Хто першим зрадить Путіна та хто його зможе усунути: інтерв'ю з політологом Ялі

Незручні питання від російського суспільства — чому етнічних росіян не відправляють на війну з Україною? Чи є невдоволення політикою Путіна серед кремлівської еліти? Захоплення Харкова — мета Путіна, і наскільки реальним є її досягнення. Ці й не тільки теми в інтерв'ю в межах марафону FREEДОМ на телеканалі UA обговорюємо з керівником Центру досліджень нового світового порядку глобального розвитку при Національному авіаційному університеті Максимом Ялі.

— У Росії з'являється незручна для Путіна статистика про труни з тілами російських військових, які йдуть з війни в Україні. Москва — 11 убитих, Санкт-Петербург — 30, Бурятія — 217, Дагестан — 236. Це тільки офіційні дані. Зрозуміло, що неофіційні набагато більші. Чому етнічних росіян не відправляють на війну? Чого боїться Кремль?

— Це досить просте питання.

У Москві та Пітері — у найбільших містах — живуть набагато заможніше. І в них немає стимулу йти вмирати навіть за те підвищене забезпечення, яке зараз для контрактників різко збільшили до 200 тис. руб. (122 тис. грн, — ред.) та вище.

Плюс рівень освіченості у цих містах значно вищий, люди набагато адекватніше усвідомлюють ризики, всі плюси та мінуси, що це квиток в один кінець.

Тому йдуть воювати буряти, дагестанці, тувинці — жителі найдепресивніших регіонів Росії, де немає роботи та криміногенна ситуація вкрай висока. Для багатьох це єдиний шлях заробити й заробити чималі гроші за мірками цих регіонів.

І, безумовно, є в цьому демографічний фактор (за даними Росстату, на 1 січня 2022 року в Росії мешкали 146 млн осіб, середній коефіцієнт народжуваності — 1,6 народження на жінку, — ред.). Я дивився статистику щодо Росії. Так ось, у регіонах, де мешкають представники російського етносу, коефіцієнт народжуваності становить 1,2-1,3. Для розуміння: для збереження населення коефіцієнт народжуваності має бути понад 2 (грубо кажучи, батько і мати замість себе залишать 2 дітей, а для позитивного відтворення населення коефіцієнт має бути від 3, — ред.).

А в тому ж Дагестані та інших регіонах, населених особливо мусульманським населенням, рівень народжуваності набагато вищий — там 4, 5, 7 дітей у сім'ях.

Тобто спостерігається демографічний перекіс народів. Тому російське керівництво намагається розв'язувати свої військові завдання завдяки представникам інших етносів, яких Путіну справді не шкода.

— Значить, у Москві невдоволення зростає малими темпами, допоки їх не відправляють воювати в Україну. А чи зростає невдоволення політикою Путіна у самому Кремлі, чи серед кремлівської еліти?

— Подібні чутки мусуються, паралельно також із чуткам про погане здоров'я Путіна. Але я в них не вірю.

Ключовою силою, яка скидатиме Путіна, і яка розпочне народний бунт — це будуть не еліти, це будуть не буржуа Москви та Санкт-Петербурга. Це будуть ті якраз буряти, чеченці та жителі бідних російських міст, які знають реальну правду про війну, як росіян знищують на фронті в Україні.

Ми і з перехоплень розмов окупантів чуємо абсолютне невдоволення, як їх кидають у топку, використовують як гарматне м'ясо. І ось коли ті, яким вдасться вижити, повернуться додому — поранені, голодні, убогі — вони почнуть цей бунт.

Але точно період початку бунту передбачити не можна. Але явно, що це не цей рік. Бунт можливий, коли ці настрої ще будуть підігріті суттєвим погіршенням економічної ситуації, коли тиск санкцій буде набагато серйознішим, коли Захід відмовиться від російської нафти та газу в цілому, які зараз дозволяють російській економіці триматися на плаву.

Але зараз можна констатувати: наступальний потенціал російської армії в Україні знижується. Їм не вдасться захопити весь Донбас до 11 вересня, коли в Росії оголошено день єдиного голосування з регіональних виборів. Навіть до кінця вересня захоплення малоймовірне, враховуючи високу нашу укріпленість, оборону в тому ж Краматорську, Бахмуті, Слов'янську.

Стабілізувалася ситуація на фронті. Про це заявив уже і головнокомандувач ЗСУ Залужний. І якщо травень та червень були вкрай складні, коли ми зазнавали колосальних втрат насамперед через брак боєприпасів, артилерії на окремих напрямках — зараз цього вже немає.

