Як змінився Крим за сім років: інтерв'ю з Абдурешитом Джеппаровим

Абдурешит Джеппаров. Фото: suspilne.media

В окупованому Криму тривають арешти, обшуки. З труднощами навіть на побутовому рівні стикаються і пересічні мешканці. Ситуацію з правами людини, а також те, як за сім років змінився Крим — у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом" висвітлив координатор Кримської контактної групи з прав людини Абдурешит Джеппаров, який досі перебуває на півострові.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— Сім років минуло. Як змінився Крим?

— По-перше, тут стало багато людей. Населення Криму вже наближається до 3,5 млн. Це видно навіть візуально в містах, де ми буваємо. Дуже багато транспорту. Багато чужих облич. Ми якось звикли до своїх людей, до свого звичного середовища. Тепер багато нових. При цьому люди стали більш похмурими, відчувається стресовий такий стан: не знаєш, що завтра ще викинуть.

Вже немає того звичного Криму, коли можна було їхати дорогою, а навколо — зелень, лісосмуги. Всього цього тепер теж немає.

Багато військових. Багато будівництва. Крим практично став не тільки військовою базою, але ще й великим будівельним майданчиком. Будівництво всюди: і в містах, і на березі моря.

Ще нинішній Крим — це "сіра" зона, де немає журналістів.

Принаймні, це мої відчуття. Я не беруся говорити за весь трьохмільйонний Крим.

— Як змінилася ситуація з правами людини на півострові?

— Зрозуміло, що погано. Багато арештів, сотні арештів, обшуки.

А що таке обшук і арешт? Це буквально атака на будинок людини. Це вторгнення. Просто уявіть: ніч, всі сплять, сплять діти. І ось у дитячого ліжечка з'являється, скажімо, людина в масці, страшно.

Якщо говорити про побутовий рівень. Людина вже позбавлена права на те, що мала завжди. Наприклад, я вже згадував, що в Криму дуже багато будівництва.

Ось людина жила недалеко від берега, за 300 метрів могла потрапити до моря, відпочити. Тепер вона має обходити будівельний об'єкт, робити багатокілометровий гак. Щоб потрапити до моря вона змушена йти годину-дві.

— Я теж бачив в медіа ці страшні паркани, з колючим дротом. Це звичайна тепер ситуація в Криму?

— Так, це цілком звичайна ситуація. Так було раніше у напрямку Керчі, Феодосії. Там є селище Приморське, так в ньому увесь берег забудований. І ми тоді обурювалися: як так можна, відгородити море? А тепер така картина по всьому Криму, або майже всюди.

Зараз ця проблема дуже актуальна для Судака: там забудовується район мису Меганом — будують величезний комплекс, місто-супутник Судака. І він весь загороджений дуже високою огорожею. Тут є селище Мигдальне, раніше до моря було 300 метрів пройтися, 3-4 хвилини неспішним ходом. Тепер же потрібно обходити, об'їжджати. А люди там жили роками: вони там народилися, виросли, й уявіть — тепер для них все змінюється.

— Писали, що об'єкт, який будується на Меганомі, якось пов'язаний із президентом Росії.

— Думаю, що в Криму все пов'язано з президентом Росії. Починаючи від Меганому, закінчуючи ракетою, яка тут стоїть. Всі ці неподобства, звичайно, теж на відповідальності того ж президента. Це якщо формально говорити. Звичайно, ми знаємо, що все це Москва, люди, які наближені до президента. Десь більше грішать на Дмитра Медведєва. Зрозуміло, звичайно, що це все московська, російська еліта.

— А як на це дивляться місцеві кримчани, які жили тут до 2014 року і залишаються на півострові?

— Кримчани, знаєте, різні. Є люди (насправді, немала частина кримчан), яких російська пропаганда довела до такої кондиції, що у них, вибачте, буде в животі пусто, але вони будуть всім задоволені. Вони раді тому, що відбувається.

Але є й інші кримчани, яким це не подобається. Не подобається нам, що, скажімо, змінилися наші звичні дороги, що загороджений берег, що трасами Криму пересувається військова техніка, а її дуже багато. Це заважає, це некомфортно, це нескінченні ДТП.

Багато є обурливого. Але тут не можна відкрито висловлювати свою думку, позицію, відкрито вийти з протестом. Інакше це будуть санкції, арешти, обшуки. Загалом, будуть кошмари. Ми знаємо, як це було нещодавно, коли покладали квіти біля пам'ятника Шевченку, коли заарештували одного з учасників заходу, і тепер його звинувачують за якимось статтями.

— Йдеться про арешт 10 березня в Сімферополі журналіста Владислава Єсипенко. Є якась нова інформація про нього? Допустили до нього адвокатів?

— Ми знаємо, що тепер йому висунуто звинувачення. Знайшли там чорт знає що. Ми займаємося цим питанням, і будемо займатися цією справою, допоки не з'ясуємо всі нюанси.

— Ось ці репресії, як випадок з Єсипенко, або як численні випадки з кримськими татарами, вони людей підштовхують до солідарності, чи навпаки, люди замикаються і дотримуються принципу "моя хата скраю"? Як інші люди реагують на репресії?

— По-різному. Дуже по-різному. Зрозуміло, що крім свідомості ще інстинкт самозбереження підказує, що ми всі повинні бути разом. Тому серед нас з'являються нові прізвища, нові люди. Найчастіше, звичайно, люди солідаризуються. І щойно дізнаємося, що з кимось трапилася біда, то відразу починаємо з цим працювати.

Бувають люди, які замикаються в собі, намагаються думати, що все це мине й буде легше. Але вони потім розуміють, що це не той шлях. І починають шукати людей, які були б солідарні з ними. Тому більше випадків, коли люди намагаються об'єднатися.

Читайте також: Переслідування, "суди" та депортація: Віталій Хилько про доповідь Моніторингової місії ООН щодо Криму

Прямий ефір