Украина наш дом

Ініціатива Global Minds For Ukraine — суть та цілі проєкту: інтерв'ю з ректором KSE Тимофієм Бріком

Тимофій Брік. Фото: Facebook

Київська школа економіки (KSE) запустила подкаст і YouТube-канал Global Minds For Ukraine з лекціями світових інтелектуалів про події, що відбуваються зараз в Україні. Проєкт пропонує послухати виступи провідних науковців, соціологів, політиків, військових експертів, економістів.

Якою є мета проєкту і як до нього можна долучитися — розповів автор ініціативи, професор, ректор університету "Київська школа економіки" Тимофій Брік в ефірі програми "Ранок Вдома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Скажіть, будь ласка, у чому суть вашого проєкту, як він працює?

— Дуже просто, проєкт Global Minds to Ukraine має дві мети. Перша — привернути увагу західних інтелектуалів до України, друга — продемонструвати світові, що ми можемо створювати власні майданчики, на яких світові інтелектуали можуть обговорювати важливі питання. І не обов'язково лише стосовно України, але й світові важливі питання, наприклад, кліматичні зміни тощо.

Хтось має створювати такі майданчики тут, у нас, і це дуже важливо для того, щоб Україна зайняла серйозне, сильне місце у світі. Ми повинні не просто експортувати наших інтелектуалів, не просто ходити в гості на їхні подкасти, а й повинні створювати власні майданчики, куди вони можуть приходити.

Університет "Київська школа економіки" працює, наша команда, працюю я, наші комунікатори, волонтери, студенти, ми всі разом працюємо над тим, щоб запрошувати спікерів. А потім це все питання логістики: знаходимо дату, можливість поговорити онлайн, записуємо ефір. Його можна дивитися в онлайн-режимі в Zoom, на Facebook, потім ми викладаємо все в YouТube, формуємо подкасти. Далі ми пишемо тексти, перекладаємо українською мовою та викладаємо на сайті.

— Розкажіть трохи про експертів, яких вдалося залучити до участі в проєкті.

— Це дуже круті міжнародно визнані вчені, багато хто з них — це автори тих книг, які ви бачите, коли гуляєте десь в аеропорту чи в "Книгарні Є" і думаєте: я й так купив уже 20 книжок, які не читаю, куплю ще 21. Ось це вони.

Наприклад, Деніел Канеман, він Нобелівський лауреат, автор бестселерів. Тімоті Снайдер. Ось вони дуже відомі експерти. Можна сказати, що вони селебріті. Але ми намагаємося також залучити до проєкту ще таких учених, у яких, може, ще немає статусу селебріті, але вони точно мають статус дуже впливових провідних учених. Наприклад, це може бути декан чи директор якоїсь наукової програми з історією у Стенфорді. Можливо, в Україні він ще не селебріті, але у світі це вагомий авторитет.

— А як саме вам вдається заманити таких людей у ​​ваш проєкт, чим ви їх зацікавлюєте?

— Війна в Україні непокоїть багатьох людей у ​​всьому світі, зокрема світових інтелектуалів, учених.

Я можу розповісти таку історію про Нассіма Талеба. Він у перший чи другий день війни написав у себе в Twitter, що був запрошений читати платну лекцію десь у Росії, але він відмовляється. Він публічно заявив, що до Росії не поїде, і ці гроші йому не потрібні. Я йому в коментарях написав: "Дякую за Вашу позицію, прочитайте лекцію в Україні". Миттєво списуємось, і він погоджується. І з ним це так спрацювало.

Але були й інші спікери, з якими це було не так просто, все-таки є такі спікери, які… Просто не всі можуть так швидко вирішувати, особливо якщо ви працюєте десь в академії, у вас графік розписаний на рік вперед, і ви хотіли б допомогти Україні, але у вас у графіку стоїть щось інше… З такими людьми треба спілкуватися трохи довше.

— Які теми порушуються на лекціях? Які проблеми та питання зараз найбільш популярні?

— Ми маємо три магістральні теми. Одна тема — це все, що пов'язане з безпекою та дипломатією. У нас на цю тему говорили, наприклад, колишній директор ЦРУ генерал Петраус, колишній генерал ФБР Ендрю Маккейн, експосол США у Росії Майкл Макфол. Тобто ці люди говорять більше про питання дипломатії, міжнародної стратегії, як можна ставитися до Росії, України, яка там роль Євросоюзу, Америки тощо. Тобто безпека та дипломатія.

Друга когорта — це економісти. Наприклад, Пол Кругман. Він макроекономіст, говорить про питання розміру економіки, хто важливіший: Китай чи Євросоюз, що буде з Росією, чи спрацюють санкції — про такі речі.

Але, наприклад, Даніель Канеман, він також економіст, але він говорить про те, як можна зрозуміти стратегію поведінки під час війни з погляду раціонального ухвалення рішень.

І третій блок — це здебільшого історики. Тобто люди говорять про історичні процеси, як розвивається суспільство, які були геноциди раніше. Таких спікерів дуже багато, деякі з них говорять про пропаганду, дезінформацію. Це такий умовний блок соціально-гуманітарних речників.

— Як можна долучитися до проєкту — дивитися, слухати?

— Дуже просто, є сторінки на Facebook, Twitter — наша організація "Київська школа економіки". Ми регулярно робимо анонси: спікер, дата, де подивитися. Все викладається на наш YouТube-канал, що так і називається: Global Minds for Ukraine.

Крім того, у нас є подкаст, який також називається Global Minds for Ukraine. І буквально недавно нам сказали, що цей подкаст виходитиме на платформі MEGOGO.

— Як ви вважаєте, у чому цінність вашого проєкту саме зараз, під час війни?

— Я думаю, що ми дотримуємося стратегії: коли є криза, потрібно створювати інституції та організації, які потім нас посилять і допоможуть впоратися не лише з цією кризою, а й з наступними.

Наприклад, під час Євромайдану і після окупації Криму та частини Донбасу ми зрозуміли, що ми маємо проблеми в армії, і ми почали створювати нову армію.

Зараз, під час цієї війни, ми дуже швидко зрозуміли, що ми маємо великі проблеми в тому, як Україна представлена ​​у світі. У нас є проблеми з тим, що, наприклад, німці досі під час війни чомусь слухають російських інтелектуалів і розповідають нам про Толстого та Достоєвського. Чому? А тому, що вони не знають про наших діячів.

Тому що нас просто не існує у ментальній картині світу. І нам потрібно створювати такі інтелектуальні майданчики, які б показували, що ми рівні, що ми важливі, ми створюємо культуру, створюємо знання. І ми не просто якісь емоційні активісти, а ми — серйозні вчені, з якими можна говорити на рівних.

Прямий ефір