Державний тероризм: інтерв'ю з політологом Володимиром Фесенком про конфронтацію Білорусі зі світом

Україна з 26 травня за прикладом низки європейських країн скасувала авіасполучення з Білоруссю. Причина — примусова посадка цивільного літака в Мінську та затримання його пасажира — журналіста та редактора Telegram-каналів NEXTA та "Білорусь головного мозку" Романа Протасевича. Лайнер прямував з Афін до Вільнюсу через повітряний простір Білорусі.

Обвинувачення ставить Протасевичу три статті: організація масових заворушень, грубе порушення громадського порядку та розпалювання соціальної ворожнечі, йому загрожує максимальний тюремний термін — 15 років позбавлення волі.

Про те, як розвиватимуться подальші події на світовій політичній арені, яких змін варто очікувати у відносинах України та Білорусі, та яка роль Росії в цій ситуації — у програмі "На самом деле: Украина" телеканалу "Дом" говоримо з українським політологом Володимиром Фесенком.

Ведучий програми — Микола Сирокваш.

— Як ви оцінюєте реакцію України на примусову посадку цивільного літака в Мінську та затримання Романа Протасевича?

— З боку України це була солідарна акція, спільна з країнами Європейського Союзу, нашими міжнародними партнерами та більшою частиною міжнародної спільноти.

Те, що сталося, — це грубе порушення міжнародного права, міжнародного авіаційного права. Багато спостерігачів це оцінюють, як прояв державного тероризму.

Україна відреагувала так само, як і більшість інших європейських країн. Передусім це припинення авіаційного сполучення з Білоруссю й скасування польотів над білоруською територією. Що стосується санкцій, то Україна ще восени минулого року приєдналася до санкцій Євросоюзу щодо Білорусі. Йдеться про обмеження політичних контактів, про невизнання результатів президентських виборів у Білорусі та низку інших політичних дій.

Але Україна не відмовляється від дипломатичних відносин з Білоруссю й не збирається припиняти двосторонню торгівлю, — для цього немає підстав, і це завдало б шкоди нашим інтересам.

— Євросоюз розглядає можливість введення додаткових економічних санкцій проти Білорусі. Чи готова Україна посилити свою реакцію і чи потрібно це робити?

— Спочатку дочекаймося, щоб це зробив Євросоюз. Якщо зробить — від цього Україна виграє, тому що тоді транзит повинен буде йти або через нашу територію, або через територію Балтійських країн. Є ще Туреччина та Близький Схід, але це занадто далеко.

Обсяги транзиту газу до України через Білорусь, якщо й є, не такі й великі. Тому, якщо це буде введено, ми, напевно, приєднаємося. Але я поки сумніваюся, що Євросоюз на це піде. Це можливо у разі, якщо Лукашенко здійснить нові репресивні дії проти опозиції або проти Євросоюзу.

— Як введення таких санкцій може позначитися на Україні? Наприклад, є інформація про обмеження з боку Білорусі на поставку до України бензину марки А-95.

— Наголошую — це не офіційна інформація. Припинення постачання 95-го бензину до України більше б'ють по самій Білорусі, ніж по Україні. Так, якщо це відбудеться, для нас це буде додаткова проблема. Але це може бути компенсовано досить швидко українськими нафтопереробними заводами, постачаннями з інших джерел. Немає дефіциту бензину на зовнішніх ринках.

Якщо це станеться, то Білорусь себе проявить, як несумлінний постачальник, і в підсумку — втратить український ринок, значимий для білоруських виробників нафтопродуктів.

Думаю, поки що Лукашенко нас намагається шантажувати. Якщо це станеться, Білорусь покарає сама себе. Точніше — Лукашенко покарає білоруську економіку.

— Які перспективи найімовірніші в політичній площині білорусько-українських відносин?

— Українсько-білоруські відносини, як і відносини Білорусі з країнами Євросоюзу, опинилися в кризі з серпня-вересня минулого року. Коли в Білорусі виникла глибока політична криза, а велика частина міжнародної спільноти не визнала результатів президентських виборів — це спровокувало напругу, зокрема, і в двосторонніх відносинах між Україною та Білоруссю.

Тому справа не в наших діях і реакціях — а в тих неправових, недемократичних, провокаційних кроках, які здійснює білоруське керівництво.

Україна не зацікавлена ​​в кризі відносин з Білоруссю. Ми хочемо, щоб наші країни залишалися в добросусідських відносинах. Але, на жаль, Лукашенко діє зараз дуже нервово, не дотримуючись міжнародних правил. І ось у цьому головне джерело проблеми.

— Можливо, зараз Лукашенко вчиняє дії, які погіршують становище Білорусі в світовій політиці? Приклад — ситуація із затриманням опозиційного журналіста Романа Протасевича.

— Кризу спочатку всередині країни, а потім у відносинах з Євросоюзом, з Україною, з більшістю своїх сусідів спровокував сам Лукашенко. Доки він так діятиме, криза триватиме.

На жаль, це означає, що ситуація може загострюватися як у Білорусі, так і в міжнародних відносинах Білорусі. Лукашенко не лише сам себе заганяє в глухий кут — він створює зону напруги навколо своєї країни.

— А яка в цій ситуації роль Росії? Як вона реагуватиме?

— Я скажу парадоксальну річ — Лукашенко давно став подразником і для Росії. РФ прагне втягнути Білорусь до Союзної держави Росії та Білорусі. Формально вона існує, але Росія хоче її наповнити реальним змістом, фактично — долучити Білорусь до якоїсь підконтрольної Росії імперії.

Лукашенко всіляко чинить опір. Ось тут парадоксальність ситуації. Але тепер, коли Лукашенко через свої авантюрні дії опинився в ізоляції, в жорсткому системному конфлікті з Євросоюзом, з країнами Заходу, — він сподівається лише на підтримку Китаю та Росії.

Росія може скористатися ситуацією, щоб сплести навколо Лукашенка павутиння, з якого він не зможе вибратися, — щоб поступово інтегрувати Білорусь до складу Союзної держави.