Украина наш дом

Гарантії безпеки України та шлях до НАТО: інтерв'ю з нардепом Федором Веніславським

Федір Веніславський. Фото: sluga-narodu.com

Імовірність прийняття України до членів НАТО до закінчення війни з Російською Федерацією мала. Головне завдання України сьогодні — посилення обороноздатності, а гарантії безпеки для країни мають утримувати конкретні кроки. Росія навряд чи зважиться на збройне протистояння з НАТО. Про це в інтерв'ю телеканалам "Дом" та UA розповів народний депутат (фракція "Слуга народу"), член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.

— Як ви ставитеся до формулювання "Україна без НАТО, але з чіткими гарантіями безпеки від партнерів"?

— Без внесення змін до Конституції України говорити про те, що ми відмовляємось від якихось гарантій безпеки, пов'язаних із членством України в НАТО, наразі немає жодних підстав. Тому що це чітка конституційна норма, і щоб говорити про інші моделі, необхідно внести зміни до Конституції.

Можуть бути паралельні процеси, але відмовлятися від повноправного членства в НАТО без внесення змін до Конституції ми точно не можемо.

Щодо гарантій безпеки. По-перше, це наші Збройні сили, які матимуть змогу ефективно протистояти будь-якому ворогові, й насамперед Російській Федерації, яка стала нашим ворогом на тривалий період. Це означає, що наші Збройні сили мають бути максимально підготовлені, оснащені з погляду боєздатності. Думаю, що над цим має працювати й наш військово-промисловий комплекс. Тобто це завдання внутрішньодержавне. А ми сьогодні маємо дуже багато інноваційних розробок, напрацювань у сфері оборони України. Їх необхідно розвивати та втілювати в життя.

Це також оснащення Збройних Сил тими видами озброєння, які нам обіцяють і починають надавати західні партнери.

А далі це, звичайно ж, політичний та зовнішньополітичний аспект гарантування нашої безпеки. Тобто те, що ми говорили в перший місяць війни. Є низка країн, які висловили готовність бути гарантами територіальної цілісності та державного суверенітету України, з ними триває робота. Це паралельний процес вступу до НАТО, тому що вступ до НАТО — це дуже тривалий процес.

Сподіватимемося, що після того, як Україна стала кандидатом у члени Європейського Союзу і в короткостроковій перспективі стане членом ЄС, шлях до НАТО буде також значно скорочений. Проте ми повинні розглядати багатоваріантність гарантування безпеки. Такими варіантами можуть бути майбутнє членство в НАТО, і паралельний процес узгодження з деякими країнами, які вже зараз готові виступити гарантами нашої безпеки.

— Вступ України до НАТО можливий лише на фазі готовності країн Альянсу прийняти Україну, і, можливо, розпочати військовий конфлікт із Російською Федерацією?

— Так. Щоб ми стали членом НАТО, потрібне одностайне рішення всіх 30 країн-учасниць цього договору. Україна навіть до 2014 року у порівнянні з багатьма сучасними країнами-членами НАТО, Східної Європи значно підготовленіша і значно далі просунулась в імплементації стандартів НАТО в українську систему управління військами та у сферу безпеки в цілому.

Але питання членства — це питання рішення лідерів цих країн, коли вони будуть готові прийняти Україну до свого складу. Звісно, що нинішня війна стала ще одним серйозним бар'єром на шляху до НАТО. Навіть з риторики багатьох європейських країн ми бачимо, що вони турбуються про комфортне існування і про свою безпеку. Хоча й розуміють, що Україна зараз є межею боротьби за ті цінності, на основі яких створена ця організація.

Тому ймовірність прийняття України до складу НАТО до закінчення війни, відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету досить мала.

Хоча вона взагалі не виключається. Оскільки все залежить від того, яким чином розвиватимуться події та політика у самій Росії. Не виключено, що внутрішньополітичні процеси в Росії дозволять актуалізувати питання про вступ України до НАТО на етапі воєнних дій, це питання може бути вирішене. Проте ця ймовірність дуже маленька.

Тому нам необхідно насамперед отримати допомогу, яка дозволить нам самостійно відновити територіальну цілісність та державний суверенітет, а потім уже розв'язувати питання з прийомом до Північноатлантичного альянсу.

— Чи однаково розуміємо ми, в Україні, і наші партнери, скільки нам потрібно допомоги, щоб ці гарантії безпеки справді працювали?

— Стратегічно бачення точно збігається. Стратегічно. Щодо тактичних моментів, то це вже питання переговорів, які зараз тривають на всіх рівнях.

Але треба розуміти, що гарантії безпеки будуть підсумково сформульовані до кінця війни, і вони стосуватимуться вже післявоєнного часу. Після закінчення війни, після встановлення миру на умовах України, гадаю, питання повноправного членства в НАТО стоятиме вже значно в іншій площині. Оскільки зараз наші Збройні сили та взагалі сектор безпеки та оборони України демонструють, що ми точно перебуваємо на передньому краї всіх вимог, які висуває сучасна військова доктрина та НАТО до своїх учасників. Україна зараз демонструє, що її Збройні сили, держава загалом готова до членства в НАТО.

