Історія повторюється: зустріч Байдена і Путіна аналізуємо з журналісткою Марією Строєвою

Сьогодні, 16 червня, в Женеві пройшла перша особиста зустріч президента США Джо Байдена та очільника РФ Володимира Путіна. Підсумки цього саміту, розклад сил на світовій арені та циклічність історії в програмі "На самом деле: мир" телеканалу "Дом" обговорюємо з аналітиком, журналісткою-міжнародницею Марією Строєвою.

Ведуча програми — Анна Нитченко.

— Як ти зараз оцінюєш відносини між Європою та Сполученими Штатами, з урахуванням нової міжнародної політики президента США Джо Байдена?

— Байден, на відміну від свого попередника Трампа, безумовно, націлений на посилення і зближення співпраці з Європейським Союзом.

Трамп досить багато зусиль докладав не тільки до того, щоб послабити відносини США та ЄС, а й до того, щоб послабити зв'язки всередині ЄС, припускаючи, що це вигідно Штатам. Хоча б тому, що єдиний Євросоюз, як моноліт, становить серйозну противагу США в як торговий об'єкт. Тому єдиний ринок Європейського Союзу і ринок окремо кожної країни-члена — це, звичайно, абсолютно різні речі.

Крім того, з боку Вашингтону було чимало претензій щодо того, що ЄС мало вкладає в НАТО, мало приділяє уваги своїй обороні. А основне фінансове і матеріальне навантаження в Альянсі лежить на Сполучених Штатах. У цьому було раціональне зерно, і зараз багато країн ЄС переглядає свою політику стосовно цього. Тим більше з огляду на те, що Росія є безумовною загрозою спокою в регіоні та у світі.

І в цьому сенсі дуже показові переговори Байдена і Путіна тут, в Женеві. Оскільки Росія може на рівних конкурувати з США тільки в відношенні числа ядерних боєголовок. А ось в плані економічної потужності, та навіть військової в чистому вигляді, звичайно, Росія поступається Штатам. При цьому РФ хоче отримати назад свій колишній статус наддержави.

І висвітлюючи зустріч Путіна і Байдена, російські ЗМІ тому формували меседж, що ось нарешті, Росія повернула свою велич. Ось тепер ми знову наддержава.

— Якщо не брати до уваги російську пропаганду, яка створює якийсь паралельний світ... У плані того, що Росія може представляти певну загрозу, РФ зараз є конкурентом, наприклад, того ж Китаю? І у зв'язку з цим, Китай для Сполучених Штатів — це союзник або загроза?

— Порівнювати Росію і Китай, м'яко кажучи, смішно. Бо населення Росії, за найоптимістичнішими оцінками, — 140 млн осіб. Думаю, що в реальності цифра набагато нижче, і невипадково перепис населення весь час відкладається. Думаю, навряд чи влада хоче народу повідомляти ці результати. А в Китаї населення — 1,5 млрд за найскромнішими підрахунками.

Крім того, Китай неодноразово демонстрував відкрито свою претензію на східні кордони Росії, й демонстрував, зокрема, і військову міць, завдяки якій, теоретично, він міг би реалізувати свої цілі. Так навіть без прояву військової могутності вже давно йде тиха повзуча експансія Китаю щодо східних рубежів Росії, Сибіру і Далекого Сходу. І Росія не в змозі її стримати. Бо там живе дуже мало людей, просто банально, на величезній території живе дуже мало людей, і утримати цю територію, звичайно, аж ніяк неможливо.

Повзуча експансія Китаю абсолютно наочна, і приховувати це абсолютно неможливо.

Тому, звичайно, Росія розглядає Китай як торгового партнера. А ось як основного конкурента його розглядають Сполучені Штати — це той гравець, без якого, взагалі, говорити про розклад сил у світі неможливо. Говорити, що Росія може скласти конкуренцію Китаю, я б точно не ризикнула.

