Колонії та СІЗО стануть як у Європі: інтерв'ю із заступницею міністра юстиції Оленою Висоцькою

Елена Высоцкая. Фото: kanaldom.tv

У більшості місць позбавлення волі наразі засудженим заборонено користуватися мобільними телефонами. Однак постійні обшуки камер демонструють — часто заборону ув'язнені ігнорують.

Але незабаром у всіх колоніях стануться зміни. Міністерство юстиції впроваджує експериментальний проєкт — засудженим нададуть можливість доступу до інтернету та до IP-телефонії. У Мін'юсті запевняють, що до 2026 року місця позбавлення волі стануть такими самими, як в’язниці розвинених європейських країн. Про це у програмі "Право на Право" телеканалу "Дом" розповіла заступниця міністра юстиції Олена Висоцька.

Ведуча програми — Дарина Вершиленко.

Дарина Вершиленко та Олена Висоцька. Фото: kanaldom.tv

— Нещодавно міністерство розробило проєкт Стратегії реформування пенітенціарної системи до 2026 року. Якою ж буде в'язниця у 2026 році?

— Вона повинна змінитися і бути схожою на в'язниці європейських цивілізованих країн, наприклад, на норвезьку в’язницю. Для нас це поки найяскравіший приклад в'язниці, де філософія персоналу і засуджених однакова.

Її сенс у тому, що позбавлення волі — це вже покарання, і на цьому крапка. Інших покарань щодо людини, яка вже перебуває у в'язниці, бути не може.

Умови утримання, харчування, медичне обслуговування повинні бути нормальними. І персонал повинен працювати не просто на охорону периметра і приміщень, а й на те, щоб людина, яка відбуває покарання в нашій українській в'язниці, змогла б реалізувати себе далі в житті — знайти роботу, створити сім'ю або зберегти свою сім'ю, і бути нормальною людиною. Ось така мета. Це наша з вами безпека.

— Міністерство юстиції засвідчило це на власному прикладі. На роботу до міністерства взяли жінку, яка відбуває довічне покарання. Як взагалі на це зважилися?

— Звичайно, це непросте рішення.

— В чому ж була складність? В юридичних певних аспектах?

— У супроводі, звичайно. Мін'юст — державний орган. Якщо бізнесмен має більше можливостей взяти на роботу кого завгодно, то у держоргану є професійні вимоги, спеціальні конкурси. Тому в міністерстві шукали додаткову можливість і знайшли її в патронатній службі міністра, де застосовують спрощені умови приймання на роботу. До речі, ця жінка працює помічником міністра юстиції.

— У Мін'юсті воліють, щоб на цьому прикладі бізнес побачив, що люди, які перебувають за ґратами, можуть працювати та бути справжніми членами суспільства?

— І це важливо. Це повинен бути бізнес, який думає про безпеку суспільства, соціально відповідальний бізнес. Це сигнал, коли ти на своєму прикладі показуєш іншим учасникам, іншим суб'єктам, що все можливо. І що міністерство готове супроводжувати такі проєкти. І щоб масово брали не просто на роботу низьких кваліфікацій (як нині — швейні виробництва, робота з металом, деревообробка), а на більш інтелектуальну.

Це можуть бути редактори, перекладачі, це можуть бути юристи, фінансисти, робота в інтернеті.

У колоніях є сучасні засоби. Можливості, які ми створюємо для засуджених, теж змінюються. І останні два роки обмежень за пандемії показали, що дуже багато роботи можна виконувати дистанційно.

Тому наш приклад — це акцент для всіх, хто може нам допомогти у працевлаштуванні, а значить — підготувати людей до нормального законного життя згодом.

— А ось ця жінка, яка тепер працює в міністерстві та одночасно відбуває покарання, що вона розповідає про свою роботу? Що це їй дало? Ви з нею спілкувалися?

— Ми спілкуємося з адміністрацією колонії, з психологами, які її супроводжують.

— Тобто безпосередньо з нею контакту немає?

— Є безпосередньо з нею контакт у її керівника. Керівник патронажної служби міністерства дає цій громадянці завдання, тому в них спілкування між собою. Ми забезпечуємо зв'язок через інтернет, електронною поштою. У колонії є обладнаний інтернетклас, вона до нього приходить під час годин своєї роботи й виконує наші завдання.

Вона рада. І психологи, які з нею працюють, коментують, що це надія для неї, що вона може бути корисна. Терапія працею — найефективніший спосіб стати на правильний шлях. Але ж праця може бути досить різною.

Також є поодинокі випадки в інших колоніях, де люди, наприклад, займаються перекладами. Але вони поодинокі, тому що ніхто про це ніколи не думав, не порушував це питання.

Тому міністерство зобов'язане було показати на власному прикладі, що це можливо і це дуже ефективно.

— Це стало можливим завдяки проєкту IP-телефонії, коли у в’язницях є доступний інтернет? Як це працює, коли до українських в'язниць проведуть інтернет і які ризики існують?

— Зараз кожна колонія, кожна виправна установа має хоча б одне таке робоче місце. Ну, звичайно, потрібно розширювати їхню кількість. Це великий проєкт справжньої ресоціалізації засуджених. Ресоціалізація — це навчання, новини, інформація про те, що відбувається у світі. Це і можливість робити щось корисне.

