Україна наш дім

Як абітурієнтів з ОРДЛО інтегрують у мирне життя: "Официальный разговор" із представником Донецького національного медуніверситету

Олександр Кузякін. Фото: kanaldom.tv

У липні стартував пілотний проєкт Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій — при вишах працюють спеціальні підготовчі курси для абітурієнтів з окупованих територій. У проєкті беруть участь 24 вищих навчальних заклади, 7 із яких — у Донецькій області.

Мета курсів не лише "підтягнути" знання, а й адаптувати дітей до життя в українських реаліях. Адже сьогоднішні абітурієнти зростали в режимі окупації, на початок воєнних дій у 2014 році їм було всього 10 років.

Як на практиці дітей з окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) інтегрують у мирне життя — у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом" розповів Олександр Кузякін, асистент кафедри акушерства і гінекології, заступник відповідального секретаря приймальної комісії Донецького національного медичного університету.

Ведуча програми — Альона Грамова.

— Почнемо з того, що сам університет є переселенцем. Повернімося трохи до тих подій.

— Студенти виїхали першими й із вересня 2014 року ці фірми були розподілені серед вишів по всій Україні. Хтось вирішив залишитися у Донецьку, хтось поїхав до Росії, можливо. А в грудні 2014 року з Донецька переїхав адміністративний корпус і зовсім невелика кількість викладачів. Вони почали збирати наших студентів з усієї України, а також здійснювати підготовну роботу з нового набору. Якраз у грудні почалася робота із залучення студентів на факультети, що розмістилися у Краматорську. На той момент сюди приїхало близько 450 студентів і 200 викладачів. Особисто я тоді був вільним слухачем у місті Києві та переїхав сюди зі своїми друзями. І ми почали працювати, крок за кроком збираючи, а потім вже у розвиваючи наш виш. Зараз Донецький національний медичний університет розташований на території трьох міст — Кропивницький (колишній Кіровоград), Маріуполь і Краматорськ.

— На базі вашого університету, як і при інших вишах, з 2016 року почав працювати освітній центр "Донбас-Україна", через який за спрощеною системою можуть вступати до українських вишів абітурієнти з окупованої частини Донбасу. Як ця робота починалася, через які труднощі довелося пройти та що ми маємо через 5 років його роботи?

— Спочатку все було досить складно. Дуже складно було донести інформацію на ту територію дітям, які там перебувають. У перші роки до нас вступали одиниці з них. Але поступово виробляли механізми донесення інформації дітям на непідконтрольну територію. Що ми на них тут чекаємо, що нічого страшного з ними не трапиться, що їм нададуть підтримку та створять максимально комфортні умови для навчання, й вони зможуть отримати диплом загальноєвропейського зразка, який ми зараз видаємо. А головне — вони перебуватимуть на мирній території, де можна повноцінно зайнятися своєю освітою.

І ось попереднього року через "Донбас-Україна" до нас вступили 57 осіб. Цього року набір триває до 24 вересня, наразі ми прийняли 67 осіб.

Ми вже виробили досить непогану комунікацію з жителями непідконтрольної території, плюс "сарафанне радіо". Люди знають, що тут можна вступити, вивчитися, отримати диплом. Освіта у нас високого зразка, незважаючи на те, що ми — виш-переселенець. Можна подивитися різні рейтинги вишів — ми досі завжди перебуваємо у десятці-двадцятці кращих вишів. Тому що наш професорсько-викладацький склад неймовірно гарно працює і в науковій, і в навчальній, і в лікувальній сферах.

І намагаємося дітям, які приїжджають із непідконтрольної території, максимально приділити увагу, дати їм можливість отримати гідну освіту, не боятися їхати від батьків.

На жаль, основна проблема — багатьох дітей не випускають з тієї території, під будь-якими приводами. Особливо в моменти, коли вони отримують там шкільні атестати, на них звертають більше уваги, намагаються перешкодити виїзду. "А навіщо ви виїжджаєте? А навіщо вам туди їхати? Ви зраджуєте нашу республіку." Ось у такому форматі їм кажуть.