Тому після закінчення війни доцільніше говоритиме про прискорення процесу вступу України до НАТО. А отримані гарантії безпеки можуть бути субсидіарними гарантіями, які точно дозволять нам бути впевненими, що те, що почалося 24 лютого і продовжується до сьогодні, більше не повториться.

Ми повинні розуміти, що доки Росія залишається сильною, будь-який мир буде тимчасовим. Бо Російська Федерація всією своєю історією та своїми діями демонструє, що вона не дасть спокою Україні.

Тому нам необхідно в цій війні завдати такої шкоди Російської Федерації, після якої вона буде дуже довго приходити до тями. Російська Федерація має зазнати поразки, і після цього ми можемо вже бути членами якихось колективних безпекових організацій.

— Україна пропонує виробити гарантії безпеки за принципом статті 5 Статуту НАТО, коли країни-підписанти за нової агресії мають виступити на захист України. Але хіба це не підштовхне Росію до ще більшої агресії в цій війні?

— Поза сумнівом, цей крок Росії можливий. І він буде можливим, поки ми повністю не відновимо свою територіальну цілісність.

Ми бачимо, що Будапештський меморандум практично не виконав своєї місії. Тому нові гарантії мають бути дієвішими ніж Будапештський меморандум.

Будь-які гарантії безпеки України, які ми отримаємо після війни, повинні мати конкретні дії з боку країн-учасниць за будь-якої спроби агресії щодо України.

Стаття 5 договору створення НАТО не містить імперативних вимог, вона містить спільне світорозуміння, яке поділяють усі країни-учасниці НАТО — напад на одну зі сторін означає напад на весь блок і весь блок вступає у війну. Ось такі гарантії мають бути надані й Україні.

Тобто мають бути не просто якісь заяви та стурбованість, а мають бути конкретні кроки конкретних держав у відповідь на агресію проти територіальної цілісності чи державного суверенітету України. Це має бути не лише надання Україні додаткових видів озброєння, матеріальної, економічної допомоги. Але й участь у захисті територіальної цілісності України збройних сил тих країн, які будуть гарантами нашої безпеки. Тільки це буде потужним стримуючим фактором щодо Російської Федерації.

— Чи не стане подібна гарантія безпеки можливістю для Росії напасти на умовну країну НАТО чи Європейського Союзу?

— Імовірність того, що Росія візьме на себе дурість увійти до реальної війни з країною НАТО мізерно мала. Це не що інше, як брязкання зброєю, психологічний тиск.

Просто потенціал Російської Федерації не порівняти з потенціалом військових, економічних країн-членів НАТО. Тому Російська Федерація, якщо навіть ухвалить рішення вступити у війну з якоюсь країною НАТО, зазнає поразки дуже швидко і дуже нищівно. І я думаю, що в Москві, у Кремлі це чудово розуміють.

Тому ці страшилки, ці погрози, які звучать з вуст багатьох керівників Кремля, є лише психологічним впливом на країни НАТО, які насправді ні до чого не призведуть.

— До складу робочої групи з розробки гарантій безпеки належать представники конкретних держав. Чи означає це, що ці країни, зокрема, стануть гарантами безпеки для України?

— Можливість дуже велика, але вона не стовідсоткова. У роботі беруть участь країни, що є противниками війни, яку розв'язала Росія. А в процесі переговорів, дискусій та консультацій ми прийдемо до якогось знаменника. І ймовірність того, що країни, які вже зараз є членами цієї робочої групи, стануть гарантами нашої безпеки, є досить великою.

— Чи є побоювання, що країни-гаранти не захочуть дратувати Російську Федерацію та не підпишуть договір про гарантії безпеки в останній момент?

— Потрібно вкотре нагадати, що Російська Федерація веде гібридну війну. Однією із складових є інформаційна війна та тіньова війна за прихильність різних політиків. І ці тіньові взаємини лідерів РФ із представниками західного політичного істеблішменту найчастіше впливають на остаточне рішення тих чи інших країн. Тому ми маємо бути готовими до будь-якого розвитку подій.

Але думаю, що ці страхіття, військові злочини РФ, які зараз бачить весь цивілізований світ, будуть дуже потужним стимулюючим чинником. І політикам буде дуже складно пояснювати своїм виборцям, чому вони ухвалюють рішення, які можуть спровокувати повторення таких жахів у майбутньому.

Тому в сукупності на цей час ми маємо дуже оптимістичні очікування щодо майбутніх гарантій безпеки. І я думаю, що під час укладання вже конкретних договорів будуть мінімальні ризики відступу від тих зобов'язань, які зараз іноді звучать з вуст керівників Європейського Союзу та інших західних країн.

Прямий ефір