Чи готується Росія до нового наступу на Україну: "Официальный разговор" із нардепом Богданом Яременком

Загострення на Донбасі спричинило активну реакцію з боку світової спільноти. Лідери багатьох країн висловилися про неприпустимість таких дій Росії.

Чи готується Російська Федерація до нового наступу на Україну і чому вона нагнітає ситуацію — розповів народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва Богдан Яременко у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом".

Ведуча — Ірина Твердовська.

— Чи здатний Нормандський формат повернути мир на Донбасі?

— Мені здається, вже ні.

Мені здається, будь-який формат, де формально не присутні Сполучені Штати Америки, не дасть можливість домовитися. Хоча б тому, що Росія хоче домовлятися зі Сполученими Штатами Америки. Не про Україну, звичайно ж. Україна — це щось другорядне в торгах для Російської Федерації. Йдеться про глобальні правила, глобальну архітектуру безпеки.

Тому, мені здається, треба не тільки писати тексти угод, виконання яких реалістичне, на відміну від Мінських угод. Але потрібно знаходити і нові формати, де будуть наявні держави, здатні впливати на ситуацію. Сполучені Штати Америки — одна з таких держав. Відсутність США в перемовному форматі, мені здається, істотно звужує можливості досягнення розуміння.

— Чи готують у парламенті план порятунку життів у разі широкомасштабних воєнних дій на Сході?

— Україна не готується до жодних широкомасштабних воєнних дій на Сході, тому громадянам України, які залишилися на окупованих територіях, небезпека не загрожує.

— Це з боку України. А з боку Росії?

— Росія готується вести війну на території України, на теренах неокупованої України. Тому нагнітання істерії в окупованих районах, імовірніше, здійснюється з метою змусити людей прийняти російське громадянство. Тобто здійснити кроки, які розривають зв’язок з Україною, щоб впливати на людей психологічно.

Україна нічого такого не готує. Немає таких планів. Нам нема від чого рятувати людей, тому що нічого такого проти людей ми не готуємо. Ще раз кажу — ми прихильники мирного шляху розв'язання цього конфлікту. Звісно, ми не можемо не відповідати на вогонь, коли стріляють по нашим Збройним силам. Це питання воєнне, це вже не питання перемовин. Якщо по тобі стріляють, ти повинен припинити ворожі наміри. Іноді це неможливо зробити інакше, крім як відповівши вогнем на вогонь.

Якщо говорити про прифронтову зону, звичайно ж, вона небезпечна для цивільних, там краще не перебувати. Ми б не хотіли цього всього. Ми б не хотіли війни на своїй території. Але не з нашої вини вона почалася і відбувається.

— На території Криму розташована російська військова база. Чи перебувають у небезпеці наші співгромадяни, які живуть у південних областях?

— Існує, на жаль, величезна озброєна сила Російської Федерації або її контингент у Криму. Він набагато більший, ніж потрібно для війни з Україною. Ймовірніше, це перевалочний пункт, логістичний центр для підтримки мілітарної політики Росії в усьому світі. Насамперед у Сирії. Також там може розташовуватись ядерна зброя.

І є перекидання озброєння. Протягом останніх кількох місяців ми спостерігаємо перекидання додаткових засобів, сил. Це свідчить про те, що ми не можемо вважати, що південні райони України перебувають у цілковитій безпеці. Тому Україна й ухвалює заходи, щоб посилити свою безпеку. Ми готуємося до оборони. Ми не готуємося наступати.

— Чи можемо ми розглядати це загострення як те, що через Україну відбувається своєрідна розмова між Російською Федерацією і Сполученими Штатами?

— Я бачу ситуацію інакше. Український народ ухвалив для себе стратегічні рішення. Ми хочемо бути частиною західної цивілізації, західного світу, зокрема в плані членства в Європейському Союзі та НАТО. Ця наша суверенна воля, суверенне рішення спричинило таку запеклу реакцію Російської Федерації, яка знайшла вигадані причини, чому це членство України в ЄС і НАТО може загрожувати їй, для того, щоб розв’язати війну і почати окупацію українських територій.

— Розкажіть про ухвалену в Україні Стратегії деокупацію Криму.

— Для наших глядачів головне — розуміти, що у всіх стратегіях України, офіційних документах, які ухвалені відповідно до законодавства України, розглядаються тільки дипломатичні способи розв'язання конфлікту. Зокрема повернення Криму. Україна не готується завдавати ніяких ракетно-бомбових ударів по території своїх міст, нехай навіть окупованих, сіл тощо. Ось, що найголовніше.

Звісно, ми будемо робити все можливе, намагаючись запобігти подальшому нарощування агресивності Росії. Ми будемо здійснювати заходи, які позначатимуться на соціально-економічному розвитку Російської Федерації. Зокрема це зачепить і наших громадян. Ми б не хотіли цього, але іншого шляху в нас немає. Тому ми будемо працювати над тим, щоб санкції розширювалися, щоб Росія заплатила сповна. Але не в людських життях, а в рублях, доларах за те, що вона робить з Україною, за те, що вона робить у Криму, за те, що вона робить в окремих районах Донецької і Луганської областей.

Також там прописані різні аспекти деокупації. Ми бачимо всі можливі негативні складові того, що сталося в 2014 році. Це війна в Сирії, погіршення військово-політичної ситуації в Чорноморському регіоні, питання екології.

— Також існує проблема розмінування.

— Ця проблема більше стосується сходу України. Щодо Криму ми знаємо, що Росія старанно мінує і озброює все, що можна зробити в Північному Криму. З цією проблемою ми зіткнемося пізніше. Я думаю, що вона буде. Це масштабне питання, але його розв'язання набагато легше, ніж питання наслідків окупації для сільського господарства, для економіки Криму, питання заміни населення.

— Розкажіть про законопроєкт про колабораціонізм.

— Україна — демократична країна. Ті два законопроєкти, які вже зареєстровані в українському парламенті, є приватною ініціативою народних депутатів. Це їхнє бачення. Бачення декількох груп народних депутатів, що б можна було зробити. Вони суттєво відрізняються.

Оскільки ми не чули поки що думку президента й уряду про ці документи, очевидно, жоден із них не буде ухвалений парламентом у тому вигляді, в якому він запропонований. Це нормальна законодавча робота.

Російська Федерація намагається розмивати не тільки українську ідентичність на окупованих територіях, але вона майже підштовхує наших громадян до зради. Наші громадяни змушені часто відмовлятися від громадянства, отримувати російське громадянство.

Тому в своєму законодавстві ми повинні розставити крапки над "і". Деяким громадянам сказати: "Вам нема про що хвилюватися". А деяких просто попередити, які правові наслідки на них чекають у зв’язку з тим, що вони організовують "референдуми", "вибори" на території Криму.

— Тобто за свої дії потрібно відповідати.

— Так, звичайно. За якісь речі зрадники будуть покарані.