Однак якщо у засуджених такі можливості вже є упродовж двох років, то у тих, кого тільки ув’язнили й вони перебувають у слідчих ізоляторах (СІЗО), не було можливості спілкуватися зі своїми рідними через інтернет. І нещодавно Кабінет міністрів увів експериментальний проєкт, нашу ініціативу, щоб навіть у тих, хто перебуває в слідчих ізоляторах, була можливість доступу до інтернету, до IP-телефонії, тобто до зв'язку із зовнішнім світом.

Зазначу, що доступ до інтернету дуже обмежений — це так звані білі сайти. Тобто установа формує перелік сайтів, на які можуть заходити засуджені або ув’язнені. І так само з IP-телефонією — неможливо буде телефонувати кому завгодно, шантажувати, вимагати гроші або робити якісь протизаконні дії.

— А як можна обмежити дзвінки?

— Формується список дзвінків, номерів телефонів, на які може зателефонувати людина, яка перебуває у СІЗО.

— Хто це буде контролювати? Чи це буде спеціально створена система?

— Цей проєкт тільки впроваджують. Зараз ми працюємо над практичним застосуванням IP-телефонії в слідчих ізоляторах. Тобто ми працюємо над тим, щоб була техніка, аналізуємо перші доступи, щоб не нашкодити, з одного боку, але й з іншого боку, весь цивілізований світ дав змогу людині, яка перебуває під слідством, зателефонувати, наприклад, адвокату або повідомити про злочин.

— Наскільки взагалі в українських в'язницях обмежені телефонні дзвінки та доступ до мобільного зв'язку?

— У СІЗО дзвонити взагалі не можна. Тільки зараз запроваджується експериментальний проєкт. А у в’язницях — так, можливо, але це не мобільний зв'язок. Це телефони, які надаються адміністрацією. Тобто мобільний телефон залишається як заборонений предмет у в'язниці.

— Як же злочинці, які перебувають у в’язницях, скоюють ті ж шахрайські дзвінки?

— Це несанкціоновані телефони, проти яких здійснюють боротьбу за допомогою тих же обшуків. До речі, філософія нашого проєкту полягає ще й у тому, що якщо існує можливість зателефонувати, то вірогідно, що кількість нелегальних телефонів зменшиться. Бо буде альтернатива, яка порядних людей не буде змушувати входити до корупційних схем із кимось, щоб мати цей телефон.

Але з іншого боку, дозволивши такий телефонний зв'язок, ми повинні думати над тим, як посилити контроль. І цей контроль має посилитися не тільки людським фактором, адже постійні обшуки вже є неефективними. Це повинні бути технічні засоби, які будуть глушити несанкціонований зв'язок.

— А чи не призведе це до того, що несанкціоновані телефони зростуть у ціні?

— Якщо не йти далі, то так.

Але неможливо сьогодні заглушити зв'язок, не давши альтернативу. Це теж не є нормальним.

Тому міністерство думає над тим, як надати людям можливість телефонувати, якщо нікому не завдаватимуть шкоди. Людина зможе зателефонувати рідним, адвокату або захиснику, готуватися до суду.

— Чи може бути заглушений сигнал мобільного зв'язку у в’язницях та у СІЗО?

— Це дорогий проєкт. В’язниці зазвичай розташовані на територіях, відокремлених від населення. І заглушити сигнал там технічно простіше, щоб водночас не глушити, наприклад, чийсь офіс, будинок. СІЗО ж розташовані стінка до стінки з житловими будинками, наприклад, у Києві. І так у кожному великому місту.

А глушити цілеспрямовано окремі сигнали, окрему частоту поки дорого. Але ми працюємо над новітнім технічним розв’язанням цього питання. Але поки Мін'юст думає, треба аналізувати, як ітиметься далі з дозволеним інтернетом. Тому ці два проєкти — інтернет і телефонія — крокують паралельно.

— Чи передбачено питання самоокупності? Чи будуть засуджені платити за інтернет і телефонні дзвінки?

— Так. У всьому світі дзвінки — це платна послуга. Ми з вами теж телефонуємо не безкоштовно. Це абсолютно нормально, що дзвінок з місця позбавлення волі — це платна послуга.

Просто ціна повинна бути доступною, а потік грошей повністю контрольованим. Ми плануємо, що гроші, які будуть надходити від цієї послуги, використовуватимуть для розвитку цього самого зв'язку. Тобто буде більше точок доступу, щоб не було корупції, не було черг на право скористатися дзвінком або інтернетом.

Олена Висоцька. Фото: kanaldom.tv

— З останніх гарячих новин: міністр внутрішніх справ Денис Монастирський озвучив ідею, що Україна, приймаючи біженців з Афганістану, може розмістити їх у порожніх в'язницях. Яка думка Мін'юсту з цього приводу?

— Ми на таку ініціативу вже відреагували. Мін'юст офіційно запропонував інші установи. Був запит від Міністерства внутрішніх справ, і Мін’юст запропонував колонії, наприклад, Чернігівську та Кременчуцьку.

— Це колонії, які виставили на продаж?

— Вони ще не виставлені, але вже не працюють. І вони не працюють не так давно. Це свідчить про те, що в цих колоніях теоретично набагато дешевше відновити життєдіяльність. Відновити системи опалення, водопостачання тощо. Тому запропонували саме їх.

Триває діалог, але ще немає остаточного рішення. Мін'юст готовий допомогти в розв’язанні питання, але ми хочемо, щоб на наші аргументи також зважали та брали до уваги.

Читайте також: У пошуках телефонів: перевірка тюремних камер у Лук'янівському СІЗО — спецрепортаж

Прямий ефір