— З приводу саміту в Женеві. Кому це було більше потрібно Байдену чи Путіну? Ось європейське турне Байдена, і не першою, а саме останньою в ньому поставили зустріч з Путіним. Як завершення, як фінальну крапку. Бо сам Путін хоче більше визнання, або що це?

— За моїми відчуттями — так. І зі мною, в загальному, згодні експерти, аналітики. Дійсно, російська преса неодноразово говорила, що Вашингтон ініціював зустріч, а значить, це потрібно Вашингтону. І це для них було хіба ще одним свідченням того, що Росія встала з колін, що Росія — велика держава. Мовляв, з нами хоче домовлятися Вашингтон.

Але саме те, з яким захопленням і як активно Росія мусувала цю тему, і дозволяє припустити, що, так, Вашингтон ініціював цю зустріч, але потрібна вона була більше Москві. У всіх сенсах.

Бо Росія після 2014 року з міжнародної арени була витіснена. Можна сказати вигнана. І, звичайно, не дивлячись на всі заяви, що "нам це не потрібно", дуже хотіла повернутися. Ця зустріч може розцінюватися Кремлем, як безумовне повернення.

— Багато хто проводить паралелі цієї зустрічі в Женеві із зустріччю тоді ще генсека Горбачова з президентом США Рейганом. Тоді обмінювалися фразочками, коли Горбачов, по-моєму, назвав Рейгана динозавром, а на адресу Горбачова полетіло щось теж. Зараз усі згадували фразу Байдена про "вбивцю" і що Путін сказав з приводу "словесного нетримання" — теж було озвучено. Ось з таким фоном йшли Путін і Байден на переговори. Як ти вважаєш, у чому основна різниця між переговорами тоді, майже 40 років тому, і зараз?

— По-перше, тоді все-таки Горбачов представляв Радянський Союз, який той же самий Рейган назвав "імперією зла". Тоді "Зоряні війни" були в зеніті слави, усі дивилися "Зоряні війни", ну, крім Радянського Союзу, звичайно. В СРСР молоді люди були позбавлені цього задоволення. І тому Рональд Рейган вважав за можливе сказати, що у нас, в загальному, є своя "імперія зла", ось вона — Радянський Союз.

Ті відносини характеризувалися, як холодна війна. Звичайно, приїзд Горбачова у 1985 році в Женеву (на саміт з ядерного роззброєння, — ред.) був таким собі проривом. На нього дивилися, як на вже нового лідера Радянського Союзу. Він був наймолодший член Політбюро КПРС. І після всіх цих кремлівських старців, він виглядав абсолютно живим, приємною людиною. І це справило враження на них. Безумовно.

Але, скоріше, я б провела паралель не з зустріччю в Женеві, а із зустріччю у 1986 році в Рейк'явіку. Ось ця зустріч Рейгана і Горбачова поклала дійсно кінець холодній війні. І з цією зустріччю багато хто порівнює нинішню зустріч у Женеві Путіна і Байдена.

Бо всі визнають, що відносини між Росією (яка навіть в Конституції вважає себе спадкоємицею Радянського Союзу) і Західним світом знаходяться зараз на вкрай низькому рівні, якщо не сказати на нулі. Це дуже холодні відносини, які вже все сміливіше називають другою холодною війною. Ось чи відбудеться перелом після цієї зустрічі — незрозуміло.

До речі, хочу сказати, що і зустрічі Горбачова з Рейганом у Рейк'явіку, і зустрічі Байдена з Путіним в Женеві передували дипломатичні скандали з висилкою дипломатів, з обміном гострими заявами.

— Історія повторюється.

— Абсолютно. І більш того, Радянський Союз тоді заборонив двом сотням радянських громадян працювати в американському посольстві. Як і Росія зараз, визнавши офіційно США поряд з Чехією як не дружні Росії країни, заборонила російським громадянам працювати в посольствах цих країн, фактично покаравши своїх громадян таким чином.

Дійсно, історія повторюється. Хотілося б припустити, що вона повториться і в тому, що відносини зміняться. Але вони не можуть змінитися, поки не зміниться міжнародна політика Росії.