу до нуля, ні про який контрнаступ говорити не можна.

Потрібно дочекатися саме цієї другої хвилі. Спочатку — завдання військового розгрому, і тільки після цього починається контрнаступ. Інакше ми поламаємо хід війни та можемо наробити купу помилок. Я в цьому плані бачу, що наш Генеральний штаб діє абсолютно правильно та послідовно. Не можна перескакувати окремі етапи. Це може поламати всю систему оборони.

— І останнє питання, яке турбує всіх, скільки триватиме війна?

— Думаю, що кілька місяців, не менше, триватиме війна. Скільки це — два, три, п'ять, шість — сьогодні важко сказати.

Ми більш точно зможемо поговорити про дату закінчення війни після цієї битви за Донбас. Тоді буде зрозуміло, де ми перебуваємо, і скільки нам ще треба зусиль, щоб вирішити всі ці питання.

Прямий ефір