І, звісно, наступальний потенціал Росії уповільнюється. Вони не можуть виконати свої плани — вихід на адміністративні кордони Херсонської, Донецької, Запорізької областей. Їм хотілося б повністю окупувати ці території, а згодом уже 11 вересня проводити там "референдум". А сенс проводити "референдум", якщо завтра ці території можуть бути відбиті?

— Говорять, що Харків — це найважливіша політична мета Кремля. Що саме в Харкові вони хочуть поставити свій "уряд" на чолі з експрезидентом Віктором Януковичем. Це реально?

— Багато чого кажуть. І була підтверджена інформація, що той самий Янукович зі своєю командою, з тим же Олегом Царьовим сиділи за 30 км від Києва у лютому-березні, чекаючи тріумфального повернення до Києва. Зрозуміло, де вони зараз.

Але теоретично план щодо Харкова має обґрунтування. Адже Харків до 1934 року був столицею Української РСР. Тому сенс їхньої ідеї зрозумілий.

Але взяття російською армією Харкова нереальне. Протягом кількох місяців навпаки ЗСУ пішли у контрнаступ і на деяких дільницях Харківської області вийшли навіть на кордон із Росією.

А з огляду на масштаб Харкова… Ми пам'ятаємо трагедію мого рідного Маріуполя. Але ми також пам'ятаємо скільки часу, засобів, сил знадобилося окупантам на захоплення Маріуполя.

Крім того, на відміну від Маріуполя, Харків не перебуває в кільці. Тобто у нас там постійно діє логістика. Плюс за цей час було зміцнено оборону.

Тому максимум, що росіяни можуть робити — продовжувати терористичні акти, вбивати мирних громадян, обстрілюючи неконтрольованими ракетами, "Градами", "Ураганами" тощо.

— ЗСУ скоро можуть звільнити Херсон. Зрозуміло, що це удар для Путіна. Але наскільки великий? Чого це може йому коштувати?

— Він дуже боїться визволення Херсона. Підтвердження цьому — росіяни активно перекидають війська на Херсонський напрямок з Маріуполя.

Путін боїться, безперечно. Тому що втрата Херсона буде набагато болючішою для морального стану армії, ніж навіть знищення Кримського мосту, про який так довго мріють наші дивані експерти, не розуміючи тонкощів та ризиків, і неможливості на даному етапі виконання цього завдання.

А деокупація Херсона буде найбільшим ударом по боєздатності армії та її моральному духу.

— А чому зараз ми не можемо бомбити Кримський (Керченський) міст?

— Тому що зараз ми не маємо можливостей його знищити, а головне — ми не готові до "відповіді". У нас недостатньо систем ППО, щоб збивати ракети, які насамперед полетять по мостах у тому ж Києві та в інших містах. А втрата мостів ускладнить нашу військову ситуацію, логістику, не говорячи вже про економіку.

— Як то кажуть у свіжому анекдоті: росіянин, просочений путінською пропагандою, після смерті знову потрапляє до Росії. Наступне питання: Путін реально хоче потрапити до підручників історії, і всі ці жертви з війною в Україні, в Грузії — це все через це?

— Так, безумовно. Він бачить себе історичною особистістю, гідне місце у підручниках з історії. Зовсім нещодавно він порівняв себе з Петром I. Це і є підтвердження його амбіцій. Ну і, явно, ті злочини, які він чинить в Україні, пов'язані саме із цим.

— Репресії в Росії досягнуть сталінського рівня?

— Ні, все-таки сталінського рівня вони не досягнуть. "Сталін-лайт", я так сказав би.

Суспільство у будь-якому випадку змінилося, і просто так розстрілювати тисячами незгодних, наприклад, за анекдоти про Путіна на кухнях, або якщо сусід захоче пожити у вашій квартирі й для цього напише на вас донос… Таке навряд чи буде, бо це пов'язано із соціальними заворушеннями та невдоволеннями. Такого собі Путін, за всього бажання, не може дозволити.

— Чого найбільше боїться Путін?

— Напевно, поразки у війні з Україною. Бо це буде однозначно кінець йому та його мріям вписати своє ім'я до підручників історії з великої літери.

— Хто першим зрадить Путіна, коли стане зрозумілим, що Україна перемагає?

— Медведєв. Так, він вірний пес, служить добре, але такі перші якраз і зраджують.

— Як усунути Путіна?

— Усунути його може лише з його оточення, найімовірніше, шляхом отруєння. Наприклад, тією ж хімічною зброєю російських спецслужб —  речовиною "Новичок".

Але якщо раптом Путін дійде до ядерної війни, то, гадаю, буде удар по бункеру, в якому він перебуває. Інакше ніяк. Загроза застосування ядерної зброї Росією зберігається, про це говорять серйозні експерти. Але саме зараз такої загрози немає.