Знову-таки й батьки переживають, що з ними тут буде. Але, слава богу, ми працюємо та показуємо те, що переживати, по суті, нема через що, ви віддаєте свою дитину в хороші руки і з нею все буде добре.

— Пандемія внесла свої корективи, зокрема й в освітній процес. Як у вас?

— Так, ми повністю змінили свою роботу. Зате ця ситуація дала можливість краще працювати в електронному варіанті. Ми працюємо через Google Клас, ми цю платформу обрали. І навчилися працювати дистанційно настільки добре, наскільки це можливо за ці півтора року. І навіть наші викладачі, які старші, взялися і теж цього навчилися. Ми, молодше покоління, їм максимально допомагали у цьому. Тобто і в пандемії є свої плюси.

Але, звичайно, пандемія — це важко. У нас кілька працівників теж, на жаль, загинули від COVID-19.

— Цього року в Україні, і в Донецькій області зокрема, стартував пілотний проєкт — підготовчі курси для абітурієнтів з окупованої території, що вступили до наших вишів. У ньому беруть участь сім вищих навчальних закладів регіону. Ви є координатором цього проєкту. Як мені відомо, при вашому медуніверситеті на курсах займаються 14 дітей.

— Наразі 7 вишів саме в Донецькій області, а сумарно по всій Україні працює 24.

Так, у нас зараз займаються 14 дітей це середній показник у країні. Десь трохи більше, десь менше. І лише в одному виші, якщо я не помиляюся, у Бахмуті, близько 30 осіб вступили на курси. Просто вони ближче до "сірої зони", тому прибуло більше дітей звідти.

Це пілотний проєкт Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Суть у такому. Ми беремо дітей із непідконтрольної території або з "сірої зони" (прифронтової), привозимо до себе на два місяці (липень-серпень). Розселяємо до гуртожитка, проживання для них безкоштовне. До того ж вони отримують стипендію розміром двох неоподатковуваних мінімумів — це на руки 4 588 грн за кожен місяць.

І навчаємо предметів, які необхідні для того, щоб влитися безпосередньо у навчальний процес у вересні. Тобто "підтягуємо" проблемні місця за знаннями, усуваємо прогалини. Предмети для нашого вишу такі: українська мова, історія України, математика, біологія, фізика, англійська мова.

Заняття проходять з ранку до 13:00-14:00. А весь інший час ми займаємося дітьми з інтеграції їх у наші реалії, у наше життя. Як ми це здійснюємо? У нас дуже сильне студентське самоврядування. І ось діти, які займаються на курсах, живуть у нашому гуртожитку, в якому також поруч із ними живуть наші студенти-активісти.

Також діти спільно з нашими студентами беруть участь в акціях, які проходять у місті. Наприклад, брали участь у двох волонтерських акціях, а також у фестивалі. Їм сильно сподобалося. Вони неймовірно задоволені.

Крім спілкування з однолітками, ми забезпечуємо культурно-масові заходи — розроблена велика програма. Наприклад, у нас запланована поїздка до Центральної України до наймолодшого сільського голови. У нас є працівник, який з ним близько спілкується, і там дуже велика програма запланована. До того ж на вихідні ми завозимо на базу відпочинку "Сонячне". Також до Маріуполя повеземо, покажемо базу нашого медуніверситету там. Може, хтось із дітей після курсів вирішить вступити на спеціалізації, які є в Маріуполі. Паралельно ми хотіли ще показати їм Ямпіль, Святогірськ, Соледар.

Усі ці заходи для дітей також безкоштовні. Мінреінтеграції потім вже за фактом повністю відшкодовує нам усі витрати.

— Після курсів діти повинні вступати лише до вашого вишу чи до якого хочуть?

— Курси триватимуть до 31 серпня. Діти протягом цього періоду повністю пройдуть навчання та зможуть вступити до будь-якого університету. Наразі ми вже знаємо, що з 14 учнів 11 обрали наш університет. Через центр "Донбас-Україна" вони здали усі необхідні документи й навчатимуться у нас. А троє ще поки думають, визначаються, шукають себе. Якщо вони захочуть до нас вступати, ми будемо раді.

Прямий ефір